Вінаго гострохвостий
| Вінаго гострохвостий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron apicauda Blyth, 1846 | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Віна́го гострохвостий[2] (Treron apicauda) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.
Довжина птаха становить 36 см. Довжина хвоста становить 14,4-19,2 см, довжина дзьоба 18-22 мм. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців обличчя і верхня частина голови яскраво-оливково-зелені. Спина і шия сірувато-оливково-зелені. Покривні пера крил оливково-зелені або чорнуваті з жовтими краями, махові пера чорні, другорядні махові пера мають вузькі білі края. Надхвістя і верхні покривні пера хвоста яскраво-оливково-жовті, хвіст сірий. Центральні стернові пера загострені, видовжені. Підборіддя, горло і скроні яскраво-жовтувато-зелені, груди оранжеві, живіт зеленувато-жовтий. Стегна і гузка темно-зелені, поцятковані білими плямками. Райдужки червонуваті з лазуровими кільцями. Навколо очей кільця голої синьої шкіри. Восковиця і дзьоб яскраво-сині, кінчик дзьоба синьо-зелений. У самиць спина і шия яскраво-оливкові, без сірого відтінку. Горло, підборіддя і груди темно-зелені, оранжева пляма на грудях відсутня, центральні стернові пера короткі.
Виділяють три підвиди:[3]
- T. a. apicauda Blyth, 1846 — від Гімалаїв до південно-західного Китаю і М'янми;
- T. a. laotianus (Delacour, 1926) — південь Китаю, північ Лаосу і В'єтнаму;
- T. a. lowei (Delacour & Jabouille, 1924) — Таїланд і південь Лаосу.
Гострохвості вінаго мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, В'єтнамі і Лаосі. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах та в сухих тропічних лісах[4][5]. Зустрічаються зграйками по 10-30 птахів, на висоті до 1800 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя. Живляться плодами.
- ↑ BirdLife International (2016). Treron apicauda. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 08 травня 2022.
- ↑ Husain, K. Z. (July 1958). SUBDIVISIONS AND ZOOGEOGRAPHY OF THE GENUS TRERON (GREEN FRUIT-PIGEONS). IBIS. 100: 334—348 — через Wiley.
- ↑ Hubbard, John P.; Seymour, Charles (3 квітня 2008). SOME NOTABLE BIRD RECORDS FROM EGYPT. Ibis. 110 (4): 575—578. doi:10.1111/j.1474-919x.1968.tb00067.x. ISSN 0019-1019.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |