Андрушівка (Вінницький район)

село Андрушівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Тер. громада Погребищенська міська громада
Код КАТОТТГ UA05020210030047435
Основні дані
Населення 1104
Площа 0,311 км²
Густота населення 3549,84 осіб/км²
Поштовий індекс 22255
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°21′36″ пн. ш. 29°12′09″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		286 м
Найближча залізнична станція Андрусове
Відстань до
залізничної станції 		4 км
Місцева влада
Адреса ради 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77
Карта
Андрушівка. Карта розташування: Україна
Андрушівка
Андрушівка
Андрушівка. Карта розташування: Вінницька область
Андрушівка
Андрушівка
Мапа
Мапа

CMNS: Андрушівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Андрушівка (значення).

Андру́шівка (також Андруші́вка[1]) — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. До 2020 центр сільської ради. Розташована за 23 км від центру громади, за 6 км від залізничної станції Андрусове.[1] Населення становить 1104 особи[2].

Географія

[ред. | ред. код]

Село займає площу 0,311 км².[2] Біля села бере початок річка Роська, права притока Росі (басейн Дніпра).

Історія

[ред. | ред. код]

За даними «Географічного словника Королівства Польського й інших країв» (1880), село було засноване у XV столітті за 1 км від його теперішнього положення й було зруйновано під час загарбницьких війн поляків.[3]

За даними Л. Похилевича, у середині XIX століття в селі побутували перекази, за якими село спочатку, до руйнування, знаходилося на іншому місці, за урочищем Кучегори, де й у середині XIX століття можна було побачити залишки колишнього поселення — якийсь великий льох, битий глиняний посуд. У середині XIX століття на тому місці було церковне поле. В той час мешканці Андрушівки показували місце, де був двір й будинок хазяїна, якого, буцімто, звали Кучогорським чи Кучогором. Один з синів Кучогорського на ім'я Андрій, або Андрусь, за переказами мешканців, переніс село на теперішне місце й назвав його за своїм іменем.[4]

У 1719 році в селі було побудовано дерев'яну церкву,[4] руїни якої збереглися до початку XXI століття й були розібрані у 2005 році.[джерело?] У першій половині XVIII століття Андрушівка належала до маєтностей князя Януша-Олександра Любартовича Санґушки. Пізніше селом володів Шембек — родич Санґушків. В кінці XVIII століття село купив Фортунат Якубовський, а у 1830 році воно дісталося у спадок його дочці Дороті Колисковій, а нею віддано як придане її дочці Олені Бенедиктовні, яка вийшла заміж за Станіслава Тишкевича. Село стало їхньою резиденцією. Поміщикам Тишкевичам належали й інші села. Поміщики були католиками.[4]

Село Андрушівка на карті Київської губернії 1821 року, виданій в Петербурзі.

У 1845 році біля села було влаштовано невеличку цукроварню, де виготовляли цукор-пісок.[4] У 1878 році на цукроварні було вироблено 35800 пудів цукру.[3]

У 1864 році в селі проживало 1417 мешканців обох статей, з них 26 осіб були католиками. Село мало 2520 десятин землі. В селі була дерев'яна церква, побудована 1719 року, їй належало 40 десятин землі, на якій був в тому числі й ліс. У 1864 році через село проходила поштова дорога з Липовця до Сквири, але поштова станція знаходилася не в селі, а біля сусіднього села Васильківці, за 5 верств від Андрушівки. Біля села було кілька стародавніх могил. Село було відоме своїми садами.[4]

У XIX столітті село було центром Андрушівської волості Липовецького повіту Київської губернії, тут знаходилося волосне правління[4][5].

