Богородиця

Богоро́диця (грец. Θεοτόκος, Theotokos, МФА: [θeoˈtokos]) — у християнстві один із титулів Діви Марії. Особливо поширений у східнохристиянській традиції. Вказує на те, що Марія народила Бога у плоті — Ісуса Христа, другу Особу Трійці. Вона є матір'ю втіленого Бога-Сина, а передвічного Бога-Отця. Використовується з ІІІ століття в сирійській традиції (ܝܳܠܕܰܬ ܐܰܠܳܗܳܐ‎,, Yoldath Aloho). Затверджений на Ефеському соборі (431). Західнохристиянський відповідник — «Матір Божа», «Богоносиця» (лат. Dei Genetrix, лат. Deipara). В іконописі зображується у вигляді Марії з немовлям Ісусом. Синонімічні титули — Ма́тір Бо́жа, або Богома́тір (грец. Μήτηρ (του) Θεοῦ).

Визнання того, що Діва Марія є матір'ю Ісуса Христа, який володіє божественною і людською природою, пов'язане з визнанням того, що Ісус Христос є істинним Богом і істинною Людиною. Тому заперечення того, що діва Марія є матір'ю Ісуса Христа, що є і Богом і Людиною, спотворює ідею Боговтілення і, таким чином, підриває самі основи християнства. Святитель Кирило Олександрійський писав: «Я здивований, що знаходяться ті, хто сумнівається в тому, слід Пресвяту Діву називати Богородицею чи ні. Бо якщо Господь наш Ісус Христос є Бог, як Пресвята Діва, яка народила Його, що не Богородиця?». Відомий богослов і історик християнства Ярослав Пелікан писав, що Богородиця — це «та, хто дала народження того, хто є Бог» (англ. the one who gives birth to the one who is God).

Першим відомим прикладом визнання в Марії Божої Матері було вигук праведної Єлизавети при зустрічі з Марією: «І звідкіля мені це, що прийшла мати Господа мого до мене?» (Лк.1 : 43). Причому, ці слова Єлизавета говорить не за власним розумінням, а по навіюванню Св. Духа (Лк.1 : 41). Важливо мати на увазі, що Єлизавета вигукнула «Матір Господа», а не «Матір Бога» (слово «Господь» в Біблії може бути вжито і по відношенню до Бога, і по відношенню до людини). У даному випадку слово «Господь» стосується Ісуса Христа, який, бувши зачатим в утробі Марії, на той момент вже мав людську природу — на додаток до своєї божественної природи (якою Він, бувши Богом, завжди володів). Пізніше, апостол Павло писав про те, що Єдинородний Син Божий «народився від дружини» (Гал.4 : 4) і «явився у плоті» (1Тим.3 : 16). Багато Святі Отці II і III століть так чи інакше свідчить про Богоматеринство Марії. Так, святитель Ігнатій Богоносець пише: «Бог наш … по улаштуванню Божу зачатий був Марією із насіння Давидового, але від Духа Святого» [5], а Іриней Ліонський вказує, що «Сам Він (= Бог), Слово, восстановляя в Собі Адама, справедливо отримав народження для відновлення Адама від Марії, Яка була ще дівою». Церковний історик Сократ Схоластик пише, що найменування «Богородиця» вперше зустрічається у Орігена: «А Оріген, у першому томі своїх тлумачень на послання Апостола до Римлян, оголосив, чому вона називається Богородицею, і детально досліджував цей предмет». Незабаром це найменування стало широко зустрічатися в Олександрійській богословській традиції, зокрема святий Діонісій, єпископ Олександрійський писав у 265 році, виступаючи проти вчення Павла Самосатського: «Скажи, чому ти називаєш Христа відмінним людиною, а не Богом істинним і від усієї тварі поклонялися разом зі Отцем і Святим Духом, воплотившимся від Святої Діви і Богородиці Марії ?». Святитель Петро Олександрійський учив про Ісуса Христа як про народженого «від Святої Славної Владичиці нашої Богородиці …». Аналогічно вживали найменування Богородиця та інші Отці Церкви, такі як святитель Афанасій Олександрійський (330 р.), святитель Єпіфаній Кіпрський (кін. IV ст.), Іоанн Златоуст (400 р.) і Августин. До кінця IV століття найменування «Богородиця» стало фактичним критерієм православного сповідання віри. Так, Григорій Богослов пише (370 р.): «Якщо хто не визнає Марію Богородицею, то він відлучений від Божества». Не менш рішуче висловлюється і преподобний Єфрем Сирін: «Хто заперечує, що Марія народила Бога, той не побачить слави Божества Його».

Нарешті в 431 році найменування «Богородиця» було догматично закріплено III Вселенським собором: «Хто не сповідує Еммануїла істинним Богом, і тому святу Діву Богородицею, оскільки Вона по плоті народила Слово, суще від Бога Отця, що стало плоттю, нехай буде проклятий». Необхідність догматичного визнання Богоматеринство була викликана єрессю несторіан, які вважали, що Марія народила просту людину Ісуса, в якого потім вселився Бог, і тому іменували її Хрістородіцей.

