Інститут військово-морських сил НУ «ОМА»

Інститут Військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія»
ІВМС НУ "ОМА"
Україна Україна, Одеса
Типінститут і бойова підготовка
Країна Україна
ГаслоTantum possumus, quantum scimus
Засновано2014
Ректоркапітан 1 рангу Кіріакіді Максим Вікторович (Начальник інституту)
Адреса65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8
Сайт

Сайт Інституту

Чат-бот

Інститут Військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія» — заклад вищої освіти Міністерства освіти і науки України, який здійснює підготовку фахівців для Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Історія

[ред. | ред. код]

Історичний шлях Інституту Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» починається зі створення 2-го військово-морського училища в м. Севастополі у 1937 році, що здійснювало підготовку офіцерів командної ланки для кораблів та берегових частин флоту.

СРСР

Відповідно до Наказу Народного комісару оборони СРСР від 01.04.1937 року № 035 в м. Севастополі створюється «2-е воєнно-морське училище». Наказом Народного комісара ВМФ від 25.06.1939 року № 241 «2-е ВМУ» перейменовано в «Чорноморське воєнно-морське училище». За наказом Народного комісара ВМФ від 10.07.1940 року № 294 училище переведено в розряд вищих навчальних закладів, стало називатись «Чорноморське вище воєнно-морське училище».

У серпні-вересні 1941 року «Чорноморське ВВМУ» евакуювали до Ростова-на-Дону, в листопаді 1941 року, училище розформовано.

В березні 1946 році, згідно з Рішенням Головнокомандувача ВМФ СРСР розпочато формування в м. Севастополі військово-морського училища командирів малих кораблів.

15 грудня 1951 року відповідно до Наказу Воєнно-морського міністра СРСР в м. Севастополі на базі недобудованого та частково зруйнованого колишнього Морського кадетського корпусу розпочинається будівництво та формування «3-го Вищого воєнно-морського інженерного училища», надалі — «Севастопольське вище воєнно-морське інженерне училище».

Україна (1991—2014)[1]

Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 19.08.1992 року на базі Чорноморського вищого воєнно-морського ордена Червоної Зірки училища імені П.С. Нахімова та Севастопольського вищого воєнно-морського інженерного училища створено Севастопольський військово-морський інститут.

17 вересня 1994 року, директивою Начальника ГШ ЗСУ № 111/1/069 в Севастопольському ВМІ створено командний (оперативно-тактичний) факультет для підготовки офіцерів оперативно-тактичного рівня.

8 жовтня 1994 року, Севастопольському військово-морському інституту вручено Бойовий Прапор.

20 липня 1999 року, постановою КМ України № 1291, Севастопольському військово-морському інституту було повернуто ім'я адмірала П.С. Нахімова.

На підставі Постанови КМ України від 03.07.2000 року № 1057 при Севастопольському ВМІ імені П.С. Нахімова створено Військово-морський коледж для підготовки мічманів, надалі старшин для потреб ВМС ЗС України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 року № 666 до складу Севастопольського ВМІ введено Науковий Центр Військово-Морських Сил.

У 2009 році, Севастопольський військово-морський інститут імені П.С. Нахімова реорганізовано в Академію ВМС імені П.С. Нахімова.

Україна після 2014 року

4 квітня 2014 року, вірні Військовій присязі 103 курсанти Академії ВМС імені П.С. Нахімова, внаслідок анексії АР Крим та міста Севастополь Російською Федерацією були переведені до м. Одеси разом з частиною командного і викладацького складу вишу.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року № 163[2] Академію ВМС імені П.С. Нахімова було ліквідовано та створено Факультет Військово-Морських Сил "Одеської Національної морської академії".

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 433, Факультет ВМС Національного університету «Одеська морська академія» переформовано в Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»[3].

Напрями підготовки

[ред. | ред. код]
  • Забезпечення військ (сил):
    • Морально-психологічне забезпечення у підрозділах, на кораблях (Військово-Морських Сил).
    • Пошуково-рятувальні та водолазно-аварійні роботи на морі.
  • Озброєння та військова техніка:
    • Корабельна зброя та засоби навігації.
    • Корабельне радіотехнічне озброєння та засоби зв'язку.
    • Корабельні енергетичні установки.
    • Берегове ракетно-артилерійське озброєння.