У 1900 році в селі було 430 дворів, тут проживало мешканців обох статей 2192 особи, з них чоловіків — 1108, жінок — 1084. Головним зайняттям селян було хліборобство.[5] Помітне місце в господарстві селян займало вирощування овочів (фруктів).[3] Село було за 1 верству від залізничної станції Погребище (тепер Погребище I), поштово-телеграфна станція була у місті Липовець, поштова (земська) — в Андрушівці. В селі лічилося землі 1995 десятин, з них належало поміщикам 825 десятин, церкві — 50 десятин, селянам — 1120 десятин. Село відносилося до категорії власницьких сіл і належало М. С. Ташкевичу. Господарство в маєтку вів сам поміщик за трипільною системою, як й селяни. В селі була 1 православна церква, 1 однокласна мінистерська школа, 5 кузень, 6 вітряків, 1 винна крамниця. Пожежний обоз складався з 6 діжок, 6 гаків, 2 драбин і 4 відер.[5]

Село постраждало від насильницької колективізації та розкуркулення. У 1930 році з села було депортовано 2 двори[6]. Під час Голодомору 1932—1933 років, вчиненого радянською владою, у селі загинула велика кількість людей. В книзі «Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» згадано імена 33 осіб (данні 2008 року).[7][8]

Під час Другої світової війни у липні 1941 року село як й інші села Погребищенського району було окуповане німецько-фашистськими військами.[9] Тут діяв партизанський загін ім. Кірова.[1] За радянськими даними, у жовтні 1941 року в селі Андрушівці та в селах Плискові і Спичинцях гестапівці заарештували близько 700 чоловіків, жінок і дітей, яких групами виводили в ліс в урочище Хрузинівка і розстрілювали. Червоною армією село було зайняте 4 січня 1944 року.[9]

На початку 1970-х років в селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. Калініна. В користуванні колгоспу було 4062 га землі, у тому числі 2846 га орної. Виробничий напрям був рільничо-тваринницький. В Андрушівці була 8-річна школа, будинок культури, бібліотека.[1]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[10]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[11].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 1112 осіб,[12] із них 98,46 % зазначили рідною мову українську, 1,27 % — російську, 0,09 % — білоруську, 0,18 % — молдовську.[13]

Населення Андрушівки в різні роки
Рік ~1864[4] 1897 ~1900[5] ~1972[1] 1989[14] 2001[12]
Кількість осіб 1417 2192 2056 1305 1112

Транспорт

[ред. | ред. код]

Зупинний пункт Андрусове отримав назву від села у зміненому вигляді, бо на момент побудови залізниці Козятин — Умань одна станція Андрушівка вже була.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Пам'ятник жертвам Голодомору на Андрушівському цвинтарі

В селі зберігся — в зруйнованому вигляді — палац Тишкевичів, що був побудований наприкінці 18 — початку 19 століть і є пам'яткою архітектури національного значення.[15]

У північній частині кладовища — могила Баринова Г. В.,[15] командира військ НКВС. Ще з часів радянщини вона є пам'яткою історії місцевого значення. Тут також розташована Братська могила 263 воїнів Радянської Армії, загиблих при обороні та звільненні села. Облаштовані у 1975 році. В селі також є Пам'ятник 213 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни, який встановлено у 1985 році біля клубу.

На південь від села при археологічних розкопках виявлено поселення трипільської культури IV—III тис. до н. е. Неподалік також виявлено поселення черняхівської культури II—IV ст. н. е.[15]

Замок Кучогорських, пізніше перебудований Михайлом Тишкевичем. [джерело?]

В селі була дерев'яна церква побудована 1719 року, розібрана 2005 року.

На кладовищі встановлено пам'ятник в пам'ять про односельчан-жертв голодомору 1932—1933 років.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Андрушівка. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С.528.
  2. ↑ а б Облікова картка с. Андрушівка. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  3. ↑ а б в Andruszówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 35. (пол.)
  4. ↑ а б в г д е ж Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 304—305. (рос.)
  5. ↑ а б в г Список населенных мест Киевской губернии [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 862. (рос. дореф.)
  6. ↑ Шаталіна Є. П. Селянські виселки під час колективізації в Україні (1928—1932 рр.) / Є. П. Шаталіна; НАН України, Ін-т історії України. — Київ: [Ін-т історії України НАН України], 1997. — 67, [1] с. — (Історичні зошити). — c. 56
  7. ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця. — ДП «ДФК». — 2008. — 1360 с.: карта, фото. — С. 541. ISBN 978-966-7151-87-4
  8. ↑ Андрушівка. Голодомор 1932-1933 рр. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
  9. ↑ а б Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 23, 48.
  10. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  11. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  12. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
  13. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
  14. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
  15. ↑ а б в Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 335—336. [Електронний ресурс]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрушівка_(Вінницький_район)&oldid=43072754