Вулиця Інститутська (Хмельницький)

Вулиця Інститутська Хмельницький
Вулиця Інститутська (Хмельницький)
Місцевість	Південно-Західний мікрорайон
Загальні відомості
Протяжність	1100 м
поштові індекси	29016[1]
Транспорт
Автобуси	№ 11, 21, 22, 51[2]
Тролейбуси	№ 2а, 7а, 11а, 16, 17[2]
Маршрутні таксі	№ 26, 29, 29а, 35, 36, 47, 49, 49а[2]
Зупинки громадського транспорту	«Будинок побуту», «Університет»[2]
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи	Відділ управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради
Навчальні заклади	Хмельницький національний університет, ПТУ № 4, ДНЗ № 26, ДНЗ № 28
Поштові відділення	ВПЗ № 16 (вул. Інститутська, 22)[1]
Аптеки	«Подорожник»
Забудова	багатоповерхова
Парки	Ботанічний сад Хмельницького університету
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Інститутська у Вікісховищі

Ву́лиця Інститу́тська розташована у Південно-Західному мікрорайоні міста серед масиву багатоповерхової забудови, пролягає від вул. Кам'янецької до вул. Молодіжної.

Виникла у 1965 році під час забудови нового мікрорайону на південно-західній околиці міста як вулиця, що починалась від корпусів загальнотехнічного факультету Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (звідси й назва вулиці), який 1967 року став самостійним вишем — Технологічним інститутом побутового обслуговування (нині — Хмельницький національний університет).

До 1962 року Хмельницький був єдиним обласним центром України, який не мав жодного вищого навчального закладу. Водночас бурхливий розвиток промисловості міста й області вимагав притоку значної кількості інженерно-технічних кадрів. Цю проблему певною мірою могло розв'язати створення хоча б загальнотехнічного факультету від якогось існуючого інституту, що саме й ініціювали міські та обласні органи влади. 6 червня 1962 року ректор Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова Володимир Шпиця, виконуючи розпорядження міністра вищої та середньо-спеціальної освіти УРСР, підписав наказ з організації загальнотехнічного факультету від свого вишу у Хмельницькому. З цієї, на перший погляд, буденної події розпочинається історія розвитку й становлення першого вищого навчального закладу міста.

Спочатку факультет був розміщений у колишньому приміщенні міської друкарні, що розташовувалася в старому будинку на розі Театральної і Грушевського (нині на місці цього будинку — «Промінвестбанк»). Але, маючи на меті перспективу створення самостійного вишу, облвиконком вирішив в 1963 року для потреб факультету передати нещодавно побудований навчальний корпус школи-інтернату на вулиці Фрунзе (нині — вул. Кам'янецька), 112. Саме цей триповерховий корпус на околиці міста став першим навчальним корпусом новоствореного вишу. На той час місце, де розташовувався факультет, справді було околицею Хмельницького. Південно-Західного мікрорайону ще не існувало — на його місці простягалися сади та поля радгоспу лікарських рослин. Зараз важко повірити, що там, де нині побудовані споруди студентського містечка і багатоповерхові будинки, колись квітували поля опійного маку, які нікого не цікавили.

У 1962 році на перший курс загальнотехнічного факультету було зараховано 250 студентів та ще 200 переведено на старші курси з інших вишів. Першим деканом призначили Семена Михайловича Ганжурова. В 1966 році факультет отримує статус філії Українського поліграфічного інституту, а з вересня 1967 року стає самостійним навчальним закладом — Хмельницьким технологічним інститутом побутового обслуговування (ХППО). В ньому діяло три факультети, загальна кількість студентів сягнула 1500 осіб, на 9 кафедрах працювало 65 викладачів і лаборантів. Першим ректором став той же С. Ганжуров.

У 1974 році ректором призначили Радомира Сіліна, який перебував на цій посаді 27 років і зробив вагомий внесок у розвиток інституту. ХТІПО перетворюється на багатопрофільний виш, проведена масштабна розбудова інституту (будують нові навчальні корпуси, гуртожитки, спорткомплекс, житлові будинки тощо), з 1994 року інститут акредитований за IV рівнем і отримав статус Технологічного університету Поділля (ТУП). На початку 2002 року тут було 11 106 студентів, понад 600 викладачів, серед яких 47 докторів наук і професорів та 319 кандидатів наук і доцентів, 8 факультетів, 32 спеціальності, 8 навчальних корпусів, 5 багатоповерхових гуртожитків.

Нова сторінка в історії вишу відкрилася наприкінці 2003 року — в грудні Технологічний університет Поділля отримав статус класичного та став державним університетом, у серпні 2004 року йому присвоєна найвища категорія. Відтепер він носить назву Хмельницький національний університет.

• Інститутська, 8/1 — некомерційне підприємство «Подільський центр медичної допомоги» громадської організації «Сіліцея-Кластер».
• Інститутська, 10 — Вище професійне училище № 4^[3].
• Інститутська, 14/4 — заклад дошкільної освіти № 28 «Пролісок»^[4].
• Інститутська, 18 — Управління праці та соціального захисту Хмельницької міської ради.
• Інститутська, 19/3 — заклад дошкільної освіти № 26 «Кульбабка»^[5].

Забудовуватись вулиця почала у 1960-х роках на місці колишніх полів радгоспу лікарських рослин. Переважає багатоповерхова забудова. Є декілька магазинів.

• 
  Вулиця Інститутська взимку
• 
  Вулиця Інститутська
• 
  Ботанічний сад
• 
  Рокарій у ботанічному саду
• 
  Ботанічний сад на території університету

• Інститутська вулиця. proskurov.info. Хмельницький портал. 14 червня 2009. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 18 липня 2024.
• Офіційний сайт Хмельницького національного університету. khmnu.edu.ua. Хмельницький національний університет. Архів оригіналу за 6 липня 2024. Процитовано 18 липня 2024.