Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 березня — 15 березня 2022)
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 березня 2022 року по 15 березня 2022 року (включно).
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | Зверніть увагу! Оприлюднення втрат з українського боку — публікується досить обмеженого змісту та із затримкою! Перевага віддається офіційній інформації про втрати, що озвучена центральними та місцевими органами виконавчої влади України та відповідними Указами Президента України «Про відзначення державними нагородами України»[1]. |
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
| 4980 |  |  Базелюк Ігор Анатолійович | 33 роки, с. Кам'янка Березнівський район Рівненська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Лишилося двоє дітей. | 1 березня 2022 | Загинув в боях з російськими загарбниками поблизу міста Нова Каховка в Херсонській області[2][3]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]. |
| 4981 |  | Васильчук Богдан Віталійович | 21 рік, мешканець Олевської міської територіальної громади Житомирська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр. | 1 березня 2022 (орієнтовно) | Згідно повідомлення Житомирської обласної ради, загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну поблизу м. Краматорська на Донеччині. Похований на Олевщині[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. |
| 4982 | | Бондарук Андрій Іванович | 2 лютого 2000, с. Кам'янка (Славутський район), Хмельницька область. Військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр. Закінчив Цвітоський ліцей. У вересні 2021 року пішов на строкову службу. Незадовго до смерті підписав контракт зі Збройними силами. | 1 березня 2022 | Загинув у бою під Миколаєвом[7]. |
| 4983 |  | Петрущенко Олександр | Мешканець смт Свеса Ямпільський район Сумська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишився син. | 1 березня 2022 | Загинув в ніч з 28 лютого на 1 березня у бою з дрг агресора на блокпосту в с. Миронівка поблизу околиці м. Шостки на Сумщині[8]. |
| 4984 | | Панасюк Федір Петрович | Мешканець с. Зносичі Сарненський район Рівненська область. Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[8]. |
| 4985 | | Шкромида Андрій | 21 червня 1991, 30 років, с. Бортники Тлумацька міська громада Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Останні декілька років проживав в м. Одесі. | 1 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[9]. |
| 4986 | | Кулик Олександр Васильович | 24 травня 1957, Середина-Буда Сумська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України. Заслужений тренер України з велоспорту, суддя 1 категорії, директор СОТ «Орлятко». | 1 березня 2022 | Загинув у бою з російськими загарбниками під селищем Низи на Сумщині[10]. |
| 4987 |  | Силенко Яна | 30 років, м. Бердянськ Запорізька область. Солдат 761-ї окремої радіолокаційної роти (в/ч А2019) 164 РТБр. Залишилась 4-річна дитина. | 1 березня 2022 | Померла у запорізькому госпіталі внаслідок поранень, які отримала 24 лютого під час ракетного удару російських військ по військовій частині[11]. |
| 4988 | | Леонтенко Сергій Олександрович | Майор, командир 153-го окремого батальйону територіальної оборони (в/ч А7319) Сил ТрО ЗС України. | 1 березня 2022 | Загинув (причина та місце — не уточнені). Похований у м. Шостці на Сумщині[12]. |
| 4989 | | Цебро Андрій Юрійович | 22 роки, смт Оржиця Лубенський район Полтавська область. Розвідник, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 2021 року закінчив Військову академію (м. Одеса). | 1 березня 2022 | Загинув у бою за м. Охтирку[13]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[14]. |
| 4990 | | Прощенко Станіслав Іванович | 46 років, мешканець м. Ніжина Чернігівської області. Учасник групи швидкого реагування. Учасник бойових дій, приватний підприємець і громадський активіст, мав невеликий бізнес у Ніжині. У 2014—2015 роках воював на Донбасі у складі 41-го батальйону тероборони «Чернігів-2», а після повернення з фронту став засновником кількох громадських організацій, зокрема ніжинської спілки ветеранів АТО «Патріот». | 1 березня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами в с. Дорогинці на Чернігівщині. Його група побачила, як п'ятеро окупантів грабували магазин, почалася стрілянина. Станіслав погнався за одним із них, але його розстріляли з автомата[15]. З метою вшанування пам'яті загиблого Героя, 11 березня 2022 року, рішенням сесії Ніжинської міської ради вулиця в м. Ніжині, котра раніше мала назву Московська, була перейменована на честь Станіслава Прощенко, а 11 квітня того ж року, у Ніжині було урочисто відкрито меморіальну дошку Герою[16]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[17]. |
| 4991 |  | Максимчик Володимир Володимирович | 1990, мешканець с. Красносілки Кіровоградська область. Капітан, військовослужбовець 3 БрОП НГУ. | 1 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в м. Харкові[18]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19]. |
| 4992 | | Конет Василь Іванович | 15 березня 2002, 19 років, с. Ворвулинці Чортківський район Тернопільська область. Солдат 3 БрОП НГУ. Залишилося два старших брати. | 1 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований у рідному селі Ворвулинці[20]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[21]. |
| 4993 | | Березенко Владислав Леонідович | Солдат 3 БрОП НГУ. | 1 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[22][23]. |
| 4994 | | Саркісян Артем Валерійович | Солдат, військовослужбовець 3 БрОП НГУ. | 1 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[23]. |
