Всеволод Ярославич

Всеволод I Ярославич
Великий князь Київський
29 грудня 1076[1] — 15 липня 1077[1]
Попередник:	Святослав II Ярославич
Наступник:	Ізяслав I Ярославич
3 жовтня 1078[1] — 13 квітня 1093[1][2]
Попередник:	Ізяслав I Ярославич
Наступник:	Святополк II Ізяславич
Князь переяславський
1054[1] — 1076[1]
Наступник:	Давид Святославич
Князь чернігівський
1073[1] — 1076[1]
Попередник:	Святослав Ярославич
Наступник:	Володимир Мономах
1077[1] — 1078[1]
Попередник:	Борис В'ячеславич
Наступник:	Олег Гореславич
Народження:	1030 Київ, Київська Русь
Смерть:	13 квітня 1093(1093-04-13) Вишгород
Поховання:	Софійський собор, Київ[1]
Країна:	Київська Русь
Хрещене ім'я:	Андрій
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Ярослав Мудрий
Мати:	Інгігерда
Шлюб:	Анастасія
Діти:	Володимир, Євпраксія, Ростислав, Янка, Катерина
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Все́волод I Яросла́вич (д.-рус. Всеволодъ Ꙗрославичь; 1030 —13 квітня 1093) — великий князь київський (1076—1077, 1078—1093). Князь переяславський (1054—1076) і чернігівський (1077—1078)^[2]. П'ятий син Ярослава Мудрого. Згідно з батьковим заповітом 1054 року отримав Переяслав, Ростов, Суздаль і Білоозеро^[2]. Разом зі старшими братами Ізяславом I та Святославом II утворив тріумвірат Ярославичів, що правив Руссю понад 20 років^[2]. У 1054 і 1060 роках переміг торків^[2]. 1061 року розбитий половцями. 1067 року спільно з братами воював проти полоцького князя Всеслава Брячиславича^[2]. 1068 року зазнав поразки від половців у битві на Альті^[2]. Під час Київського повстання виступив посередником між киянами та Ізяславом^[2]. 1073 року допоміг Святославові відібрати Київ^[2][3]. Після смерті Святослава в 1076 році недовго правив Києвом, але повернув його Ізяславу, за що отримав Чернігів^[2]. 1078 року вигнаний з Чернігова сином Святослава, Олегом Святославичем, але за допомоги брата відвоював місто після перемоги на Ніжатиній ниві. Внаслідок загибелі Ізяслава у бою посів київський престол^[2]. Правив не одноосібно; створив із сином Володимиром Мономахом родинний дуумвірат, що 15 років управляв Руссю^[2]. Через слабкість центральної влади мусив захищатися від князів з роду Святославичів^[2]. За підтримки сина зберігав відносну політичну єдність держави^[2]. Підтримував дружні стосунки з Візантією, Німеччиною, країнами Скандинавії. Був освіченою людиною, знав п'ять іноземних мов (шведську, грецьку, можливо латину і німецьку)^[2][1]. Фундатор Михайлівського собору Видубицького монастиря і Андріївської церкви Янчиного монастиря^[2]. Помер у Вишгороді, похований у київському Софійському соборі^[2].

• Все́волод Яросла́вич — традиційне написання в українській історіографії. У «Повісті временних літ» зустрічається різний запис імені по-батькові (д.-рус. Ꙗрославичь, Ꙗрославличь, Ꙗрославицъ).
• Всеволод-Андрі́й Яросла́вич^[1] — за хрещеним ім'ям «Андрій», на честь Андрія Первозваного^[4]. Про це свідчать свинцеві печатки князя, на яких фігурує зображення апостола Андрія і княже ім'я «Андрій-Свальд». Княже ім'я «Андрій» також присутнє на графіті з київського Софійського собору^[4].
• Все́волод І — в західній історіографії, згідно з західноєвропейською традицією іменування монархів.