Міжнародне співробітництво

[ред. | ред. код]

З 2014 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» почав налагоджувати та підтримувати міцні міжнародні зв'язки з країнами-партнерами та їх флотськими вишами, а саме США, Великої Британії, Французької Республіки, Литовської Республіки, Республіки Польща, Республіки Болгарія, Румунії та інших країн.

З 2015 року, Факультет ВМС, надалі Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», залучився до програми НАТО з удосконалення військової освіти (DEEP).

Щорічно в Академії ВМС Італійської Республіки та Коледжі Королівських ВМС «Британія» здійснюється фахова підготовка найкращих курсантів Інституту ВМС НУ "ОМА".

Відомі випускники

[ред. | ред. код]

Павло Павлович Чабаненко[4] — капітан 1 рангу, доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Засновник наукової школи – «розвиток теорії військових ерготехнічних систем».

Ігор Васильович Кабаненко — адмірал, Заступник Міністра оборони України (2014 р.). Президент Української агенції з перспективних науково-технічних розробок UA.RPA.

Ігор Володимирович Князь — віцеадмірал, командувач ВМС України (2003 – 2006 рр.). Аташе з питань оборони посольства України у США та в Мексиці.

Сергій Анатолійович Гайдук — віцеадмірал, командувач ВМС України (2014 – 2016 рр.).

Олексій Леонідович Неїжпапа — віцеадмірал, командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України (з 2020 р.).

Микола Миколайович Сердюк — контрадмірал, начальник Головного військового представництва Міністерства оборони України (1994 – 1997 рр.)[5][6], начальник управління кораблебудування Міністерства оборони України (2000 – 2004 рр.)[7].

Ігор Володимирович Тимчук — контрадмірал[7], Перший заступник командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України – начальник Одеського гарнізону (2015 – 2016 рр.), головний інспектор Військово-Морських Сил Головної інспекції Міністерства оборони України (2017 – 2019 рр.)[8], завідувач кафедри військової підготовки Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (2019 р.–)[9]. Очолює Благодійну організацію «Благодійний фонд сприяння розвитку Військово-Морських Сил України» [10][11].

Сергій Володимирович Тараненко — контрадмірал, начальник Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова (2007 – 2010 рр.), завідувач кафедри електрообладнання і автоматики водного транспорту Київського інституту водного транспорту імені Гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Державного університету інфраструктури та технологій (2018 р.–)[12].

Дмитро Степанович Українець — контрадмірал, командир Західного морського району (1994 – 2004 рр.).

Ілля Петрович Півненко[13][14] — контрадмірал, начальник Управління Військово-Морських Сил Головного штабу Міністерства Оборони України (1992 р.), перший Начальник кафедри Військово-Морських Сил Академії Збройних Сил України (Національний університет оборони України імені Івана Черняховського), заступник командувача ВМС України (1996 – 1998 рр.).

Олексій Олексійович Риженко — контрадмірал, перший заступник командувача — начальник штабу Військово-Морських Сил України (1993 – 1995 рр.).

Віктор Васильович Фомін — віцеадмірал, Начальник Головного штабу – перший заступник Головнокомандувача Військово-Морських Сил України (1999 – 2003 рр.).

Начальники

[ред. | ред. код]
  • капітан I рангу Шаров Ростислав Анатолійович (2014 – 2017 рр.)
  • капітан I рангу Гончаренко Петро Дмитрович (2017 – 2020 рр.)
  • капітан I рангу Шаров Ростислав Анатолійович, тимчасовий виконувач обов'язків (2020 – 2021 рр.)
  • капітан І рангу Кіріакіді Максим Вікторович, з 2021 р.– дотепер.

Цікаві факти сьогодення Інституту ВМС

[ред. | ред. код]

Відповідно до розпорядження Командування ВМС ЗС України курсанти Інститут ВМС у 2019 та 2020 році брали участь у Державних випробуваннях ракетного комплексу «Нептун»[15].

Завдяки співпраці з Державним концерном «Укроборонпром» у сфері практичної підготовки військових фахівців з експлуатації озброєння і військової техніки, курсанти Інституту ВМС проходять практику на Державному підприємстві Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»[16].

