Бранислав Секулич
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 29 жовтня 1906 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Белград, Королівство Сербія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 24 вересня 1968 (61 рік) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Берн, Швейцарія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Югославія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | лівий нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small} «Явор» (Белград) «Душановаць» (Белград) «Карагеоргій» (Белград) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Бранислав Секулич (серб. Branislav Sekulić / Бранислав Секулић; 29 жовтня 1906, Белград — 24 вересня 1968, Берн) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами, зокрема, за клуб «Югославія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії, володар кубка Франції, півфіналіст чемпіонату світу 1930 року.
На юнацькому рівні виступав у складі різних футбольних клубів Белграда. В 1921 році приєднався до клубу «Югославія». У 1922, 1923, 1924, 1925, 1926 роках ставав з командою переможцем чемпіонату Белграда.
У 1924 року Аперше здобув перемогу у національному чемпіонаті. На шляху до фіналу команда здолала «Славію» (Осієк) (5:2) і «Сомборський» (6:1), а у головному матчі перемогла «Хайдук» (Спліт) з рахунком 2:1 завдяки голам Дам'яна Джурича і Стевана Лубурича.
У 1925 році «Югославія» повторила свій успіх. З однаковим рахунком 3:2 клуб послідовно переміг «Хайдук» (Спліт), «Славію» (Осієк) і «Граджянскі» (Загреб). Бранислав забив по голу в кожному з матчів і разом з партнером по команді Душаном Петковичем став найкращим бомбардиром змагань[2]. Лідерами команди у чемпіонських сезонах разом із Секуличем були Милутин Івкович, Алоїз Махек, Драган Йованович, Стеван Лубурич, Душан Петкович. У наступному році «Югославія» посіла друге місце, програвши у фіналі «Граджянскі» (1:2)
У наступні роки грав за кордоном у французьких клубах «Монпельє» і «Клуб Франсе». Разом з «Монпельє» став володарем кубка Франції 1929 року[3].
Далі грав у швейцарському клубі «Грассгоппер». У 1931 році перейшов до «Уранії». Влітку того року «Уранія» сенсаційно перемогла в представницькому Міжнародному турнірі до колоніальної виставки, матчі якого відбулись у Парижі[4]. Бранислав став головним героєм цього успіху. У чвертьфіналі швейцарський клуб з рахунком 3:0 обіграв господарів змагань — паризький «Расінг». Секулич забив два голи в цій грі[5]. Далі команда з рахунком 2:1 перемогла одного з головних фаворитів змагань — австрійську «Вієнну» в півфіналі. Югославський нападник забив обидва голи своєї команди[6]. У фіналі клубові з Женеви протистояв ще один фаворит — чехословацька «Славія». Чехи забили у першому таймі, а швейцарець Крамер на початку другого вирівняв положення. Переможний гол Секулич забив на 88-й хвилині поєдинку — 2:1 на користь його команди[7]. В наступному році в складі клубу з Женеви грав у фіналі Кубка Швейцарії 1932, де його команда програла «Грассгопперу» 1:5[8].
Згодом повернувся до «Югославії», у складі якої став срібним призером чемпіонату 1935 року Загалом у складі «Югославії» зіграв 156 матчів і забив 110 м'ячів.
Завершував кар'єру в команді «Єдинство» (Белград), у складі якого два сезони виступав у вищому дивізіоні.
Стоять: Михайлович, Стефанович, Джокич, Вуядинович, Арсеньєвич, Секулич, Івкович,
Якшич. Сидять: Тирнанич, Мар'янович, Бек
1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Італії (1:2). Загалом зіграв за збірну 17 матчів і забив 8 голів.
У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіону збірній Уругваю з рахунком 1:6.
Також у складі збірної двічі ставав переможцем Балканського кубку. Під час турніру в Афінах 1934-35 югослави в першому матчі змагань програли Греції (1:2, гол забив Секулич), але завдяки перемогам над Болгарією (4:3, Бранислав знову забив) і Румунією (4:0, без участі Секулича) зуміли вийти на перше місце у підсумковій таблиці. Другу поспіль перемогу у змаганнях югославська збірна здобула 1935 році у Софії. У перших матчах команда впевнено здолала Румунію (2:0) і Грецію (6:1). У останній вирішальній грі проти господарів болгарів Югославія зіграла внічию 3:3 і випередила суперника у підсумковій таблиці завдяки кращій різниці м'ячів. У цьому турнірі Секулич зіграв лише в першому матчі з румунами і відзначився забитим голом.
Також виступав у складі збірної Белграда, за яку зіграв 28 матчів. Зокрема, у 1926 році став фіналістом Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії.
Югославія 
На батьківщині працював в командах «Воєводина» і «Црвена Звезда». Також був тренером швейцарських команд «Фрібур» і «Ювентус» (Цюрих)[9] і бельгійського «Льєжу». Входив до комісії тренерів збірної Швейцарії[10].
- Чемпіон Югославії (2):
- Срібний призер чемпіонату Югославії (2):
- Найкращий бомбардир чемпіонату Югославії:
- «Югославія»: 1922, 1923, 1924, 1925, 1926
- Володар кубка Франції:
- Фіналіст Кубка Швейцарії:
- Півфіналіст чемпіонату світу:
- Переможець Балканського кубку:
- Срібний призер Кубка короля Олександра:
- Збірна Белграда: 1926
- ↑ Лише у фінальному турнірі чемпіонату Югославії
- ↑ Повна статистика сезону. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 12 січня 2017.
- ↑ Подробиці фінального матчу[недоступне посилання]
- ↑ Tournoi de l'Exposition Coloniale (Paris-Vincennes, May-Nov 1931)
- ↑ Le Petit Parisien від 8.06.1931
- ↑ Протокол матчу «Уранія» — «Вієнна»
- ↑ L'Auto від 15.06.1931
- ↑ Півфінальні матчі і фінал Кубка Швейцарії 1932
- ↑ Тренери швейцарських клубів. Архів оригіналу за 27 червня 2008. Процитовано 12 січня 2017.
- ↑ Профіль тренера [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.] на eu-football.info
- Профіль на сайті сербської збірної з футболу [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] (серб.)
- Статистика виступів у чемпіонаті Югославії (серб.)
- Виступи за збірну [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)(рос.)(чес.)
п Арсеньєвич • н Бек • н Вуядинович • н Джокич • з Івкович • н Маркович • н Мар'янович • з Михайлович • н Найданович • н Секулич • п Спасоєвич • з Стефанович • в Стоянович (в) • н Тирнанич • з Тошич • п Хрньїчек • в Якшич (в) • Тренер: Бошко Симонович | .svg){kind=small} | |
 | Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |