Анатолівка (Генічеський район)

село Анатолівка
Країна	Україна
Область	Херсонська область
Район	Генічеський район
Тер. громада	Нижньосірогозька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA65040050020084618
Основні дані
Засноване	1887
Населення	481
Площа	32,198 км²
Густота населення	14,94 осіб/км²
Поштовий індекс	74710
Телефонний код	+380 5540
Географічні дані
Географічні координати	47°4′39″ пн. ш. 34°29′19″ сх. д. / 47.07750° пн. ш. 34.48861° сх. д. / 47.07750; 34.48861
Середня висота над рівнем моря	69 м
Відстань до центру громади/сільради	33 км
Найближча залізнична станція	Сірогози
Відстань до залізничної станції	24 км
Місцева влада
Адреса ради	74701, Херсонська обл., Генічеський р-н, селище Нижні Сірогози, вул. Садова, буд. 7
Карта
Анатолівка
Анатолівка
Мапа

Анато́лівка — село в Україні, у Нижньосірогозькій селищній громаді Генічеського району Херсонської області.

Колишній центр Анатолівської сільської ради.

Відстань до центру територіальної громади, селища Нижні Сірогози — 33 км, до залізничної станції Сірогози — 24 км.

Населення, за переписом 2001 року, становило 481 осіб.

Вулиці: Ю. Гагаріна, Молодіжна.

День села святкується у жовтні.

24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.^[1]

• Село утворене у кінці 1930-х років (приблизно 1939 рік) з розрізнених хуторів (Єлизаветівка, Юзівка, Тодорівка, Сосновиця та ін.), які, у свою чергу, засновані в кінці 19 століття переселенцями з Київської губернії^[2] переважно польської національності.
• Освоєння земель та заснування хуторів пов'язане з виконанням царського указу 1866 року про поземельний устрій державних селян відповідно до якого переселенці користувалися пільгами (відсутність земельного податку на 10 років, звільнення від рекрутської повинності та інше).
• Радянська окупація почалась в 1918 році.
• Не оминули село масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки. В перші роки колективізації було створено колгосп «Нове Село», та вже в 1932 році цей колгосп було розпущено. Постановою бюро Нижньосірогозського райкому КП(б)У «Про розпуск колгоспів, притягнення до відповідальності їх правлінь, вилучення промислового краму з сільрад за зрив хлібозаготівельної кампанії» від 27 січня 1932 р. зазначено: «Розпустити колгоспи: „Червоний Колос“ Петрівської сільради та „Нове Село“ Анатолівської сільради за те, що вони, підпавши під куркульський вплив, вперто не виконують січневого хлібозаготівельного завдання. Зобов'язати фракції РВК й РКГС протягом 2-х днів оформити розпуск цих колгоспів… Зобов'язати фракцію РКГС негайно оформити притягнення правління цих колгоспів до карної відповідальності… За абсолютно незадовільні темпи січневих хлібозаготівель вилучити весь дефіцітний пром[исловий] крам по Зорянській сільраді і 50 % по Анатолівській й Олександрівській сільрадах.»^[3]
• Село постраждало внаслідок голодомору 1932–1933 та 1946–1947 років. Статистичних даних про кількість постраждалих не має, однак, окремі свідчення очевидців — які проживали, на той час, в Анатолівці та в сусідніх селах, свідчать про величезний голод та велику кількість загиблих від нього.^[4] [1]
• Під час Другої світової війни з вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Радянські війська звільнили населений пункт наприкінці жовтня 1943 року. На фронтах Другої світової війни боролися з ворогом 142 жителя села, 90 з них загинули, 48 — удостоєні нагород.
• Господарство хуторів було об'єднане в єдиний колгосп — «Червона зірка» (пізніше колгосп ім. Димитрова). За колгоспом ім. Димитрова було закріплено 5142 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4909 га орної землі, з них 190 га зрошуємої. Площа під садами була 16 га, під баштанними культурами — 30 га. Господарство зернового і м'ясо-молочного напряму, спеціалізувалося на розведенні овець.^[5] В кінці 1990-х років, у зв'язку з розпаюванням земель та майна, колгосп ім. Димитрова припинив своє існування. На його землях утворилися сільськогосподарське ТОВ «Анатолівське» та фермерські господарства.
• 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Нижньосірогозької селищної громади^[6].
• 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Нижньосірогозького району увійшло до складу Генічеського району^[7].
• 24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.^[1]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 520 осіб, з яких 238 чоловіків та 282 жінки^[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 476 осіб^[9].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[10]:

Основою економіки сільськогосподарських та фермерських господарств села є рослинництво: вирощування пшениці, ячменю та соняшнику. Домашні господарства зайняті вирощуванням овочів та злакових культур на присадибних ділянках, а також утримуванням м'ясо-молочної худоби та свійських птахів.

У селі працюють:

• ТОВ «Анатолівське» (2015 р.) та фермерські господарства.
• Сільське комунальне підприємство «Вікторія», що обслуговує 3 артезіанські свердловини та постачає воду жителям села через водогін довжиною 6 кілометрів.
• Заклади торгівлі.

• Анатолівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Здійснюється підвоз учнів з с. Догмарівка.
• Анатолівський дошкільний навчальний заклад «Веселка».
• Сільський клуб.

• Приходько Клавдія Григорівна — Заслужений агроном Української РСР (звання присвоєно у 1987 році), головний агроном ТОВ «Анатолівське», с. Анатолівка. Нагороджена також двома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, двічі нагороджена бронзовими медалями ВДНГ СРСР, трудовою відзнакою — орденом «Знак Пошани».
• Яворський Петро Петрович — директор ТОВ «Анатолівське», колишній голова колгоспу ім. Димитрова, почесний громадянин Нижньосірогозського району.
• За успіхи в праці 65 колгоспників нагороджені орденами і медалями, серед яких: орденом Леніна — доярка П. І. Тушевская, орденом Жовтневої Революції — бригадир комплексної бригади Н. А. Попка, двома орденами Трудового Червоного Прапора — голова колгоспу С. Р. Тишковський, орденами Трудового Червоного Прапора — скотар Д. І. Гурчик, тракторист А. І. Марковський, шофер А. А. Попка, доярка П. Ф. Слонівська.

1. Історія міст і сіл Української РСР [Текст] : в 26 т. [Том 22]: Херсонська область / гол. редкол.: П. Т. Тронько; редкол. тома: О. Е. Касьяненко [та ін.]. - К. : Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1972. - С. 501. Том 22.
2. Хроніка визволення Херсонщини. 26 жовтня 1943 — 12 квітня 1944 : зб. док. / упоряд.: І. Лопушинська, І. Сінкевич, О. І. Шинкаренко. — Херсон: Айлант, 2015. — С. 103.
3. Історія міст та сіл УРСР. Анатолівка. [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.]
4. Погода в селі Анатолівка [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Херсонську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (серпень 2021)