Найбільш діяльним прихильником догмату про Богоматеринство був святитель Кирило Александрійський, якому протистояв Несторій. Так, Кирило писав останньому: «Якщо слово і злетіло з вуст і, припустимо, воно поширилося вже в народі, цьому ще можна допомогти переглядом своїх слів. Повір, що найкращим ділом у цьому разі буде сказати тим, що спокушаються, слово і назвати Святу Діву Богородицею …». Доводячи, що найменування «Богородиця» має давню традицію, святитель Кирило писав: «завжди … свята Діва Марія називається Богородицею. … Я послав би до вас багато творів святих отців, в яких можна знайти не в одному, а в багатьох місцях слова, якими сповідається, що свята Діва Марія є Богородиця». У посланні до Акакія, єпископу Веррійскому, святитель Кирило писав: «З писань отців я бачу, що пріснопам'ятний єпископ Афанасій часто називає Її Богородицею; також блаженний отець наш Феофіл і багато інших зі святих єпископів, які жили в різний час: Василь, Григорій, Аттик. Ніхто з учителів, зрозуміло православних, не боявся називати Її Богородицею, вважаючи це істинним так само, як істинно, що Еммануїл є Бог». Про те ж він пише і в посланні до папи Целестину: «… Все, які є по всій всесвіту православні єпископи і миряни сповідують, що Христос є Бог і що Діва, яка народила Його, є Богородиця …». Поняття «Богоматеринство» зустрічається в літургіях Тадея і Марії та Якова Праведного.

Поширення в різних течіях християнства

Прийняття догмату про Богоматеринство було кроком у відповідь на несторианское вчення. З тих пір всі християни, за винятком несторіан, визнавали Діву Марію Богородицею^[1]. Лише в новий час з появою течій, що відкидають Тройцю, частина людей, які називають себе християнами, відкидають Богоматеринство Марії. Такі в цілому серед сучасних християн складають близько 1,3 %.

• Carl E. Braaten and Robert W. Jenson Mary, Mother of God, 2004. — P. 84. ISBN 0-8028-2266-5
• The Canons of the Two Hundred Holy and Blessed Fathers Who Met at Ephesus. / / Critical Annotations on the text will be found in Dr. Routh's Scriptorum Eccl. Opusc. Tom. II. [Ed. III.] P. 85.
• Кирило Олександрійський. Послання 1, до єгипетських ченцям / / PG 77:13 B.
• Pelikan, Jaroslav Mary Through the Centuries. — Yale University Press, 1998. — P. 55. ISBN 978-0-300-07661-5.
• Ігнатій Богоносець, свт. Послання до ефесян. 18 / Переклад прот. П. Преображенського / / Письма мужів апостольських. Рига, 1994. С. 307—316.
• Іриней Ліонський, свт. Проти єресей / Переклад прот. П. Преображенського / / Творіння. СПб., 1900; М., 1996 р. Книга III, глава 21. 10
• Сократ Схоластик. Церковна історія. Саратов, 1911. М., 1996 р. Книга VII, глава 32
• Послання до Павла Самосатського / / хч. 1840. Ч. 4. С. 12
• Про час страстей Христових / / ЖМП. — 1978. — № 12. — С. 75
• Greg. Nazianz. Ep. theol. 3
• Ephraem Syr. Sermo in Transf.
• ДВС. Т. 1. 1996. С. 407
• ДВС. Т. 1. 1996. С. 325
• ДВС. Т. 1. 1996. С. 151
• ДВС. Т. 1. 1996. С. 183
• ДВС. Т. 1. 1996. С. 159
• Addai and Mari, Liturgy of. / / The Oxford Dictionary of the Christian Church. Cross, F. L., ed. — Oxford University Press. 2005
• John Witvliet The Anaphora of St. James / / ed. F. Bradshaw Essays on Early Eastern Eucharistic Prayers, 1997
• Divine Liturgy of St. James / / Translated by James Donaldson. From Ante — Nicene Fathers, Vol. 7. Edited by Alexander Roberts, James Donaldson, and A. Cleveland Coxe. (Buffalo, NY: Christian Literature Publishing Co., 1886.) Revised and edited for New Advent by Kevin Knight.
• Підрахунки зроблені на основі цифр, наведених у статті en: List of Christian denominations by number of members, розділи «Nontrinitarianism — 27.5 million» + «Nestorianism — 0.6 million».

• Булгаков С. Н., прот. Купина Неопалима: Досвід догматичного тлумачення деяких рис у правосл. розумінні Богоматері. П., 1927.
• Всесвята: Правосл. догматичне вчення про шанування Божої Матері: Зб. робіт. [М.], 2001.
• ДВС = Дії Вселенських Соборів: У 4 т. Казань, 1908—1912. СПб, 1996—1997 Р.
• Догмат про шанування Пресв. Богородиці і Приснодіви Марії: За Стефану Яворському. М., 1872.
• Ігнатій (Брянчанінов), свт. Виклад вчення Православної Церкви про Божу Матір. СПб., 1868. Б. м., 1990 Р.
• Православне шанування Божої Матері. Вільмуассон; СПб., 1992.
• Сергій (Страгородський), патр. Шанування Божої Матері по розуму Святої Православної Церкви / / ЖМП. 1973. № 9. С. 57-61
• Bazyli Degórski, Boże Macierzyństwo Maryi a Sobór Efeski i Chalcedoński, «Dissertationes Paulinorum» 2(1989), C. 5-16

• Богородиця. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Богородиця [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Богородиця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 102. — 1000 екз.
• Богородиця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 79–80. — 912 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Богородиця

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (жовтень 2013)