Білокінь Іван Петрович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Іван Петрович Білокінь
Народився	8 квітня 1914(1914-04-08) Кожанка
Помер	13 січня 1975(1975-01-13) (60 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія, УНР, УССР, СССР
Діяльність	біолог, викладач університету
Alma mater	Київський університет
Галузь	фізіологія рослин
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
У шлюбі з	Білокінь Галина Сергіївна
Діти	Білокінь Сергій Іванович

Іван Петрович Білокінь (8 квітня 1914, Кожанка — 13 січня 1975) — український фізіолог рослин, історик ботаніки, доктор біологічних наук, професор.

Народився 8 квітня 1914 року в селі Кожанці (тепер селище міського типу Фастівського району Київської області). У 1937 році закінчив Київський університет. Викладав у ньому. У 1947–1949 роках працював заступником проректора, у 1949–1951 роках — заступником декана, у 1952–1956 роках — деканом біолого-ґрунтознавчого факультету Київського університету. У 1968 році захистив докторську дисертацію на тему «Метамерна різноякісність вегетативних і генеративних органів та розвиток рослин».

Паралельно, з 1951 року працював заступником директора, а з 1961 року і до кінця життя — директором Ботанічного саду імені академіка О. В. Фоміна^[1].

Мешкав в Києві в «Будинку працівників науки» на вулиці Микільсько-Ботанічній, 14/7, квартира 49^[2]. Помер 13 січня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Основні наукові праці присвячено фізіології рослин та історії природознавства, дослідженням у галузі фізіології водного режиму рослин. Автор понад 300 наукових праць, а також нарисів життя та діяльності К. А. Тимірязєва, М. Г. Холодного, С. Г. Навашина, М. О. Максимовича та інших біологів^[3].

У 1959 році брав участь у створенні «Історії Київського університету», автор нарисів про розвиток ботаніки в країнах соціалістичної співдружності^[4].