Єрмоленко Андрій Іванович
| Андрій Єрмоленко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 24 січня 1974 (50 років).svg){kind=small} Київ, УРСР | |||
| Національність |  українець | |||
| Країна |  СРСР → Україна | |||
| Навчання | Школа № 200 м. Києва | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор, дизайнер | |||
| Напрямок | Жлоб-арт | |||
| Вплив | Шевченко Тарас Григорович | |||
| Працівник | Український тиждень | |||
| Твори | Серії робіт: | |||
| Нагороди |   | |||
| Сайт | ||||
| | ||||
 Єрмоленко Андрій Іванович у Вікісховищі | ||||
Єрмоленко Андрій Іванович[2] (нар. 24 січня 1974 Київ, УРСР) — український художник, ілюстратор і дизайнер[3], артдиректор «Українського тижня»[4]. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024). Широко відомий в Україні завдяки нашивкам для сотень Євромайдану і воїнів АТО (зокрема, «Укроп») та серії неофіційних логотипів для найбільших міст України «United Colours of Ukraine»[5].
Андрій Єрмоленко народився 24 січня 1974 року в місті Києві в родині науковців[6]. Малювати почав у три роки, і першим шедевром виявилася собака з лапами-ковбасами[7]. У п'ять років намалював п'ятиногу собаку за яку отримав м'яку іграшку на конкурсі[3].
 | Як на мене, проблеми починаються там, де немає освіти. Там, де люди не знають своєї історії, не знають своєї літератури, там починається біда. Неосвіченими легше маніпулювати. |  |
— Андрій Єрмоленко, [8] | ||
З дитинства захоплювався Тарасом Шевченком, слухав розповіді своєї бабусі про Нестора Махна, якого та знала особисто[9]. Навчався у школі № 200 м. Києва[10], яку закінчив у 1991 році[6]
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 | Фото 1 Андрій Єрмоленко у дитинстві з батьком збирає гриби. |
| | Фото 2 Андрій Єрмоленко у 7 класі. |
| | Фото 3 Андрій Єрмоленко на 2 курсі Київського національного університету ім. Т.Шевченка. |
Після закінчення школи вступив у Київський національний університет ім. Т.Шевченка на факультет «Хімія»[6]. У студентські роки, коли Андрій Єрмоленко писав дисертацію і ставив експерименти, він мав багато вільного часу, який присвятив своєму хобі. Після закінчення університету почав учителювати у школі № 200 м. Києва за фахом, де пропрацював 3 роки. Про це він сам казав:
| | Я закінчив університет, пішов на роботу за фахом. Мені було цікаво спробувати вийде в мене чи ні. До речі, мені дуже подобалось. Учитель – це одна з найцікавіших професій із-поміж усіх, які можуть бути в світі. | |
— Андрій Єрмоленко, [3] | ||
За словами Андрія, він покинув свою роботу через малий прибуток. Коли малювання стало приносити йому більше грошей, воно з хобі перетворилося на професію[3]. З 2000 р. до 2004 р. був головним дизайнером компанії «Lucky.net». Пізніше, у період з 2004 р. до 2006 р. Андрій — головний дизайнер журналу «Час.ua». У 2006—2007 рр. — головний дизайнер журналу «Профіль». Вже з 2007 р. по теперішній час артдиректор журналу «Український тиждень»[6].
Малювати почав рано, з трьох років. У п'ять років отримав першу нагороду за свій малюнок. Багато часу присвятив малюванню у студентські роки. Малював мультиплікаційні фільми[11]. Незважаючи на потяг до мистецтва, Андрій вибрав факультет «Хімія». Тільки потім він зрозумів, що йде хибним шляхом:
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| "Історія про магічний камінь". (рос. "История о магическом камне") | |
 | Відео |
| | В один прекрасний момент, коли сидів у лабораторії i дивився на самописець, а поруч у реакторі ковбасились бактерії, я зрозумів, що так і пройде моє життя. І я усвідомив, що це мені не подобається. Наступного ж дня я написав заяву на звільнення і пішов малювати. | |
— Андрій Єрмоленко, [8] | ||
Андрій Єрмоленко спробував малювати різними стилями, але найбільше захопився технікою диджитал-арт. Як стверджував сам Андрій, першим джерелом натхнення для нього були гроші. Спочатку у нього замовляли оформлення книг і брошур[2]. За замовлення Мухарського, він створив серію робіт про анархію, яку й сам давно мріяв зробити[3].