| 4995 | | | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 березня 2022 | Згідно повідомлення начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Сергія Гамалія, близько 00 год. 10 хв., поблизу залізничної станції населеного пункту Цвітоха, під час проведення зміни особового складу патруля невстановленими особами було здійснено обстріл службового автомобіля. В результаті нападу, один військовослужбовець загинув, та ще один — отримав поранення[24] |
| 4996 |  | Береза Сергій Станіславович | 27 березня 1991, с. Покровська Багачка Полтавська область. Майор, заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення ХНУПС ім. Івана Кожедуба. | 1 березня 2022 | Загинув під час бойових дій у м. Харкові[25]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[26]. |
| 4997 | | Бойков Вадим Євгенійович | Мешканець м. Мала Виска Новоукраїнський район Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в м. Лисичанську на Луганщині. Похований в м. Малій Висці[27]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[28]. |
| 4998 | | Малишев Євген Валентинович | 10 березня 2002, м. Харків. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Два сезони виступав за Юніорську збірну України з біатлону. Брав участь у III зимових Юнацьких Олімпійських іграх 2020 року. | 1 березня 2022 | Загинув у бою з окупантом поблизу м. Харкова[29]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[30]. |
| 4999 | | Блоха Юрій Ігорович | 22 липня 1988, с. Сергіївка Березнегуватський район Миколаївська область. Молодший лейтенант, військовослужбовець Баштанського батальйону тероборони. Закінчив Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського за спеціальністю «фізична культура і спорт та допризовна підготовка». Там же пройшов навчання на військовій кафедрі, отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Після завершення навчання працював дитячим футбольним тренером Березнегуватської та Снігурівської ДЮСШ та вчителем фізичної культури та допризовної підготовки Березнегуватського закладу загальної середньої освіти I—III ступенів Миколаївської області. Після початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року пішов служити у Баштанський батальйон тероборони. Був начальником забезпечення блокпостів у Березнегуватському районі. Герой України (10 березня 2022, посмертно). | 1 березня 2022 | Під час руху великої групи ворога в напрямку блокпоста біля села Мурахівка Миколаївської області, він разом з іншими військовослужбовцями вступив у бій. У цьому бою Юрій Блоха дістав три вогнепальні поранення, які виявилися несумісними з життям[31]. |
| 5000 | | Ланський Тенгіз Борисович | 3 червня 1965, мешканець м. Буча Київська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Двічі був на ротаціях на Донбасі, воював на передовій. За цей час не отримав жодного поранення. Після початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт. | 1 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами за м. Бучу[32]. |
| 5001 | | Кравченко Сергій Григорович | 29 листопада 1960, м. Люботин Харківська область. Військовослужбовець підрозділу Сил ТрО ЗС України. Український науковець, доктор наук. Певний час працював головним архітектором м. Люботина. | 1 березня 2022 | Саме 1 березня 2022 року мав їхати до м. Києва отримувати диплом доктора наук, оскільки незадовго до того захистив дисертацію. Проте замість цього залишився боронити м. Харків, де й загинув від рук російських окупантів[33]. |
| 5002 | | Буяр Анатолій | 54 роки, с. Шаровечка Хмельницька область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Після початку російського вторгнення в Україну пішов добровольцем до ЗС України. Залишились дружина та маленька донька. | 1 березня 2022 | Вночі, близько 00:10, поблизу залізничної станції с. Цвітоха Шепетівського району невідомі обстріляли службовий автомобіль військового патруля під час проведення зміни особового складу патруля[34]. |
| 5003 … 5020 |  | | Військовослужбовці 2-ї роти 194-го окремого батальйону територіальної оборони 124 ОБрТрО. | 1 березня 2022 | Згідно повідомлення першого заступника Міністра внутрішніх справ України Євгенія Єніна в етері «Радіо Свобода», 17 воїнів територіальної оборони були розстріляні російськими терористами з танків, хоча зі зброї вони мали лише автомати. Призначене відповідне розслідування. 36 бійців загинули у Бузковому парку намагаючись зупинити бронеколону російських окупантів, решта загинули в інших боях під час оборони Херсона[35]. |
| 5021 |  | Литвиненко Віктор Володимирович | Мешканець м. Новий Буг Миколаївська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України 123 ОБрТрО. До російського вторгнення в Україну працював керівником ПОП «Лан». | 1 березня 2022 | Згідно повідомлення Новобузької міськради, військовослужбовець загинув під час оборони від російських окупантів м. Баштанки на Миколаїщині[36]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[37] |
| 5022 | | Коржан Олександр Іванович | 8 грудня 1993, Херсонська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38]. |
| 5023 | | Пащенко Наум Петрович | 29 серпня 1995, м. Миколаїв. Матрос, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами при обороні міста Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[39]. |
