Богема

Боге́ма (фр. bohème — циганщина)  — матеріально незабезпечені люди з інтелігенції, переважно актори, музиканти, художники, що живуть легковажно, безладно.

Циган французькою називають bohémiens — літерально «богемці», жителі Богемії, області на території теперішньої Чехії, де в Середньовіччі жило багато циган; таким чином, неприкаяне життя артистів порівнювалася з життям циган (крім того, чимало ромів самі були акторами, співаками й музикантами).

Термін виник у Франції в першій половині XIX сторіччя і набув великої популярності після появи збірки Анрі Мюрже «Сцени з життя богеми» (1849), а особливо знаменитих опер Пуччіні (1896) і Леонкавалло (1897) з однаковою назвою «Богема». Фундаментальна історико-соціологічна праця про французьку літературну богему (1964) належить Сесар Граньє.

• вільні мистецтва
• вільний художник

• Elisabeth Kleemann: Zwischen symbolischer Rebellion und politischer Revolution. Frankfurt: Lang 1985.
• Helmut Kreuzer: Die Boheme. Beitrag zu ihrer Beschreibung. Metzler, Stuttgart 1968. (Neuaufl. 2000)
• Jürgen Maehder: Paris-Bilder. Zur Transformation von Henry Murgers Roman in den „Bohème“-Opern Puccinis und Leoncavallos. Hrsg. in: M. Arndt/M. Walter, Jahrbuch für Opernforschung 2/1986, Peter Lang, Bern/Frankfurt 1987, S. 109–176.
• Anne-Rose Meyer: Jenseits der Norm. Aspekte der Bohèmedarstellung in der französischen und deutschen Literatur. 1830-1910'. Aisthesis, Bielefeld, 2000.
• Christian Saehrendt: Das Ende der Boheme. Modernes Künstlerproletariat in Berlin. In: Neue Zürcher Zeitung. 3./4. Februar 2007
• Herrmann Wilhelm: Die Münchener Bohème. Von der Jahrhundertwende bis zum Ersten Weltkrieg. München Verlag, München 2008. ISBN 978-3-927984-15-8.

• Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 89.