Вулиця Володимира Великого (Львів)
| Вулиця Володимира Великого Львів | |
|---|---|
 Вулиця Володимира Великого (2008) | |
| Місцевість | Кульпарків |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | Володимира Великого |
| Колишні назви | |
| Дрога до закладу на Кульпарковє, Закладова, Кранкенґаусштрассе, Закладова, Артема | |
| польського періоду (польською) | Zakładowa |
| радянського періоду (українською) | Артема |
| радянського періоду (російською) | Артёма |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 2600 м. |
| Координати початку | 49°48′29.31″ пн. ш. 24°1′8.54″ сх. д. / 49.80814° пн. ш. 24.01904° сх. д. |
| Координати кінця | 49°48′42.85″ пн. ш. 23°59′4.73″ сх. д. / 49.81190° пн. ш. 23.98465° сх. д. |
| поштові індекси | 79004, 79053, 79071[1] |
| Транспорт | |
| Автобуси | № 9, 16, 18, 45; 7Н[2] |
| Тролейбуси | № 23, 23А [2] |
| Маршрутні таксі | № 11, 13, 21, 38, 41, 44, 48, 51; приміські — № 108, 114, 115, 131, 287[2] |
| Зупинки громадського транспорту | «Автобусний завод», «Вул. Янева», «Коледж телекомунікацій», «Вул. Володимира Великого», «Універсам „Океан“», «вул. Боткіна»[2] |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—125[3] |
| Пам'ятники | пам'ятний знак на згадку про православну церкву Святого Введення |
| Храми | Храм Вознесіння Господнього, церква Стрітення Господнього |
| Навчальні заклади | Львівський коледж телекомунікацій та комп’ютерних технологій Національного університету «Львівська політехніка», Початкова школа «Малюк» Львівської міської ради, Ліцей № 2 Львівської міської ради |
| Заклади культури | Львівський кіноцентр |
| Поштові відділення | ВПЗ № 4 (вул. Володимира Великого, 1) ВПЗ № 53 (вул. Володимира Великого, 22) ВПЗ № 71 (вул. Кульпарківська, 131)[1] |
| Забудова | одно- і двоповерхова барачна 1950-х років, п'ятиповерхова 1960—1970-х, дев'ятиповерхова 1970—1980-х років[4] |
| Комерція | готель «Гетьман», торгово-офісний комплекс «Океан» |
| Парки | Парк «Горіховий Гай» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2079157 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Володимира Великого у Вікісховищі | |
Ву́лиця Володи́мира Вели́кого — одна з магістральних вулиць у Франківському районі міста Львова, у місцевості (Кульпарків та сполучає вулиці Кульпарківську та Виговського з вулицею Стрийською, утворюючи перехрестя з вулицею Княгині Ольги. Прилучаються вулиці Івана-Теодозія Куровця, Василя Симоненка, Софії Караффи-Корбут, Тролейбусна та Янева.
На початку 1930-х років називалася Дорога до закладу на Кульпаркові, у 1933 році отримала назву Закладова, тому що вела до «закладу», психіатричної лікарні на Кульпаркові (протягом німецької окупації — Кранкенгаусштрассе). У 1946 році отримала назву Артема, на честь радянського партійного діяча Федора Сергєєва (Артема). Сучасна назва — з 1990 року, на честь князя київського Володимира Великого.
В межах вулиці раніше існувало підміське село Липники, яке належало до приміської громади Кульпаркова. У 1926—1927 роках за проектом архітектора Людомила Гюрковича на Кульпарківському цвинтарі споруджена необарокова римо-католицька капличка, що по другій світовій війні стала православною церквою Святого Введення. На початку 1970-х років під час підготовки до будівництва капличка та цвинтар були знищені. За часів незалежності на згадку про православну церкву Святого Введення, зруйнованої у 1973 році радянською владою, за будинком № 34 встановлений пам'ятний знак-хрест.
У 1960—1970-х роки уздовж вулиці було збудовано житловий масив стандартних п'яти- та дев'ятиповерхових житлових багатоквартирних будинків — перша забудова житлового масиву «Південний».
№ 2 — дванадцятиповерхова споруда видавничо-поліграфічного комплексу «Вільна Україна», зведена у 1975 році за проєктом архітекторів Б. Гапи та Володимира Дорошенка на розі з вулиць Володимира Великого та Стрийської. За радянських часів тут містилися видавництво «Вільна Україна» обласного комітету КПРС та редакція газети «Львівська правда», а також магазин «Союздрук» на першому поверсі будівлі видавництва «Вільна Україна». Нині в будівлі розташовані видавництво ВАТ «Вільна Україна», редакції газет «Високий Замок» та «Львівська реклама», деякі приміщення винаймають приватні структури.
В приміщенні колишнього магазину «Союздрук» знаходиться мозаїка «Інформаційний простір», яка була виконана у 1984 році художником Богданом Сойкою зі смальти майже на усій площі стіни. Мозаїка у 2019 році була занесена до списку тих, які підлягають захисту та мала охоронний статус. Тепер від мозаїки залишився лише контур на цементі[5]. Підготовчі роботи з відновлення знищеної мозаїки «Інформаційний простір» планують розпочати навесні 2024 року. Відновлюватиме панно команда фахівців під керівництвом художника, викладача Львівської національної академії мистецтв Василя Сивака[6], не на тій же стіні, а на другому поверсі будівлі. При цьому всі параметри панно будуть збережені. Всі роботи з відтворення мозаїки «Інформаційний простір» профінансує ТДВ «Торгпреса»[7].
