Берат (місто)
| Берат Berati | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Основні дані | |||
| Країна |  Албанія | ||
| Область | Берат | ||
| Округа | Берат | ||
| Засноване | 6 ст. до Р.Х. | ||
| Населення | 125 830 | ||
| Площа | 6,3 км² | ||
| Густота населення | 103,17 осіб/км² | ||
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 | ||
| Поштові індекси | 5001-5006 | ||
| Телефонний код | +355-032 | ||
| Географічні координати | 40°42′ пн. ш. 19°57′ сх. д. / 40.700° пн. ш. 19.950° сх. д.Координати: 40°42′ пн. ш. 19°57′ сх. д. / 40.700° пн. ш. 19.950° сх. д. | ||
| Місцева влада | |||
| Вебсторінка | bashkia-berat.net | ||
| Карта | |||
  Берат | |||
|
| |||
 | |||
Бера́т (алб. Berati) — місто на півдні Албанії. Центр великого сільськогосподарського району. Харчова промисловість (особливо виробництво оливкової олії). Вузол шосейних шляхів. Історичний центр міста 2005 року був занесений до Каталогу Світової Спадщини ЮНЕСКО.
Географія[ред. | ред. код]
Берат розташований на правому березі, в родючій долині, річки Осумі.
Старий центр міста складається з трьох частин: Калая (на замковій горі), Мангалем (біля підніжжя замкової гори) і Горіца (на лівому березі Осуму).
Клімат[ред. | ред. код]
Берат має середземноморський клімат. Літо характеризується як спекотне та сухе з максимальною середньою температурою 28,2 °C у липні. Навпаки, зима приносить м’яку та вологу погоду із середньою температурою 7,2 °C у січні.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Міське поселення біля сучасного Берату існувало з IV століття до нашої ери.
Від II століття до нашої ери — у складі Римської імперії, а згодом — Візантійській імперії. У візантійський період місто було відоме як Пульхеріополіс (грец. Πουλχεριοπολις), тоді ж існувала єпархія Пульхеріополіса.
У IX столітті болгарський цар Симеон I захопив місто і привласнив йому ім'я Белиград (букв. Біле місто), від якого походить сучасна назва міста. Берат перебував у складі Болгарського царства до XI століття, пізніше входив до Епірського деспотату. У XIII столітті місто знову перебувало складі Візантійської імперії. 1345 року увійшов до складу Сербського королівства епохи Стефана Душана.
У XV столітті місто Берат стає столицею князівства Музаки, у 1432–1444 pоках столицею князівства Аріаніті.
Завойоване османами в 1431 року. У 1450 включений до складу Османської імперії та знаходилось там до 1912 року.
У XVII–XVIII століттях — центр православної Белиградської митрополії.[2]
Населення[ред. | ред. код]
2003 року населення становило 45 500 жителів.
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1950 | 11 648 | — |
| 1955 | 14 374 | +23.4% |
| 1960 | 18 685 | +30.0% |
| 1969 | 24 700 | +32.2% |
| 1979 | 33 400 | +35.2% |
| 1989 | 42 957 | +28.6% |
| 2001 | 40 072 | −6.7% |
| 2011 | 36 496 | −8.9% |
| Джерело: pop-stat.mashke.org[3] | ||
Пам'ятки[ред. | ред. код]
 | Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №569 (англ.) |
На скелястому пагорбі поряд із містом розташована середньовічна фортеця, зведення якої датується XIII століттям[4]. Також місті є такі пам'ятки:
- Музей етнографії.
- Кафедральний собор Дмитра Солунського.
- Музей іконопису Онуфрі.
- Галерея "Едвард Лір".
- Церква Святої Марії Влахернської (XIII століття).
- Церква Святого Михаїла (XVI століття).
- Церква Святої Трійці (XIV століття).
- Церква Євангелістів (XVI століття).
- Собор Святої Богоматері (1787).
- Свинцева мечеть (1555).
- Королівська мечеть (1512).
- Міст «Гориця» на річці Осумі (1780).
Спорт[ред. | ред. код]
Місто має футбольний клуб — «Томорі» Берат.
Відомі особистості[ред. | ред. код]
В поселенні народився:
- Козма Душі (нар. 1955) — албанський співак.
- Мирто Узуні (нар. 31 травня 1995) — албанський футболіст.
- Омер-паша Вріоні (1839 — 1928) — албанський політик.
- Христофор Кіссі (1880-х — 17 червня 1958) — єпископ Албанської православної церкви, архієпископ Тірани і всієї Албанії.
- Іліас Вріоні (1882—1932) — албанський політик і землевласник.
- Омер-паша Вріоні — провідний османський албанський діяч у Грецькій війні за незалежність. Родом зі села Вріоні поблизу Берата.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Берат побратим з такими поселеннями:
Світлини[ред. | ред. код]
-
Собор Святої Трійці -
У фортеці Берат -
Ікона в церкві -
Берат -
Вигляд на Берат -
Вигляд на місто
Панорама Берат[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Climate: Berat. Climate-Data. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 19 вересня 2021.
- ↑ Берата і Гірокастри історичні центри
- ↑ Cities of Albania. 15 квітня 2024.
- ↑ UNESCO. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 14 серпня 2019.
- ↑ Бера. Réception des représentants de la ville jumelle Albanaise. ladepeche.fr (фр.). La Depeche. 12 грудня 2014. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ [https:/ /web.archive.org/web/20210127172809/https://www.comune.fermo.it/it/fermo-internazionale/ Fermo Internazionale]. comune.fermo.it (італ.). Fermo. Архів it/it/fermo-internazionale/ оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ Konkretizohet marrëveshja e binjakëzimit mes qyteteve Berat- Карміель. ambasadat.gov. al (алб.). Ambasada e Republikës së Shqipërisë në Israel. 20 липня 2017. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ /bg/pobratimeni-gradove Побратимени градове. lovech.bg (болг.). Lovech. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ [http:/ /www.ploiesti.ro/ Municipiul Ploiești (Меню) => Orașe înfrățite]. ploiesti.ro (рум.). Ploiești. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ Bratimljenje (PDF). database.uom.me (cnr) . Zajednica opština Crne Gore. January 2013. с. 53. Процитовано 8 березня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Берат // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| ||||||||||||||||||||
|