| 5024 |  | Дегтяр В`ячеслав | 31 березня 1971, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Військовослужбовець 36 ОБрМП ВМС ЗС України. Навчався у Криворізькій гімназії № 62 Криворізької міської ради. Здобув освіту у Відокремленому структурному підрозділі «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж «Криворізького національного університету». Після завершення навчання проходив військову службу в автомобільних військах. Мешкав разом з родиною на Миколаївщині, де займався сільським господарством. Протягом 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у складі 28 ОМБр. З початком російського вторгнення в Україну вдруге став на захист Батьківщини від окупантів. | 1 березня 2022 (орієнтовно) | Поховання відбулося 2 березня 2024 в місті Львові[40]. |
| 5025 |  | Занюк Артур Сергійович | 27 серпня 1998, 23 роки. Солдат, водій-гранатометник підрозділу 93 ОМБр. До війни захоплювався аєрокосмічним будуванням, закінчив Дніпропетровський ракетно-космічний машинобудівний коледж. | 1 березня 2022 | В ніч на 1 березня був на бойовому завданні, підірвався на міні разом з побратимом. Машина, на якій рухалися військовослужбовці, була з боєприпасами, які потім на місці здетонували[41]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[42]. |
| 5026 | | Жуковський Владлен Олександрович | 21 травня 2000, м. Івано-Франківськ. Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 березня 2022 | Згідно з повідомленням міського голови м. Івано-Франківська, військовослужбовець загинув в бою з окупантом (місце — не уточнено). Похований на Алеї Слави кладовища у с. Чукалівці на Франківщині[43]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[44]. |
| 5027 |  | Черначук Петро Олександрович | 4 вересня 1975, 47 років, с. Федорівка Гощанський район Рівненська область. Старший солдат, радіотелефоніст відділення управління командира батареї взводу реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 128 ОГШБр. Закінчив фізико-математичний факультет Рівненського педагогічного інституту. Після здобуття вищої освіти навчав дітей фізики у школі № 12 м. Рівного. Залишилася дружина та двоє дітей. | 1 березня 2022 | Згідно повідомлення Рівненського ОМВК, військовослужбовець загинув в боях з агресором поблизу м. Василькова на Київщині[45]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[46]. Рішенням Рівненської міської ради від 22 серпня 2022 року № 2408 Черначуку Петру Олександровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного» (посмертно)[47]. |
| 5028 5029 | | | Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 березня 2022 | (для доповнення за 1 березня 2022 року) |
| 5030 |  | Мельник Олександр Анатолійович | 29 років, с. Клембівка Могилів-Подільський район Вінницька область. Майор, військовослужбовець підрозділу морської піхоти України ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися дружина і маленька дитина. | 2 березня 2022 (орієнтовно) | Згідно повідомлення голови Вінницької обласної ради Вячеслава Соколового, військовослужбовець загинув у боях під час оборони м. Маріуполя. Зустрів своє 29-річчя і на наступний день віддав життя за Україну[48]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. |
| 5031 |  | Лисенко Юрій Юрійович | 20 травня 1988, 33 роки, с. Васильки Миргородський район Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець 26 ОАБр. У 2007 році закінчив Червонозаводський технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії. Спочатку уклав контракт зі ЗС України на 3 роки, у квітні 2021 року його продовжив. Залишилися батьки, дружина та донька. | 2 березня 2022 | Загинув у бойових діях при обороні м. Бердянська в Запорізькій області. Похований в с. Васильки[49]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[50]. |
| 5032 | | Петрук Василь Володимирович | 15 січня 1989, 33 роки, мешканець м. Долина Калуський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Військовій службі в ЗС України віддав майже 5 років та 26 листопада 2021 року уклав новий контракт на продовження військової служби. Залишилися мати, сестра, дружина та двоє малолітніх дітей. | 2 березня 2022 | Загинув на бойовому посту поблизу м. Житомира під час ворожого авіанальоту[51]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19]. |
| 5033 |  | Тарусин Богдан Олександрович | Старший сержант поліції, співробітник поліцейського взводу № 2 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» ГУНП в Харківській області Національної поліції України. | 2 березня 2022 | Загинув в місті Харкові о 8 годині ранку 2 березня 2022 року під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну[52]. Тіло загиблого Богдана витягли з-під завалів будівлі ГУНП в Харківській області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[21]. |
| 5034 | | Тахтаджиєв Федір Анатолійович | 16 лютого 1983, с. Рубіжне Харківська область. Майор поліції, оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Харківській області Національної поліції України. | 2 березня 2022 | Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну[52]. Залишилися дружина, мати та донька. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[21]. |
| 5035 | | | Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[52]. |
| 5036 | | | Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[52]. |
| 5037 | | | Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[52]. |
| 5038 | | | Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[53]. |
| 5039 | | | Співробітник підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув під час виконання службових завдань з протидії російському агресору в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[53]. |
| 5040 |  | Прока Дмитро Пилипович | 38 років, с. Зорівка Золотоніський район Черкаська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Був мудрим і рішучим проукраїнським громадським активістом. За першої загрози пішов захищати рідну Україну. Залишилися три доньки. | 2 березня 2022 | Загинув внаслідок обстрілу поблизу м. Запоріжжя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[54]. |
| 5041 |  | Чайка Руслан Русланович | 22 роки, с. Слобідка Острозький район Рівненська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинув у боях під Гостомелем[55]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[56]. |
| 5042 |  | Волик Максим Сергійович | Старший лейтенант поліції роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» Національної поліції України. | 2 березня 2022 | Загинув під час героїчної оборони м. Харкова, коли снаряд окупантів потрапив до адміністративної будівлі. Тіло поліцейського дістати з-під завалів рятувальники змогли лише 6 березня[57]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[58]. |
| 5043 | | Пущенко Сергій Миколайович | 28 червня 1960, Дніпропетровська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України. Графік, живописець, культуролог, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки журналістів України, лауреат журналістських премій. | 2 березня 2022 | Загинув у бою проти ворожої ДРГ в місті Василькові на Київщині[59]. |
| 5044 | | Ковалюк Степан | 1985, Рівненська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України. | 2 березня 2022 | Загинув у бою проти ворожої ДРГ в місті Василькові на Київщині[60][61]. |
| 5045 | | Гранітний Ярослав | 42 роки, Рівненська область. Військовослужбовець ТрО ЗС України. 2000 року їздив на заробітки в Росію. Повернувся 2007 року і вступив до партії ВО «Свобода». Через кілька років покинув партію, змінив прізвище на Гранітний і пішов в УНСО. Був соратником координатора «Правого сектору» на заході Україні Олександра Музичка. Після його загибелі очолював рівненську організацію УНСО (Шухевича) та громадську організацію «Бойовий молот». | 2 березня 2022 | Загинув у бою проти ворожої ДРГ в місті Василькові на Київщині[62]. |
| 5046 | | Подурець Сергій | с. Червонопілля Кропивницький район Кіровоградська область. Мешканець м. Бобринця Кіровоградська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 (орієнтовно) | За інформацією Кіровоградської обласної державної адміністрації, військовослужбовець загинув в боях з російським окупантом (місце — не уточнено). Похований у м. Бобринці[63]. |
| 5047 … 5050 | | | Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинули під час ракетного обстрілу російськими військовими блок-посту в м. Коростені на Житомирщині[64]. |
| 5051 |  | Корпан Олександр Богданович | 8 вересня 1994, 27 років, м. Підгайці Тернопільська область. Капітан, військовий льотчик, командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї 299 БрТА ПС ЗС України. Найкращий льотчик ударної авіації за підсумками 2021 року. Герой України (посмертно). | 2 березня 2022 | Загинув під час виконання бойового польоту у м. Старокостянтинові в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Відвів ворожий літак за собою і ціною власного життя врятував побратимів[65][31]. Похований на кладовищі у с. Галичі Тернопільського району[66]. |
| 5052 |  | Тарануха Олександр Валерійович | 1978, м. Городище Черкаська область. Полковник, керівник одного з підрозділів Держспецзв'язку в Харківській області. | 2 березня 2022 | Загинув, героїчно захищаючи від окупантів м. Харків. Похований в м. Городищі[67] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[68]. |
| 5053 | | Рябко Іван Іванович | Мешканець смт Олександрівка Вознесенський район Миколаївська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинув в боях з агресором поблизу м. Вознесенська в ході відбиття російського вторгнення в Україну[69]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[70]. |
| 5054 | | Чекеренда Богдан Володимирович | Мешканець Олицької територіальної громади Волинська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До війни був багаторічним сільським головою с. Покащева на Волині, працював директором комунального підприємства при Олицькій селищній раді. | 2 березня 2022 (орієнтовно) | Згідно повідомлення Волинської обласної військової адміністрації, військовослужбовець загинув в результаті кульового поранення в боях з агресором на Житомирщині. Похований 4 березня на Волині[71]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[72]. |
| 5055 |  | Прокопчук Віталій Юрійович | Мешканець с. Здомишель Ратнівський район Волинська область. Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 (орієнтовно) | Згідно з повідомленням голови Ратнівської територіальної громади, військовослужбовець загинув в боях за незалежність України з російськими окупантами (місце — не уточнено)[73]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[72]. |
| 5056 | | Монах Богдан Олегович | 2002, м. Шепетівка Хмельницька область. Курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. В 2019 році закінчив Шепетівську середню загальноосвітню школу № 2. Того ж року вступив на навчання до Військового університету. | 2 березня 2022 | Загинув під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу. Тіло загиблого було знайдено під завалами після тижня пошуків[74]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[75]. |
| 5057 | | Древай Герман Едуардович | 1999, м. Миколаїв. Курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. Після закінчення загальноосвітньої школи вступив на навчання до Військового університету. | 2 березня 2022 | Загинув під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу. Тіло загиблого було знайдено під завалами після тижня пошуків. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[75]. |
| 5058 | | Кобенко Дмитро Ігорович | 15 липня 2001. Сержант, курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. Залишилася дружина. | 2 березня 2022 | Загинув під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу. Тіло загиблого було знайдено під завалами після тижня пошуків. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[75]. |
| 5059 | | Мийгеш Валерій Іванович | 2002, м. Виноградів Берегівський район Закарпатська область. Курсант ХНУПС імені Івана Кожедуба. Залишилися батьки, дві сестри та брат. | 2 березня 2022 | Помер у лікувальному закладі від травм, отриманих під завалами навчального закладу у м. Харкові в результаті ворожого артобстрілу[76][77]. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[75]. |
| 5060 |  | Партала Станіслав Юрійович («Метро»)  | 5 жовтня 1984, м. Харків. Лейтенант, військовослужбовець Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» НГУ. Герой України (посмертно). | 2 березня 2022 | Був поранений у бою у районі селища Калинівка у передмісті м. Маріуполя[78]. Попри поранення встиг вивести свій підрозділ на базу, але врятувати лейтенанта не вдалося[79]. |
| 5061 | | Мирошниченко Володимир Володимирович («Страж») | 28 років, м. Харків. Старший лейтенант, командир взводу Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» НГУ. | 2 березня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання у м. Маріуполі[80]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[21]. |
 | Матвєєв Євген Євгенович | Сержант, військовослужбовець групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «Азов» НГУ. | 2 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході оборони м. Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[21]. | |
| 5062 |  | Гілявський Валерій Михайлович | 1964, мешканець м. Сміли Черкаської області. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В ЗС України — більше чотирьох років. | 2 березня 2022 | Згідно повідомлення голови Черкаської ОДА Валерії Бандурко, військовослужбовець загинув в боях у м. Києві. Похований у м. Смілі[81]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[70]. |
| 5063 | | Гончарук Назар Сергійович | 13 квітня 1999, с. Гребля Уманський район Черкаська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. | 2 березня 2022 | Загинув під завалами будівлі на Чернігівщині, де наші воїни тримали оборону. Похований в рідному селі[82]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[83]. |
| 5064 | | Андронік Олександр Михайлович | 1998, мешканець Уманського району Черкаської області. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинув при виконанні службових обов'язків (місце — не уточнено)[84]. |
| 5065 |  | Пошевко Олександр Сергійович | м. Іллінці Вінницька область. Молодший сержант, військовий медик розвідувального взводу 9 ОМПБ. | 2 березня 2022 (орієнтовно) | Загинув в перші дні березня у бою під Новоселівкою, що на Запоріжжі[85]. Олександр Морознюк дістав поранення в ногу. Олександр Пошевко кинувся його витягувати і був зрешечений кулями. Пораненого Морознюка товариші затягли до мікроавтобуса і рвонули на прорив, але під час виходу потрапили під обстріл ворожої БМП. Олександра Пошевка, який залишився лежати обіч дороги, рашисти розстріляли впритул[86]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[87]. |
| 5066 | | Морознюк Олександр Володимирович | 18 жовтня 1980, м. Іллінці Вінницька область. Старший солдат, військовослужбовець розвідувального взводу 9 ОМПБ. | 2 березня 2022 (орієнтовно) | Загинув в перші дні березня у бою під Новоселівкою, що на Запоріжжі[85]. Олександр Морознюк дістав поранення в ногу. Олександр Пашенко кинувся його витягувати і був зрешечений кулями. Пораненого Морознюка товариші затягли до мікроавтобуса і рвонули на прорив, але під час виходу потрапили під обстріл ворожої БМП[86]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[87]. |
| 5067 |  | Бринжала Олександр Петрович | м. Охтирка Сумська область. Майор, льотчик 1 класу 40 БрТА. Навчався в Охтирській середній школі N 5. Випускник ХНУПС імені Івана Кожедуба. Герой України (посмертно). | 2 березня 2022 | Вночі пара українських МіГ-29, один з яких пілотував Олександр Бринжала, вийшла на перехоплення дванадцяти російських винищувачів біля Києва. Майор Бринжала підбив два ворожі літаки, після чого був збитий і не встиг катапультуватися[88]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[89][90]. |
| 5068 | | Коваленко Микола Миколайович | Житомирська область. Полковник, пілот Су-24М, заступник начальника ХНУПС імені Івана Кожедуба. 2014 року здійснив 19 бойових вильотів для ураження позицій російських військ, за що у вересні того ж року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. | 2 березня 2022 | У складі екіпажу разом з Євгеном Казіміровим підняв літак при загрозі ракетного нападу на аеродром, а далі пішов на виконання бойового завдання. На Житомирському напрямку зав'язався повітряний бій. Екіпаж міг катапультуватися, але відвів палаючий літак від села Довбиш Новоград-Волинського району Житомирської області[91]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[92]. |
| 5069 |  | Казіміров Євген Вікторович | м. Антрацит Луганська область. Капітан, штурман Су-24М 7 БрТА. | 2 березня 2022 | У складі екіпажу разом з Миколою Коваленком підняв літак при загрозі ракетного нападу на аеродром, а далі пішов на виконання бойового завдання. На Житомирському напрямку зав'язався повітряний бій. Екіпаж міг катапультуватися, але відвів палаючий літак від села Довбиш Новоград-Волинського району Житомирської області[91]. Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[92]. |