Всеволод народився в 1030 році; під цим роком Літописець записав: «И родися Ярославу четвертий синъ, и нарече имя ему Всеволодъ». Він був п'ятим сином великого князя київського Ярослава Мудрого; четвертим сином шведської принцеси Інгігерди (Ірини)^[1].

На іншому місці літописець каже, що Всеволод «бѣ бо любимъ отцемъ паче всея братьи, егоже имяше присно у себе». Між найстаршим братом Ізяславом, Святославом і Всеволодом був ще один брат, що скоро помер і літописець не згадує його імені.  Всеволод був улюбленим сином князя Ярослава Мудрого. У 1046 році одружився з Марією Костянтинівною (уродж. Принцесою Східної Римської Імперії, дочкою Імператора Костянтина IX Мономаха, яка померла у 1067 році. Друга — половчанка Анна, померла в 1111 році^[5]. Анна, княгиня «Всеволожа», фігурує у графіті на стіні Софії Київської^[6], в якому говориться, що княгиня Всеволожа купила землю Бояню всю.

Син Всеволода — Володимир (по матері) Мономах підкреслює незвичайні знання батька, кажучи: «Отець мой, дома сѣдя, изуміяше 5 языкъ, — в том бо честь есть отъ инѣхъ земель». Цей факт оцінюють звичайно як доказ «особливої освіти»

Після смерті батька 1054 року, Всеволод отримав Переяславль, Ростов, Суздаль, Білоозеро і Поволжя. Переяславль знаходився на південному кордоні Русі, а тому часто піддавався набігу кочівників — печенігів, торків, половців, і Всеволоду часто доводилося з ними воювати.

Батько Володимира Мономаха 1053 року, Ростислава 1070 року, трьох доньок — Євпраксії, Янки^[7] та Катерини^[8]. Вихователем дітей князя був Боян-Ян.

У 1054-1073 роках князь Переяславський. У 1073-1078 роках — князь Чернігівський. 1073 року тріумвірат розпався: Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава, звинувативши його в союзі з Всеславом полоцьким проти них. Всеволод перейшов до Чернігова, віддавши Переяславль Давиду Святославичу. Ізяслав не отримав допомоги від своїх польських союзників, більше того, в 1076 році Олег Святославич з Володимиром Всеволодовичем очолювали руське військо в поході на допомогу полякам проти чехів.

У грудні 1076 року Святослав раптово помер. Всеволод зайняв його місце, але вже через півроку повернув престол Ізяславу, який рушив на Київ з поляками. Йому вдалося не тільки утримати Чернігів, а й повернути Переяславль. Але проти нього стали племінники. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня. В ній загинули Ізяслав і Борис.

Із 1 січня 1077 до 13 квітня 1093 року — Великий князь Київський, з перервою на липень-жовтень 1077 року.

У 1055 році князь Всеволод Ярославич переміг торків і уклав мир з половецьким князем Болушем.

1068 року половці розгромили трьох старших Ярославичів над річкою Альтою і страшенно спустошили передусім волость Всеволода — Переяславщину. На відбудову Переяславщини він потратив багато зусиль.

1073 року між Ярославичами розпочалися незгоди за полоцький уділ і тепер два молодші брати Святослав із Всеволодом вигнали з Києва найстаршого брата Ізяслава, якого з волі батька повинні були слухати.

1077 року Всеволод володів більшістю руських волостей. Тільки Полоцька земля залишалася надалі за Всеславом; Ізяславичем дісталися: Володимир, Турів і Пінське (Ярополкові) та Новгород (Святополкові). Сам Всеволод мав тепер: Київ, Чернігів, Переяслав — усе ядро Руської держави, а ще Смоленськ і Поволжя.

1078 року був розбитий половцями на ріці Сожиця (Оржиця). Одноосібно керував державою понад 15 років, а до того керував державою як член тріумвірату Ярославичів. У роки його правління була збудована церква Андрія Первозваного у Києві, Михайлівський Видубицький монастир, перенесено мощі Святого Феодосія, відкрито школу для дівчат.