З 2019 року запроваджений щорічний курс з підводного зварювання для курсантів за напрямом «пошуково-рятувальні та водолазно-аварійні роботи на морі», як результат співпраці між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України та Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»[17].

21 серпня 2021 року, Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-майором Валерієм Залужним, був затверджений Малюнок нарукавного знака Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» — нарукавний знак до парадного, парадно-вихідного та повсякденного однострою має вигляд геральдичного “іспанського” щита темно-синього (“ескадра”) кольору з срібним ланцюгом покладеним у кайму. Центральним елементом нарукавного знака є емблема у вигляді срібних схрещених між собою смолоскипа, адміралтейського якоря та якоря-кішки. Срібний ланцюг покладений у кайму символізує підготовку фахівців корабельного складу Військово-морських Сил Збройних Сил України. Смолоскип являє собою загальновживаний символ знань та навчальних закладів. Адміралтейський якір вказує на специфіку діяльності навчального закладу. Якір-кішка являє собою елемент герба міста Одеса та вказує на місце розташування навчального закладу.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова. Вікіпедія (укр.). 1 січня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  2. ↑ Про утворення факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії та відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 20 травня 2021.
  3. ↑ Постанова КМ №433 от 13.07.2016, Питання підготовки військових фахівців для потреб Військово-Морських Сил Збройних Сил. search.ligazakon.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 20 травня 2021.
  4. ↑ Наука | ЦНДІ ОВТ ЗС України. cndiovt.com.ua. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  5. ↑ «НикВести». На ЧСЗ праздник : Николаевское Главное военное представительство отметило свое 100-летие. nikvesti.com. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  6. ↑ Кременчужанин керував будівництвом важких авіаносців. Всі новини Кременчука на сайті ТелеграфЪ (укр.). Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  7. ↑ а б Жолукевський, Володимир (2011). Генерали (адмірали) Збройних Сил України (1991-2011 рр.). Енциклопедичний історично-біографічний довідник. Книга 1 (українською) . Київ: ТД Едельвейс і К. с. 407. ISBN 978-966-2462-41-8.
  8. ↑ "Від генералів та офіцерів, які сьогодні звільняються з військової служби, висловлюю вдячність за спільну службу" – контр-адмірал Ігор Тимчук. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  9. ↑ Національний університет "Одеська Морська Академія" – Морська освіта, підготовка плавскладу (укр.). Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 8 серпня 2021.
  10. ↑ Командування флоту і благодійний фонд сприяння розвитку ВМС України домовилися про партнерство та співпрацю. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
  11. ↑ БО БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ УКРАЇНИ 41665091 – перевірити надійність компанії-контрагента, дізнатись телефони і адреси юридичної особи. Замовити експертну оцінку діяльності БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ УКРАЇНИ і залишити відгук про цю компанію. nomis.com.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
  12. ↑ Кафедра електрообладнання та автоматики водного транспорту - Київський інститут водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (укр.). Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  13. ↑ Василик, Ігор (2000). Військово-Морські Сили України (важкий шлях до встановлення) стаття в "Ukrainian Echo" Almanac-2000 (українською) . Toronto, Canada: Printed by The Basillian Press. с. 252 (стаття, С. 81-121).
  14. ↑ Українське життя в Севастополі Мирослав МАМЧАК ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФЛОТУ. ukrlife.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 28 липня 2021.
  15. ↑ Ми готові озброїти частини ВМС, щоб збільшити ефективність бойового застосування ЗСУ – Президент про успішні випробування ракетного комплексу «Нептун». Укроборонпром (укр.). 5 квітня 2019. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  16. ↑ Державне підприємство Зоря-Машпроект. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  17. ↑ Як водолази навчалися ліквідовувати бойові пошкодження кораблів у морі - відео. People’s Project.com (укр.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Інститут військово-морських сил НУ «ОМА»
у соціальних мережах
Інститут військово-морських сил НУ «ОМА» на сайті Facebook
випускний капелюх Це незавершена стаття про університет, коледж або інший заклад вищої освіти.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інститут_військово-морських_сил_НУ_«ОМА»&oldid=41423362