Адольф фон Менцель
| Адольф фон Менцель | |
|---|---|
| нім. Adolph von Menzel | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Adolph Friedrich Erdmann von Menzel |
| Народився | 8 грудня 1815[1][2][…] Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія[1] |
| Помер | 9 лютого 1905[1][2][…] (89 років) Берлін, Німецький Райх[4] |
| Поховання | Dreifaltigkeitskirchhof IId |
| Країна | .svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Діяльність | художник, ілюстратор, художник-гравер, літограф |
| Галузь | малярство і ритина |
| Alma mater | Прусська академія мистецтвd і Berliner Akademie der Künsted[5] |
| Знання мов | німецька[2][6] |
| Членство | Королівська академія мистецтв |
| Напрямок | реалізм |
| Жанр | портрет |
| Magnum opus | Стіна майстерніd, Відзнаки померлим у мартівські дніd і Концерт для флейти Фрідріха Великого в Сан-Сусіd |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| Сайт | adolph-von-menzel.com |
Адольф Фрідріх Ердманн фон Менцель (нім. Adolph Friedrich Erdmann von Menzel) (8 грудня 1815, Бреслау, Пруссія — 9 лютого 1905, Берлін, Пруссія, Німецька імперія) — німецький маляр, живописець, ілюстратор. Вважається одним з найважливіших німецьких реалістів XIX століття.
Народився 8 грудня 1815 у Бреслау (нині Вроцлав, Польща). Його батько, Карл Ердман Менцель, був власником літографічної майстерні. Художній талант Адольфа Менцеля виявився доволі рано.
У 1830 сім'я переїхала до Берліна. Через два роки Адольф втратив батька і мав подбати про забезпечення сім'ї (матері і молодших брата й сестри). Він продовжив справу свого батька.
У 1833 протягом півроку відвідував Берлинську академію мистецтв. Надалі вивчав живопис самонавчанням.
У 1839 отримав контракт на ілюстрації до багатотомної «Історії Фрідриха Великого» німецького історика Франца Кюглера. До 1842 ним створено близько 400 малюнків. Ця робота відіграла значну роль у кар'єрі Менцеля. Вона зробила його відомим і сприяла новим контрактам художника, в тому числі від прусського королівського двору.
У 1853 обраний членом Королівської академії мистецтв. Нагороджений кількома медалями, в тому числі Орденом Чорного орла, найвищим прусським орденом, що зв'язувало його з родовим дворянством.
У 1840-ві починає писати з натури. Виникає цілий ряд пейзажів, портретів, які були вперше показані в 1906 на виставці Менцеля в Національній галереї в Берліні.
У 1850-х написав, крім того, кілька картин біблійного змісту, після чого знову виявив свій талант з повним блиском в прекрасній «Коронації Фрідріха-Вільгельма I в Кенігсберзі» (1861—1865; в берлінському королівському палаці), в «Від'їзд короля на війну, 30 липня 1870» (1871; в берлінській Національної галереї), в «Бальному вечері» (1878), в "Розмові короля з дамою на придворному балу "(1880), в «Релігійної процесії в Гаштейн» (1880), в «Майдані д'Ербе, у Вероні» і в «Залізопрокатний цех» (1875) — найчудовішою з усіх картин художника, що зображує середину залізопрокатного заводу під час роботи на ньому. Це була одна з перших у західноєвропейському живописі картин життя робітничого класу, індустріальної праці. З документальною точністю зображує художник великий цех заводу, верстати та освітлених полум'ям печі робітників, умови їхньої важкої праці. Тут же в цеху, вмостившись за листом заліза, закінчують вони свій сніданок. Понад згаданих творів, Менцель виконав багато інших, менш значних жанрових картин, малюнків пером, композицій для політіпажей, акварелей та гуашів.
З 1856 працював професором і членом Берлінської академії мистецтв.
За довгі роки життя побував в Австрії, їздив по Рейну, Дунаю, був на Балтійському морі, в Нідерландах, Італії, об'їхав усю Німеччину. Подорожі служили йому джерелом сюжетів для малюнків, жанрових полотен, пастелей. У цих роботах вже не було тієї поетичності та схвильованості, які були притаманні його раннім роботам.
Численні підготовчі малюнки до картин, зроблені з натури, характеризують Менцеля як одного з найбільших, з часів Дюрера, малювальників Німеччини. Серед них і ретельніше малюнки деталей костюмів, обстановки, і живі начерки людей, пейзажів, інтер'єрів, виконані вугіллям та олівцем, пером і пензлем.
Працював більше двадцяти років (1863—1885) над серією гуашів і акварелей, об'єднаних у «Дитячий альбом». У ньому зібрані сценки повсякденному житті, зображення тварин, птахів і т. д. Останні роки життя він присвятив графіці, хоча протягом всього творчого шляху не розлучався з олівцем. <--: тільки в Національній галереї в Берліні є понад п'ять тисяч його малюнків.-->
У 1880—1890 звертається до образу старості, він зображує портрети дідів та бабусь, шукає психологічне вираз цього стану.
-
Самопортрет, 1837 -
Етюд людини з фрезой, прибл. 1850 -
-
-
-
-
-
-
-
-
-
_CORR.jpg)
_Adolf_Friedrich_Erdmann_von_Menzel_(Hamburger_Kunsthalle).jpg)
_-_Adolf_Friedrich_Erdmann_von_Menzel_(Museum_Georg_Sch%C3%A4fer).jpg)
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118580914 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Adolf Menzel
- ↑ Менцель Адольф фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker-Vollmer / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.
- ↑ CONOR.Sl
- Картини, малюнки і графіка Адольфа Менцеля. [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Всі ілюстрації Адольфа Менцеля до Куглерової «Історії Фрідріха Великого», (Ausg. Berlin 1856). [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Sämtliche Illustrationen Menzels zu den Oeuvres de Frédéric le Grand (1844—1856) [Архівовано 30 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- Elfried Bock: Adolph Menzel: Verzeichnis seines graphischen Werkes (Berlin 1923) [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.] Ельфред Бок. Адольф Менцель. Реєстр графічних робот. — Берлін, 1923.
- Biografie, Werke und Literatur [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]