Помічником Всеволода в його державній праці був його син Володимир Мономах, що з його доручення об'їздив усі землі. Всеволод, як освічена людина, вніс значні зміни і доповнення в «Руську Правду» (так звану «Правду Ярославичів»). Тепер «Правда Ярославичів» уже чітко відбивала характер суспільних стосунків, захищала недоторканість земельної власності, інвентарю, маєтку, коней, худоби, птахів.

Намагався втримувати єдність Київської держави і підтримував зв'язки з Візантією та Західною Європою, говорив п'ятьма мовами. Батько Володимира Мономаха, Євпраксії Всеволодівни, королеви Адельгейди, імператорки Німеччини та преподобної Анни Всеволодівни, засновниці жіночої монастирської школи у Києві^[9]. Євпраксія є одною з перших вітчизняних феміністок: "…мала силу характеру і мужність боротися проти гноблення і знущань. Вона виступила проти найсильнішого можновладця світу — німецького імператора Генріха IV — й перемогла його, хай і пожертвувавши собою. Такою й увійшла до історії^[10].

Був похований в Софійському соборі^[11].

До наших днів зберігся прижиттєвий портрет Великого Князя Всеволода, що входить до фрескової ктиторської композиції Софії Київської. Дослідники одностайні у тому, що крайня з лівого боку фігура на південній стіні храму — князь Всеволод. Крім погано збереженого оригіналу фрески до нашого часу дійшли її копії з малюнків голландця Вестерфельда (1651 рік) та акварелей Солнцева (1843 рік)^[12]

• 
  Всеволод Ярославич
  (Царський титулярник, 1672)
• 
  Всеволод Ярославич
  (станція Золоті Ворота, 1989)

• Батько: Ярослав Мудрий — великий князь київський
• Матір: Інгігерда — донька шведського короля Улофа III Шетконунга.
• Брати:
  • Ізяслав Ярославич — великий князь київський (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078).
  • Святослав Ярославич — великий князь київський (1073—1076).
• 1-ша дружина (з 1046): Марія-Анастасія (?—1067) — небога або донька візантійського імператора Костянтина IX Мономаха від першого шлюбу, коли він ще не був імператором^[1]. За версією Леоніда Махновця, вона народилася від фаворитки Склірини, з якою Костянтин IX одружився по смерті імператриці Зої^[1].
  • Володимир Всеволодович (Мономах) — князь чернігівський (1076—1077, 1078—1094), переяславський (1094—1113), великий князь київський (1113—1125).
  • Анна (Янка) Всеволодівна — засновниця і настоятельниця Янчиного монастиря
• 2-га дружина (з 1067): Анна (? — 7 жовтня 1111) — невідомого походження^[1]; можливо половчанка.
  • Ростислав Всеволодович — князь переяславський (1078—1093).
  • Євпраксія Всеволодівна — дружина німецького імператора Генріха IV.
  • Катерина Всеволодівна

Вулиця Князя Всеволода Ярославича у місті Київ

• Котляр М. Ф. Всеволод Ярославич [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 645. — ISBN 966-00-0734-5.
• Котляр М. Ф. Всеволод Ярославич // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Войтович Л. 3.4. Ярославичі. Перша галицька династія. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• Войтович Л. 3.13. Всеволодовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• [1] [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Всеволод Ярославич

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Всеволод Ярославич

• Назаренко А. В. Всеволод (Андрей) Ярославич [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] // Православная Энциклопедия.

Попередник Святослав II Ярославич

Великий князь Київський 1076-1077

Наступник Ізяслав I Ярославич

Попередник Святослав Ярославич

Князь чернігівський 1073-1076

Наступник Володимир Мономах

Попередник Ізяслав I Ярославич

Великий князь Київський 1078-1093 вдруге

Наступник Святополк II Ізяславич

Попередник Не було

Князь переяславський 1054-1076

Наступник Давид Святославич

Попередник Борис В'ячеславич

Князь чернігівський 1077-1078 вдруге

Наступник Олег Гореславич