№ 4 — чотириповерхова офісна будівля радянських часів. Тут розташований Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка, а також офіси приватних фірм.
№ 12 — Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка», створений на початку квітня 1945 року, як львівський технікум зв'язку. Відповідальним за створення навчального закладу був призначений Сорокін П. І. і вже 27 травня 1945 року Рада Народних Комісарів СРСР видає розпорядження № 8024 про організацію Львівського електротехнікуму зв'язку. Першим директором стає Якунін П. Н., а під навчальний корпус виділено приміщення на вул. 17 Вересня (нині — вул. Січових Стрільців), 7. У 1948 році відбувся перший випуск за спеціальністю «Міжміський телефонний зв'язок» і склав 19 осіб.Під час керівництва навчальним закладом Фатуєва К. І. (1952—1973 роки), розпочато будівництво навчального та лабораторного корпусів на тодішній вулиці Артема, 12 (нині — вул. Володимира Великого), а за наступного директора Гуцалова Є. Ф. (1973—1976 роки) — завершено будівництво навчальних корпусів. У 1980-х роках серед 48 галузевих навчальних закладів Міністерства зв'язку СРСР технікум став потужним навчальним центром з підготовки спеціалістів зв'язку. У 1998 році — вищий навчальний заклад першого рівня акредитації і отримує ліцензію на підготовку фахівців за напрямом «Телекомунікації», а 2000 року — ліцензію на підготовку фахівців за спеціальністю «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж». У листопаді 2002 року навчальний заклад переходить у підпорядкування Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій як Львівський технікум ДУІКТ. У травні 2004 року технікум реорганізований у Львівський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій. 12 листопада 2018 року Львівський коледж Державного університету телекомунікацій розпочинає процес входження в структуру Національного університету «Львівська політехніка» як коледж телекомунікацій та комп'ютерних технологій НУ «Львівська політехніка». 2 січня 2019 року згідно Наказу Міністерства освіти і науки України № 1-1-10 Львівський коледж Державного університету телекомунікацій увійшов в структуру НУ «Львівська політехніка» як відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету „Львівська політехніка“»[8].
№ 26а — багатофункціональний торгово-офісний комплекс «Океан». Будівля зведена у 1982 році за спільним проєктом архітекторів Василя Каменщика та Ярослава Мастила як магазин «Океан»[9]. На зовнішньому фасаді нанесена «океанічна мозаїка», автором якої є відомий живописець Володимир Патик[10].
№ 39 — п'ятиповерховий житловий будинок, збудований наприкінці 1960-х років. У підвалі першого під'їзду діє дитячий клуб «Атлант»[11].
№ 41а — двоповерхова будівля початкової школи «Малюк» Львівської міської ради, розрахована на 256 дітей (початкова школа — 140 дітей, дошкільне відділення — 116 дітей)[12].
№ 50 — семиповерхова будівля колишнього готелю «Карпати», споруджена у 1984 році, а від 1990-х років — «Гетьман». У фоє готелю знаходиться бронзове погруддя Т. Г. Шевченка.
№ 52 — шестиповерховий адміністративно-виробничий корпус Державного проектного інституту № 14 (нині — Львівський проектний інститут), споруджений у 1960-х роках. Нині будівлю займає офіс української ІТ-компанії «SoftServe».
№ 55а — двоповерхова будівля львівської середньої загальноосвітньої школи № 2, зведена у 1971 році. 1 вересня 1971 року відбулося урочисте відкриття школи, першим директором якої став В. А. Чикуленко. Від 1986 року школу керманичем школи стала Лідія Савчук. Саме вона у 1988 році ввела поглиблене вивчення англійської мови з сьомого класу. У 1991 році запроваджено поглиблене вивчення іноземних мов з першого класу, а також відкрито музей «Львів'яни – лауреати Шевченківської премії». У 1993 році відкрито народознавчий кабінет «Світлиця». 2007 року відбулося відкриття Євроклубу «Європростір». У 2018 році школу перейменовано на Ліцей № 2 Львівської міської ради[13].
№ 58 — гіпермаркет «Ашан Південний», відкритий 10 вересня 2015 року у новозбудованому ТЦ «Уніцентр», котрий став другим за ліком гіпермаркетом цієї мережі у Львові[14].
Вулиця заасфальтована, має по дві смуги руху у кожен бік.
Вулицею прокладено тролейбусний маршрут № 3[2] та декілька автобусних маршрутів. Від 1 липня 2019 року змінилася нумерація тролейбусних маршрутів у Львові. Згідно цих змін, колишній тролейбусний маршрут № 3 став № 23[15]. Від 10 серпня 2022 року вулицею Володимира Великого почав курсувати ще й тролейбусний маршрут № 38, який сполучає вул. Хуторівку з площею Кропивницького. Маршрут, за яким курсують тролейбуси, не новий. Раніше йому відповідав автобусний маршрут № 38[16].
Послуги з управління багатоквартирними будинками, що знаходяться на вул. Володимира Великого надають три комунальних підприємства — ЛКП «Південне»[17], ЛКП «Сонячне»[18] та ЛКП «Магістральне»[19]. Охороною громадського порядку в межах діяльності кожного з перелічених ЛКП займається певних дільничний пункт поліції Франківського ВП ГУНП у Львівській області. Так, зокрема, територію ЛКП «Сонячне» обслуговує дільничий пункт поліції, розташований на вул. Володимира Великого, 5, ЛКП «Магістральне» — вул. Науковій, 32а та ЛКП «Південне» — на вул. Кульпарківській, 139.
Поблизу перехрестя з вулицею Тролейбусною у 1996 році збудовано греко-католицькій храм Вознесіння Господнього. Згодом у 2004—2005 роках поряд з храмом, за проектом архітектора Юрія Верхоли, збудовано будівлю навчально-катехитичного центру парафії із дзвіницею, яка прикрашена мозаїчною іконою Діви Марії (автор мозаїки художник-монументаліст Григорій Олексюк).
На вулиці Василя Симоненка, що сполучається з вулицею Володимира Великого збудовано найбільшу сучасну культову споруду міста — Церква святих Володимира і Ольги.
В парку «Горіховий Гай» закінчується будова дерев'яної церкви, освяченої на честь Стрітення Господнього. Храм належить ПЦУ.
У 1970-ті роки з парного боку вулиці Володимира Великого був закладений парк «Горіховий гай» (до 1990-х років— «30-річчя звільнення Львова») з двома ставками.
Посеред парку розташований Lviv Film Center, відкритий у 1978 році як дитячий кінотеатр «Орлятко», на початку 1990-х років перейменований на «Сокіл». У середині 1990-х років кінотеатр тимчасово припинив кінопоказ, але відновив свою діяльність у 2003 році.
Біля будівлі поліграфічного комбінату видавничо-поліграфічного комплексу «Вільна Україна» у 1970-х роках був встановлений пам'ятний знак на честь газети «Правда», демонтований у 1990-х роках.
-
Транспортна розв'язка на перехресті вул. Володимира Великого і вул. Княгині Ольги -
Львівський кіноцентр -
Озеро Олеська долина у парку «Горіховий гай» -
Будівництво Церкви Стрітення Господнього -
Церква Стрітення Господнього
.jpg)
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ а б в г д Маршрути громадського транспорту м. Львова. eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009.
- ↑ Юлія Кметик (1 жовтня 2023). У Львові знищили унікальну мозаїку українського художника. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 14 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ Пресслужба ЛМР (14 січня 2024). Стало відомо, хто відновлюватиме мозаїку на вулиці Володимира Великого у Львові. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 17 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ ЛМР: знищену мозаїку «Інформаційний простір» відновлять. galinfo.com.ua. Агенція інформації та аналітики «ГалІнфо». 14 січня 2024. Архів оригіналу за 14 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.
- ↑ Офіційна сторінка ВСП «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету „Львівська політехніка“». itcollege.lviv.ua. Архів оригіналу за 2 липня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 246—247.
- ↑ На Володимира Великого реконструюють радянську будівлю магазину «Океан». Візуалізація. inlviv.in.ua. То є Львів. 16 лютого 2018. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
- ↑ Гуртки для молоді у клубах Львова. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 15 вересня 2023.
- ↑ Офіційний сайт початкової школи «Малюк» Львівської міської ради. maluk.lvivedu.net. Процитовано 15 вересня 2023.
- ↑ Офіційний сайт ліцею № 2 Львівської міської ради. lvschool2.org.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2023. Процитовано 15 вересня 2023.
- ↑ Ірина Данилів (7 травня 2015). У Львові відкриють другий гіпермаркет мережі «Ашан». zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 1 лютого 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ Ганна Пищула (11 червня 2019). З 1 липня 2019 року змінюється нумерація маршрутів міських тролейбусів. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
- ↑ Наталя Дуляба (5 серпня 2022). У Львові запускають тролейбус № 38. Маршрути. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 15 вересня 2023.
- ↑ ЛКП «Південне». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 30 жовтня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 2 вересня 2023.
- ↑ ЛКП «Сонячне». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ ЛКП «Магістральне». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 30 серпня 2022. Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Володимира Великого вул. // 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 346—349. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 13, 75, 81, 102, 109, 125. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. Володимира Великого вулиця // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 423—424. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 47, 583, 584. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 321. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-617-629-076-6.
- Трегубова Т. А., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 246—247. — ISBN 5-7705-0178-2.
- Два села — одна вулиця, або звідки з'явилась вулиця Володимира Великого у Львові. velychlviv.com. Релігійний інтернет-ресурс «Духовна велич Львова». 5 липня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 2 вересня 2023.
- Барбара Літвінюкова (19 липня 2016). Кульпарків: історично і трохи родинно. zbruc.eu. Збруч. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Володимира Великого. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 30 серпня 2024.