| 5070 | | Гальчус Андрій Олександрович | 7 лютого 1983, м. Біла Церква Київська область. Підполковник, начальник лінгвістичного науково-дослідного управління науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На військову службу ЗС України був призваний 17.07.2001 року Білоцерківським ОМВК Київської області. Працював перекладачем міністра оборони України та його заступників. Окрім цього, був одним із засновників системи військової термінології у ЗС України та автором перших військових термінологічних стандартів. Залишилися дружина та двоє синів. | 2 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[93]. Похований на Краснопільському цвинтарі у м. Дніпрі[94]. Наприкінці липня 2022 року у рідному місті офіцера, Білій Церкві, одну з вулиць перейменували на його честь[95]. |
| 5071 |  | Дребіт Анатолій Анатолійович | 48 років, с. Вікно Чернівецька область. Старший сержант, командир десантно-штурмового відділення 80 ОДШБр. Учасник АТО. | 2 березня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами за Херсонську область[96]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[97]. |
| 5072 | | Дудар Віктор Васильович | 20 грудня 1977, мешканець м. Жовква Львівська область. Військовий журналіст, солдат 80 ОДШБр. Учасник АТО. 2014 року пішов добровольцем, воював у складі 80-ї ОДШБр. Після повернення з фронту в 2015 році працював журналістом газети «Експрес»[98]. 24 лютого 2022 року, коли розпочалося російського вторгнення в Україну, журналіст зібрав наплічник та вирушив на фронт. Залишились дружина і донька. | 2 березня 2022 | Загинув у бою за незалежність України з російським окупантом у Миколаївській області. Похований на Личаківському цвинтарі у м. Львові[99]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[56]. |
| 5073 |  | Рижук Сергій Георгійович | 9 січня 1984. Старший лейтенант, військовослужбовець 128-ї гірсько-штурмової бригади. Навчався в коледжі впродовж 1999—2002 рр. за професією «Машиніст насосних і компресорних установок». На початок повномасштабного вторгнення — військовий з досвідом, командир танкового взводу. Пройшов Донецький аеропорт, Піски та Водяне. | 2 березня 2022 | Під час танкового бою, Сергій відтягнув ворожий вогонь на свій танк, чим врятував життя побратимів. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Поховання Героя відбулося 7 квітня 2022 року на Алеї Героїв кладовища «Нове» в Рівному[100]. |
| 5074 | | Іваникович Ігор Ярославович | 27 березня 1995, с. Топільське Калуський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець підрозділу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[101]. | 2 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Херсонщині[102]. Похований 15 березня в тимчасово окупованому м. Херсоні[103], перепохований 9 грудня у рідному селі на Івано-Франківщині[104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[97]. |
| 5075 | | Черняхівський Максим Іванович | 12 квітня 1997, с. Явне Баранівський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. | 2 березня 2022 | Загинув в боях поблизу селища Макарів на Київщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105]. |
| 5076 | | Смолянінов Дмитро Віталійович | Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[39]. |
| 5077 | | Кирейчиков Антон Вікторович | 11 червня 2000, 21 рік, с. Старошийка Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 128 ОГШБр. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | 2 березня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Широкого Запорізької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[100]. |
| 5078 | | Гуменюк Володимир Володимирович | Майстер-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[106]. |
| 5079 | | Пунько Юрій Віталійович | Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинув в результаті ворожого авіаудару під час оборони міста Чернігова. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[107]. |
| 5080 | | Жуков Євген Олександрович | Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну[108]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[109]. |
| 5081 ... 5083 | | | Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 березня 2022 | (для доповнення за 2 березня 2022 року) |
| 5084 | | Коновалов Костянтин Миколайович | 1 жовтня 1984, мешканець Літинської селищної громади Вінницька область. Старший солдат, старший водій санітарної роти (підрозділ — не уточнено). | 3 березня 2022 | Загинув під час евакуації поранених поблизу населеного пункту Зачатівка у Волноваському районі Донецької області. Вважався зниклим безвісти[110]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[109]. |
| 5085 |  | Галицький Микола Миколайович | м. Ворожба Сумська область. Старший сержант підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено). | 3 березня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну в районі м. Чернігова. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[111]. |
| 5086 | | Потапович Олександр Леонідович | 43 роки, мешканець Сарненського району Рівненська область. Штаб-сержант підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено). | 3 березня 2022 | Загинув в боях під час оборони м. Маріуполя[112]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[58]. |