Натхнення створення серії робіт про анархію отримав від розповідей своєї бабусі про Нестора Махна. З роботою «Не за горами кари час» пов'язаний скандал. Партія «Свобода» використала козака з оригінального арту Андрія Єрмоленка у своїй рекламній кампанії[12]. У відповідь Андрій Єрмоленко не подав до суду на партію:
| | Не судився, бо «Свобода» повелася дуже чемно: зателефонувала мені, перепросила і сказала, що все відшкодує. А я сказав, що мені не потрібні їхні прилюдні вибачення. | |
— Андрій Єрмоленко, [8] | ||
Андрій Єрмоленко створив серію робіт «Шевченкініана», де Шевченко був виставлений у ролі Будди, рок-зірки, міліціонера. Ідею створення диджитал-артів про Тараса Григоровича Шевченка виношував давно. Поштовхом до зображення видатного українського поета була книга Олеся Бузини:
| | Крім того була ганебна книга Олеся Бузини, який брудними руками заліз до «білизни» поета i почав копирсатися. Так, багато з того, що написав Бузина, є правдою i я її знав. Так, Шевченко був гульвісою, випивав, та попри це він був і залишається генієм. | |
— Андрій Єрмоленко, [8] | ||
Завершена серія картин зберігалася півроку, до її показу на Майдані Незалежності[8].
У 2004 році художник Іван Семесюк почав свої дослідження зі «жлобства». До нього долучились Ніна Мурашкіна, Олекса Ман, Сергій Коляда, Сергій Хохол, Андрій Єрмоленко та багато інших митців. Їх зібрав і очолив проєкт Антін Мухарський. Завданням місії було зафіксувати те, що не подобалось у суспільстві. Про дослідження Андрій Єрмоленко казав:
| | Перед тим, як почати лікування, хворого треба визнати хворим. Те саме відбувалось i з нашим суспільством, яке серйозно було вражене недугом — жлобством. Симптоматика спостерігалась на усіх щаблях: від самого верху до самого низу. | |
— Андрій Єрмоленко, [8] | ||
Роботи були презентовані у Мистецькому Арсеналі[8], але за умови дотримання цензури: деякі фрагменти артів мали бути закриті[3].
Серія «United colors of Ukraine» — серія логотипів українських міст створена Андрієм Єрмоленком на замовлення українського бренду одягу Chapaev Street[13]. Серія включає у собі 24 логотипи міст центрів областей та АР Крим. Також до серії включено український тризуб та логотип України. Разом з компанією Chapaev Street були виготовлені футболки Yürek з кримськотатарськими орнаментами. Зібрані кошти від продажу збираються для родини хлопця, який постраждав у Криму[14]. Над створення логотипів Андрій Єрмоленко працював більше року[15].
Серія «Зоряна Україна» включає в собі 8 робіт, головними героями яких виступають знайомі зі світу «Зоряних війн» персонажі, стилізовані під український мотив. Про цю серію автор казав:
| | Я побачив на стіні напис: «Йода, проснись, ситхи ху*ют». Побачив і уявив Йоду з бандурою, такого собі мамая-джедая. Це автентика, сучасна й весела. | |
— Андрій Єрмоленко, [4] | ||
2024:
- лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024) за серію художніх робіт «Ukrainian resistance // Український опір»[16].
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| | "Welcome" — арт Андрія Єрмоленка (MAMA-ANARHIYA). Робота була виставленя на "Just Art", оцінена Сабіною Фогель. |
Ярослава Куцай, один з авторів статей на сайті Gazeta.zn.ua [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.], пише про Андрія Єрмоленка:
| | Він — один з засновників жлоб-арту — мистецтва більш ніж актуального. Саме з його легкої руки "вистрибнули" на вітчизняну анімаційну арену Гопуня та Повійка. Андрій не погодився з офіційними Гарнюнєю та Спритком і намалював власні символи України. | |
— Ярослава Куцай, [6] | ||
Деякі роботи сучасних українських художників, а зокрема й Андрія Єрмоленка, потрапили на виставку «Just Art» на Kunstmarkt, що відбулася в Женеві. Авторитетний критик Сабіна Фогель (Sabine B. Vogel) описала одну з робіт Андрія Єрмоленка з серії «MAMA-ANARHIYA»:
| | Андрій Єрмоленко не робить секрету зі свого ставлення до російської окупації Криму: скелет, що тримає у руках хліб та сіль, традиційний дарунок при в'їзді в новий будинок. Навколо розташовані криваво-червоні троянди і пістолети, а на банері нижче написано: "Ласкаво просимо — смерть загрожує вам". Оригінальний текст (нім.) Andrew Ermolenko macht aus seiner Meinung zur russischen Annektion der Krim kein Geheimnis: Ein Skelett trägt Brot und Salz, die typischen Geschenke beim Einzug in ein neues Haus. Rundherum sind blutrote Rosen und Pistolen angeordnet, unten steht auf einem Spruchband „Willkommen – der Tod droht“. | |
— Сабіна Фогель, [17]. | ||
У червні 2018 року записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[18].
Андрій Єромоленко є співзасновником Армії Громад України (англ. Communities Army Of Ukraine, скорочено CAU) — спільноти, що об'єднує свідомих громадян різних країн світу в громадському русі на підтримку України, її боротьби за незалежність та сталий розвиток[19].
- ↑ Указ президента України 39/2019. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 14 червня 2021.
- ↑ а б Стаття МАМА АНАРХІЯ [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Etoday.ru [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ а б в г д е Стаття Художник Андрій Єрмоленко: «Наша країна тоне в несмаку і безкультур'ї» [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Theinsider.ua [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Стаття Андрій Єрмоленко: Гопники набридли, хочеться героя [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Zaxid.net [Архівовано 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Художник Андрій Єрмоленко: Не треба українців плутати з вишиватниками. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 7 вересня 2015.
- ↑ а б в г д Єрмоленко Андрій [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайті 1576.ua [Архівовано 3 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Єрмоленко Андрій | Простір української дитячої книги [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е ж Стаття ХУДОЖНИК АНДРІЙ ЄРМОЛЕНКО: «НЕ ТРЕБА СОРОМИТИСЬ БУТИ СОБОЮ» [Архівовано 2016-03-10 у Wayback Machine.] на сайті Styleinsider.com.ua [Архівовано 2016-01-10 у Wayback Machine.]
- ↑ Стаття Виставка робіт Андрія Єрмоленка з серії «Шевченкіана» та «Анархія» [Архівовано 7 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Gorod.dp.ua [Архівовано 3 вересня 2015 у Wayback Machine.].
- ↑ Андрій Єрмоленко [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.] у соціальній мережі Facebook.
- ↑ Мультфільм Андрія Єрмоленка на його сторінці у соціальній мережі Facebook
- ↑ СКАНДАЛ: партія «Свобода» вкрала чужу графічну роботу для своєї політичної реклами, а автора обізвала провокатором
- ↑ Стаття United Colors of Ukraine: логотипи українських міст [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] на Inspired.com.ua [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Стаття United colors of Ukraine [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] на Zaxid.net
- ↑ Стаття про логотипи міст [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.] на Portal.lviv.ua [Архівовано 6 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України № 143/2024 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка
- ↑ Стаття про виставку «Just Art» на Sabinevogel.at
- ↑ Sentsov 87. YouTube. Free Sentsov. 15 червня 2018. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 4 травня 2021.
- ↑ Communities Army Of Ukraine
- Н. Мусієнко.Мистецтво Майдану.— К. : Майстер-принт, 2015, ст. 19, 20, 33, 34, 45, 53, 67, 80 ISBN 978-617-7110-36-0 [1] [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]
Єрмоленко Андрій Іванович у соцмережі «Facebook»- Єрмоленко Андрій Іванович у соцмережі «Facebook»
