Вашківці

Вашківці
Герб Вашківців	Прапор Вашківців
	Миколаївська церква
Основні дані
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Вижницький район
Громада	Вашківецька міська громада
Код КОАТУУ:	7320510400
Засноване	—
Перша згадка	1430-ті
Населення	▼ 5215 (01.01.2022)
Площа	6,8 км²
Поштові індекси	59210—212
Телефонний код	+380-3730
Координати	48°22′31″ пн. ш. 25°29′52″ сх. д.H G O
Водойма	Черемош, Глибочок
Назва мешканців	вашківча́нин; вашківча́нка; вашківча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Вашківці
До районного центру
- автошляхами	32,6 км
До обл./респ. центру
- автошляхами	37,4 км
До Києва
- автошляхами	553 км
Міська влада
Адреса	59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вашківці, вул. Героїв Майдану, 2
Вебсторінка	Вашківецька міськрада
Міський голова	Перч Микола Партенієвич
Карта
	Вашківці
	Вашківці

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вашківці.

Ва́шківці — місто Вижницького району Чернівецької області, центр Вашківецької сільської громади.

Назва[ред. | ред. код]

Вперше згадуюється у 30-х роках XV століття під назвою Васківці.

Географія[ред. | ред. код]

Розміщене на правому березі річки Черемош та його притоці Глибочок, за 32 кілометри від районного центру — міста Вижниця (автошлях Т 2601). Відстань від Чернівців — 37 кілометрів.

Вашківці поділені на такі кути: Долішній, Гнатишин, Горішній, Затепличний, Старий і Кошково.

Перша письмова згадка про місто була датована 1431 роком, а у грамоті Владислава Ягайла від 13 грудня 1433 року говориться про передачу Вашківців молдовському воєводі Стефану. Наступні 342 роки (з 1433 по 1775 р.) Вашківці перебували у складі Молдовської держави, а з 1775 року входили до Австро-Угорщини. В цей час власниками села були брати Микола та Йордаки Русети. Їх права на село підтверджені австрійською комісією 12 березня 1782 року. 8 червня 1805 року брати Русети обмінюють свої буковинські маєтки на волоські володіння Теодора Мустаце. У 1808 році Вашківці дісталися барону Петріно.

У 1848 році вашківецькі селяни взяли участь у повстанні під проводом Лук'яна Кобилиці. Внаслідок повстань барон Петріно одним з перших в краї скасував панщину у вашківецькому маєтку.

На початку XIX століття Вашківці стають центром судової округи, а з 1903 року — містом, центром новоутвореного Вашківецького повіту З 1811-1812 роках відомі найдавніші відбитки печатки Вашківців з самобутнім гербом: дерево, під яким вовк, що біжить.

У другій половині XIX століття на початку ХХ століття у Вашківцях виникає ряд дрібних капіталістичних підприємств. У 1873 році була відкрита гуральня Гросмана, Фрейтога і вольцовий млин Таца.

4 жовтня 1903 року Вашківцях постало товариство «Січ».

Під час Першої світової війни Вашківці були в районі воєнних дій. 27 листопада 1918 року місто як і вся Буковина перейшло під владу Румунії, де воно перебувало у складі жудеця Сторожинець.

У 1919 році у Вашківцях відбуваються збори населення повіту, на яких було висловлено думку про возз’єднання зі Україною.

28 червня 1940 року зайняте радянськими військами. У 1941—1944 роках — знову під владою Румунії. З 1944 року у складі Радянського Союзу.

Від 24 серпня 1991 року — незалежній Україні.

14 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад місто Вашківці — адміністративний центр Вашківецької міської громади.^[2]

Населення[ред. | ред. код]

Динаміка зміни населення у Вашківцях:

1930	1941	1989	2001	2005	2007	2009	2010	2012	2022
6 354	5 916	5 811	5 987	5 830	5 660	5 545	5 506	5 430	5 215

Національний склад[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[3]:

Національність	Відсоток
українці	97,99 %
росіяни	1,35 %
інші/не вказали	0,66 %

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]^[5]:

Мова	Відсоток
українська	98,48 %
російська	1,17 %
інші/не вказали	0,35 %

Визначні місця[ред. | ред. код]

Вашківецький парк.
Аннина гора — гора висотою 304 метри над рівнем моря, що є давнім об'єктом християнського паломництва. У 1993 році тут засновано Свято-Аннинський жіночий монастир, побудовано собор Святої Анни з нижнім храмом Святих Великомучеників Маковеїв, келії, житлові корпуси, господарські приміщення^[6].
Церква Святого Миколая — православний храм збудований у 1854 році з використанням традицій західного культового зодчества.
Храм Успіння Пресвятої Діви Марії — католицький храм побудований на початку 20-х років XIX століття і освячений у 1826 році.
Музей імені Г. Гараса.
Садиба Криштофовичів.

Пам'ятники та скульптури[ред. | ред. код]

Пам'ятник уродженцю Вашківців поету Миколі Юрійчуку.^[7]
Скульптура "Вашківецька маланка". Скульптура вшановує традиційний обряд з переодяганням у тварин і фольклорних персонажів, що відбувається в ніч з 13 на 14 січня та який у Вашківцях носить масовий характер та називається "Переберія".

Відомі люди[ред. | ред. код]

Гавалешко Микола Петрович — (*27.01.1932, м. Вашківці, тепер Вижницького району — 02.06.2002, м. Чернівці) — доктор фізико-математичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Був першим головою Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка.
Гарас Георгій Олексійович — заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст
Герасимович Іван — український педагог, редактор та громадський діяч, організатор українського учительства, сотник УГА.
Гнатишин Іван Миколайович — український дипломат
Гнатишин Іван Михайлович (1907, Вашківці — 1967) — видатний канадський юрист українського походження, батько генерал-губернатора Канади Романа Гнатишина
Годовський Володимир Михайлович (* 1947) — український хореограф
Євген Максимович. — (*10.02.1857, м. Вашківці, тепер Вижницького району Чернівецької області — 27.04.1928, м. Чернівці) — український живописець. У 1881 р. закінчив Віденську Академію мистецтв. Був головним художником Буковинської митрополії. Брав участь у розписі фресок Мармурового залу та інтер'єрів резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях.
Лобурак Марія Миколаївна та Володимир Миколайович Лобурак — Заслужені артисти України. Дует «Скриня».
Лютик Петро Михайлович — видатний гідролог, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Його іменем названо одну з вулиць міста.
Михайлюк Василь Пилипович — український композитор, диригент. Автор музики до пісні «Черемшина».
Терен Іван Іларіонович (* 08.11.1951, м. Вашківці) — майстер художнього різьблення та інкрустації. Голова Чернівецького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2003).Заслужений майстер народної творчості України (2006). Лауреат премії імені Георгія Гараса (2001). До 600-річчя Чернівців видав каталог-посібник «Художнє різьблення на Буковині» (Чернівці, 2007). Нагороджений медаллю «На славу Чернівців»
Чорногуз Олена Іванівна (нар. 1949) — українська художниця по текстилю, членкиня НСХУ.
Юрійчук Микола Якович — український поет-пісняр. Автор слів до пісні «Черемшина».