Італіки

Частина серії статей на тему:
Індоєвропейці
Міграції індоєвропейців
Філологія Праіндоєвропейська мова Джерела Авеста Архаїчна латина Бегістунський напис Вірменська і Готська Біблія Глосарій Ендліша Іліада й Одіссея Давньоірландське письмо Лінійне письмо Б Лувійське письмо Огам Рігведа Руни Тохарське письмо Хетська література Граматика Словник Дієслова Займенники Іменники Корені Частки Числівники Фонетика Аблаут Вимова Голосні Приголосні
Мови Сучасні Албанська Вірменська Балто-слов'янські Балтійські • Слов'янські Германські Грецька Індоіранські Індоарійські • Іранські Італьські Романські Кельтські Мертві Анатолійські Палеобалканські Дакська • Іллірійська • Лібурнська • Месапська • Пеонійська • Фракійська • Фригійська Тохарські Гіпотетичні Греко-вірменська Греко-фракійська Греко-фригійська Дако-фракійська Індо-хетська Італо-кельтська Фрако-іллірійська Праалбанська Праанатолійська Прабалто-слов'янська Праслов'янська Правірменська Прагерманська Праскандинавська Прагрецька Праіндоіранська Праіранська Праітальська Пракельтська
Гіпотези походження Основні Курганна Номадична Міграційна Альтернативні Анатолійська Арктична Буковий аргумент Вірменська Індійська Меллорі Неолітичної креолізації Теорія палеолітичної безперервності Північноєвропейська
Археологія Мідно-кам'яна доба Праіндоєвропейці • Курган • Одомашнення коня Культури Афанасіївська Буго-дністровська Дніпро-донецька Майкопська Самарська Середньостогівська Трипільська Усатівська Хвалинська Черноводівська Шнурової кераміки Баденська Середньодніпровська Ямна Нижньомихайлівська Новотитарівська Бронзова доба Колісниця Культури Абашевська Андроновська Багатопружкової кераміки БМАК Гандхарська Дзвоноподібних келихів Зрубна Катакомбна Кулястих амфор Курганних поховань Лужицька Полів поховальних урн Полтавкинська Синташтинська Скандинавська Террамар Тшинецька Унетицька Шнурової кераміки Язька Ямна Залізна доба Культури Гальштатська Колхідська Північної чорної лощеної кераміки Сірої розмальованої кераміки Фрако-кімерійська Чорноліська Ясторфська
Народи Сучасні Албанці Вірмени Балти Кельти Германці Греки Індоарійці Іранці Романці Слов'яни Історичні Анатолійці Лувійці • Хетти Германці Іранці Алани • Кімерійці • Масагети • Мідійці • Парфяни • Перси • Саки • Скіфи Італіки Кельти Галли • Кельтібери • Острівні Палеобалканці Даки • Іллірійці • Пеонці • Фракійці • Фригійці Тохари Усунь Юечжі
Вірування Балтські Латиські • Литовські Германські Англо-саксонські • Скандинавські Грецькі Індійські Ведизм • Індуїзм Іранські Кельтські Бретонські • Ірландські • Корнвольські • Уельські • Шотландські Курдські Єзидизм • Ярсанізм Палеобалканські Албанські • Дацькі • Іллірійські • Фракійські Перські Зороастризм Давньоримські Скіфські Осетинські Слов'янські Хетські Культи Вогню Коня Сонцестояння Коляда • Купала Трупоспалення Саті
Дослідження Індоєвропеїстика Марія Ґімбутас Джеймс Патрік Меллорі «Енциклопедія індоєвропейської культури»
Категорія • Лінгвістика • Портал
п о р

Іта́ліки (лат. Italici, однина — Italicus)^[1] — у ширшому сенсі: народи, що населяли Апеннінський півострів і навколишні острови Середземного моря — (Сардинію, Сицилію) до створення Римської держави і згодом асимільовані римлянами. У вужчому сенсі — племена індоєвропейської групи, що в давнину населяли Апеннінський півострів і говорили італьськими мовами.

Італіки були етнолінгвістичною групою, яких ідентифікують за вживанням італьських мов, що утворюють одну з гілок індоєвропейських мов.

Поза спеціалізованою лінгвістичною літературою цей термін також використовується для опису всіх давніх народів Італії, включаючи доримські народи, такі як етруски та рети, які не володіли індоєвропейськими мовами.^[2] Таке використання є неналежним у мовознавстві, але поширене в античній та сучасній історіографії.^[3]

Відповідно до Девіда Ентоні, велика міграція індоєвропейців з ямної культури зупинилась у долині Дунаю між 3100–3000 роками до н.е. Дана популяція розділилась на Італіків, Кельтів, та Германців.^[4]

Подальша міграція відбувалась на Апенінський півострів у 2 тисячолітті до н.е. через Альпійські гори з території сучасної південної Баварії.

Створили культуру бронзи та заліза на території Італії.

Італійський дослідник Дж. Девото вважав що італіки мігрували з Центральної Європи двома хвилями: на початку 2 тисячоліття до н.е. — протолатини, та на початку 1 тисячоліття — предки умбрів, що створили Віланову культуру.

Також існують гіпотези походження італіків від племен Балканського півострову, які мігрували через Адріатику у 2-1 тис. до н.е.

В подальшому італікські племена були підкорені племенем латинян, та стали частиною Римської республіки.

Народи Італії на початку залізного віку:    Лігури    Венети    Етруски    Сабіни    Умбри    Латини    Оски    Мессапи    Греки

• Самнітські війни
• Піррова війна
• Союзницька війна (90—88 до н. е.)

1. ↑ ІТАЛІКИ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
2. ↑ 1947-, Waldman, Carl, (2006). Encyclopedia of European peoples. Facts On File. ISBN 978-1-4381-2918-1. OCLC 466183733.
3. ↑ Ancient Italic people. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
4. ↑ Anthony, David W.,. The horse, the wheel, and language : how Bronze-Age riders from the Eurasian steppes shaped the modern world. Princeton, N.J. ISBN 978-1-4008-3110-4. OCLC 496275617.

• Немировский А. И. История раннего Рима в Италии. М. 1962.
• Ильинская Л. С. Этнические и культурные контакты Западного и Восточного Средиземноморья в микенскую эпоху: Сицилия и Энеида. М., 1983 р.

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.