| 5087 | | Кокодиняк Ігор Ігорович | 24 квітня 1997, смт Великий Любінь Львівський район Львівська область. Старший сержант, командир десантно-штурмового відділення підрозділу 80 ОДШБр. Закінчив Самбірський ліцей сфери послуг. В 2016 році розпочав службу у складі підрозділу ДПСУ, а з вересня 2020 року продовжив її у складі 80 ОДШБр. У складі десантного підрозділу неодноразово брав участь в ООС на сході України. | 3 березня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в смт Ворзель Бучанського району на Київщині[113]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[114]. |
| 5088 | | Білак Василь Михайлович | 22 роки, мешканець м. Мукачево Закарпатська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр (підрозділ — не уточнено). Навчався у Мукачівському кооперативно торговельно-економічному коледжі[115] | (дата підлягає уточненню) | Загинув у бою за незалежність України з російським окупантом (місце — не уточнено). Похований в м. Мукачево[116]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[56]. |
| 5089 | | Браниш Сергій Володимирович | 20 липня 1991, 30 років, с. Фурманівка Новоукраїнський район Кіровоградська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися дружина та малолітній син, якому 2 роки та 7 місяців. | (дата підлягає уточненню) | З посиланням на міського голову Новоукраїнської ради Олександра Корінного, військовослужбовець загинув на війні з Росією. Похований в с. Криничному[117]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[118]. |
| 5090 |  | Аулін Дамир Васильович | 6 лютого 1994, м. Кропивницький. Капітан-лейтенант, капітан патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. Один з курсантів, які 2014 року заспівали Гімн України під час церемонії підняття російського прапора над Академією військово-морських сил імені П. С. Нахімова. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (28 лютого 2022 року). | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ» ВМС ЗС України[119][120][121][122]. |
| 5091 | | Махлін Дмитро Леонідович | 5 лютого 1983. Старшина 1 статті, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5092 | | Толкачов Дмитро Євгенович | 2002, м. Одеса. Старший матрос, старший оператор команди бойового управління патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122][124]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5093 | | Шерішорін Нікіта Павлович | 18 жовтня 2002. Матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. В 19 років підписав контракт із ЗСУ. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5094 | | Калапіщак Іван Володимирович | 17 січня 1998. Матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122][124]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5095 | | Католіченко Володимир Сергійович | 15 грудня 2000. Матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. 2020 року підписав контракт з ВМС ЗСУ. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5096 | | Лебедь Владислав Вадимович | Старший матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5097 | | Ситник Анатолій Ігорович | 3 квітня 1992. Старшина 1 статті, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5098 | | Соломко Денис Віталійович | 6 вересня 2001, м. Одеса. Матрос, марсовий боцманської команди патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122][124]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5099 | | Танасійчук Ярослав Іванович | 22 грудня 1999. Старший матрос, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5100 | | Тимченко Юрій Миколайович | Штаб-старшина, член екіпажу патрульного катера P190 «Слов'янськ» 30 ДННК ВМС ЗС України. | 3 березня 2022 | Зник безвісти в результаті авіаудару російського літака по катеру «Слов'янськ»[121][122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. |
| 5101 |  | Гайоха Ігор Ігорович | м. Луганськ. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник Революції Гідності. На фронті — з 2014 року. Воював у складі 24 окремого штурмового батальйону «Айдар». | 3 березня 2022 | Загинув у бою з російським агресором (місце — не уточнено)[125]. |
| 5102 | | Кожевніков Сергій Олегович | Мешканець м. Чуднова Житомирська область. Військовослужбовець полку НГУ, дислокованого в м. Кропивницький. | 3 березня 2022 | Загинув в боях з агресором поблизу м. Києва. Похований в м. Чуднові[126]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19]. |
| 5103 | | Дяченко Олександр Юрійович | 19 років, мешканець с. Курне Пулинський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований в с. Курному[126]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[127]. |
| 5104 |  | Стецюк Роман Петрович | 6 лютого 1998, 24 роки, с. Заруддя Тернопільська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Вчився у Тернопільській спеціалізованій школі I—III ступенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов[128]. Випускник тернопільської ДЮСШ, грав у юнацьких футбольних командах донецького «Металурга». У дитячо-юнацькій футбольній лізі України зіграв 63 матчі. На дорослому рівні дебютував у 2016 році в чемпіонаті Тернопільської області. | 3 березня 2022 | Загинув захищаючи Україну поблизу м. Сєвєродонецька на Луганщині. Похований на Алеї Героїв, що на Микулинецькому цвинтарі в м. Тернополі[129]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19]. |
| 5105 | | | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 3 березня 2022 | Загинув в результаті завдання РФ авіаудару по с. Біленькому на Одещині[130]. |
