Вацлав II (князь Чехії)

Вацлав II
Народивсябл. 1137
Прага, Чеське князівство
Помер1192
Мейсен
Національністьчех
Титулкнязь Богемії
ПосадаКнязь Богеміїd
Термін1184, 1191—1992 роки
Конфесіякатолицтво
РідПржемисловичі
БатькоСобіслав I
МатиАделаїда Арпад
Брати, сестриМарія Богемська, Собіслав ІІ, Олдрих Оломоуцький і Владислав ІІ Оломоуцький

Вацлав (Венцеслав) II (Václav II бл. 1137  —1192) — князь Богемії у 1184, 1191-1192 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Пржемисловичів. Син Собіслава I, князя Богемії та Аделаїди Арпад. Молоді роки провів в Угорщині, Польщі, Німеччини. На батьківщину він повернувся лише в 1173 році, коли його старший брат Собіслав II став князем Чехії. Останній надав братові брненське князівство. Після смерті іншого брата, Олдржиха, в 1177 році Вацлав успадкував Оломоуцьке князівство.

Вацлав конфліктував зі зноємським князем Конрадом Отой, який представляв іншу гілку Пржемисловічей. У 1177 або 1178 року Конрад Ота Зноємський захопив Брно, а після повалення Собіслава II спробував захопити Оломоуц, але Вацлав відбив напад. Разом з тим Вацлав продовжував підтримувати поваленого брата, але після його розгрому в 1179 році був змушений втекти до Угорщини.

Після смерті Собіслава II Вацлав висунув свої претензії на чеський трон. Користуючись невдоволенням частини знаті політикою князя Бедржиха, в 1184 році, під час від'їзду князя до імператорського двору, Вацлав підняв заколот і домігся свого обрання князем. Втім йому навіть не вдалося взяти Праги, де оборонялася княгиня Єлизавета. На допомогу їй прийшов дівер, зальцбурзький архієпископ Адальберт III, і Леопольд V Австрійський, після чого бунтівники були змушені відступити.

Після смерті Бедржиха у 1189 році знать обрала князем Конрада Оту. Вацлав уклав з останнім угоду, об'єднавшись проти спільних ворогів — молодших братів Бедржиха. Після раптової смерті Конрада Оти поблизу Неаполя під час італійського походу імператора у 1191 році, богемська знать обрала новим князем Вацлава, проте з цим не змирився єдинокровний брат Бедржиха — Пржемисл Оттокар. 1192 року, пообіцявши імператору 6000 фунтів срібла, він домігся, щоб той призначив його князем Чехії, а його брата Владислава — маркграфом Моравії. При підтримці імператора Вацлава II було позбавлено влади, схоплено Альбертом I маркграфом Мейсена (чоловіка небоги Пржемисла Оттокара), запроторено до мейсенської в'язниці, де той невдовзі помер.

Родовід

[ред. | ред. код]

Вацлав II веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олдржих,
князь Богемії
 
 
 
 
 
 
 
Бржетіслав I,
князь Богемії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Божена
 
 
 
 
 
 
 
Вратислав ІІ ,
король Богемії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генрих фон Швайнфурт
 
 
 
 
 
 
 
Юдит фон Швейнфурт Божена
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гербера фон Хенненберг
 
 
 
 
 
 
 
Собіслав I,
князь Богемії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мешко II,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
Казимир I,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Річеза Лотаринзька
 
 
 
 
 
 
 
Святослава Сватава,
українська княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Володимир Великий,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
Добронега Володимирівна,
українська княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Порфірогенета
 
 
 
 
 
 
 
Вацлав II,
князь Богемії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бела I,
князь угорський
 
 
 
 
 
 
 
Геза I,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ричеза,
польська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
Алмос,
принц угорський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Теодул Синаденос
 
 
 
 
 
 
 
Софія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Невідома
 
 
 
 
 
 
 
Аделаїда,
українсько-угорська княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізяслав Ярославич,
Король Русі
 
 
 
 
 
 
 
Святополк Ізяславич,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гертруда,
польська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
Предслава,
українська княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Богемський князь
 
 
 
 
 
 
 
Богемська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Невідома
 
 
 
 
 
 

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jörg K.Hoensch Histoire de la Bohême Éditions Payot Paris (1995) (ISBN 2228889229)
  • ŽEMLIČKA, Josef. Čechy v době knížecí 1034—1198. Praha: Nakladatelství Lidové noviny, 2007. 712 s. ISBN 978-80-7106-905-8.