| 5106 | | Товкан Ярослав Ярославович | 26 років, мешканець м. Мукачево Закарпатська область. Старший солдат, розвідник підрозділу 128 ОГШБр. В ЗС України — з березня 2020 року. Закінчив Мукачівський юридичний, відтак — Мукачівський військовий ліцей, а згодом — Національну академію внутрішніх справ[131]. Залишилися мати і бабуся. | 3 березня 2022 | Загинув під час оборони населених пунктів поблизу м. Запоріжжя у сутичці з ворожою ДРГ в результаті підриву на міні, коли повертався автомобілем із завдання в ході відбиття російського вторгнення в Україну. Похований в м. Мукачево[132]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[100]. |
| 5107 | | Клушин Олександр («Тренер») | 25 лютого 1994, м. Харків. Боєць роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» Національної поліції України. Учасник АТО. Брав участь в Революції Гідності. Мешкав на Північній Салтівці. В дитинстві займався футболом та боксом. З 18 років наполегливо займався ММА. Провів понад 50 аматорських боїв та 3 професійних. В 2021 році отримав звання майстра спорту з козацького двобою з ММА, став чемпіоном світу з ММА та отримав синій пояс по бразильському джиу-джитсу. У 2014—2016 роках воював з окупантами на сході країни у складі підрозділу «Східний корпус». | 3 березня 2022 | Отримав важкі поранення в результаті ракетного обстрілу 2 березня Головного управління Нацполіції у м. Харкові. Після другого влучання ракети, потрапив під завал та майже добу боровся за життя, але помер на операційному столі. Похований на Алеї Слави кладовища № 18 м. Харкова[133]. |
| 5108 | | («Лис») | Боєць роти патрульної служби поліції особливого призначення «Схід» Національної поліції України. | 3 березня 2022 | Загинув внаслідок обстрілу Головного управління Нацполіції у м. Харкові[134]. |
| 5109 | | Семидьянова Ольга Олександрівна | 10 липня 1973, м. Марганець Дніпропетровська область. Старший солдат, бойовий медик підрозділу 24 ОШБ «Айдар». Залишилося 12 дітей. Отримала нагороду матері-героїні за те, що народила шістьох дітей та стільки ж взяла на виховання з дитячого будинку. | 3 березня 2022 | До останнього рятувала побратимів і отримала важке вогнепальне поранення у живіт зі стрілецької зброї. Загинула від втрати крові на межі Донецької та Запорізької областей[135]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[136]. |
| 5110 | | Коренюк Роман Дмитрович | 29 років, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В ЗС України — з 2020 року. В цивільному житті працював на шахті «Октябрьская». | 3 березня 2022 | Загинув у боях з окупантами (місце — не уточнено)[137]. |
| 5111 |  | Хоменко Андрій Вікторович | 6 грудня 1997, с. Розкопанці Київська область. Старший лейтенант, командир десантно-штурмового взводу 3-ї батальйонної тактичної групи 80 ОДШБр. Герой України (посмертно). | 3 березня 2022 | Загинув в бою під час знищення ворожого десанту в районі с. Андрійчикове на Миколаївщині. В ході бою, підрозділ, яким він командував, завдав противнику максимальних втрат та було знищено близько 30 окупантів[138][139]. |
| 5112 | | Кулик Сергій Григорович («Боцман») | 4 вересня 1967, 54 роки, с. Верещиця Яворівський район Львівська область. Штаб-сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). В 1994 році закінчив Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут ім. В. П. Затонського. Вчителював на рідній Яворівщині. В ЗС України — з 2014 року. Учасник АТО у складі 24 ОМБр та 54 ОМБр. Згодом проходив службу у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Герой України (посмертно). | 3 березня 2022 | Загинув в боях з агресором поблизу м. Гостомеля на Київщині. Під час звільнення міста від російських військ, він, як кулеметник взводу, у складі БТГ вступив у бій з противником, який атакував місто десятьма БМД та близько сотнею піших загарбників. Під час бою отримав кульові поранення, та незважаючи на це, продовжував прикривати передислокування свого підрозділу. Похований в с. Старичах на Львівщині[140]. |
| 5113 |  | Чибінєєв Валерій Вікторович | 3 березня 1988, 34 роки, м. Бердянськ Запорізька область. Майор, військовослужбовець підрозділу ГУР Міністерства оборони України. Разом з братом виховувався у Бердянському санаторії (школі-інтернаті). Після 9 класу вступив до Запорізького військового ліцею «Захисник», в подальшому — закінчив Військову академію (м. Одеса). Учасник АТО. Звання Герой України командиру роти снайперів 79 ОДШБр, капітану Валерію Чибінєєву були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року[141]. | 3 березня 2022 | Загинув в боях з російськими окупаційними військами на околицях смт Гостомель поблизу м. Києва[142]. |
| 5114 | | Катков Андрій Олександрович | 24 серпня 1972, м. Переяслав Київська область. Старший прапорщик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив школу № 3 рідного міста, а далі навчався в Яготинському училищі на маляра-штукатура. Пішов в армію, і залишився служити. | 3 березня 2022 | Загинув під час розвідувального виїзду у боях з окупантами, захищаючи м. Чернігів. Віддати останню шану Герою-переяславцю прибули містяни, серед яких представники Переяславської міської ради та Бориспільського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Похований на Ярмарковому кладовищі в м. Переяславі[143]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[70] |
| 5115 | | Мороз Вадим Сергійович | 9 листопада 1995, с. Вербівка Балаклійський район Харківська область. Капітан, льотчик 299 БрТА. Військову освіту отримав в ХНУПС імені Івана Кожедуба. | 3 березня 2022 | Загинув під час бойового вильоту над Миколаївщиною. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[144]. |
| 5116 |  | Карась Володимир Васильович | |||