Ган Олена Андріївна
| Олена Андріївна Ган | ||||
|---|---|---|---|---|
 Крендовський Є.Ф. “Портрет О.А. Ган”. МОХМ. | ||||
| Ім'я при народженні | Олена Фадеєва | |||
| Псевдонім | Зенеіда Р-ва | |||
| Народилася | 12 (24) січня 1814[1] Ржищів, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія[2] | |||
| Померла | 24 липня (5 серпня) 1843[3] (29 років) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[2] | |||
| Поховання | Одеса | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Національність | росіянка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Сфера роботи | література[4][4] | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1838—1842 | |||
| Батько | Андрій Михайлович Фадєєвd | |||
| Мати | Олена Павлівна Долгорукаd | |||
| Брати, сестри | Фадєєв Ростислав Андрійович | |||
| У шлюбі з | Peter Hahnd | |||
| Діти | Блаватська Олена Петрівна і Желіховська Віра Петрівна | |||
| | ||||
 Ган Олена Андріївна у Вікісховищі | ||||
Олена Андріївна Ган (до шлюбу Фадєєва, 12 (24) січня 1814, Ржищів — 24 червня (6 липня) 1842, Одеса) — письменниця XIX століття, феміністка, постійна авторка журналу «Бібліотеки для читання» Йосипа Сеньковського та журналу «Вітчизняні записки».
Народилася 12 (24) січня 1814 року[5] у Ржищеві Київської губернії в багатодітній дворянській родині. Дитинство та юність провела в Катеринославі. По материнській лінії належала до роду князів Довгорукових, її батьками були Андрій Михайлович Фадєєв (1789–1867), таємний радник, губернатор Саратова, та княжна Олена Павлівна Довгорукова. Рідна сестра Олени, Катерина, була одружена з Юлієм Федоровичем Вітте (1814–1867), від шлюбу з якою народився майбутній російський державний діяч, міністр фінансів Росії Сергій Юлійович Вітте (1849–1915).
У 16 років Олена вступила в шлюб з капітаном Петром Олексійовичем Ганом (1798—1873), військовим, який походив із роду німецьких переселенців, що приїхали до Росії в середині XVIII століття.
У 1831 році народила першу доньку Олену (в майбутньому відома теософиня Олена Блаватська), а у 1835 — доньку Віру, майбутню письменницю Віру Желіховську. Олена Ган разом з малими дітьми й чоловіком подорожувала Україною. У 1831—1832, потім в 1834—1835 роках сім'я Ган жила в селі Романкове, потім в 1837—1839 у Кам'янському.
14 жовтня 1838 року вона пише з Кам'янського на Кавказ декабристу С. І. Кривцову: «О чем же я могу вам писать, живя в таком уединении? Разве только о холоде в Каменском да обо мне самой. Что еще я могу сказать о себе? Хотите ли иметь точное понятие о моей обстановке и моем времяпрепровождении? Я живу в скверной, сырой, холодной избе; из моих окон я вижу — на восток сельскую церковь, к западу — кладбище на пригорке, уставленное крестами, готовыми упасть; к югу — большую конюшню, к северу — другое строение, принадлежащее батарее, далее — степь, пески, болота»[6][7].
Навесні 1836 року сім'я прибула до Петербургу, де Олена побачила на виставці Пушкіна, про що написала рідним: «Я узнала — Пушкина! Я воображала его чёрным брюнетом, а его волосы не темнее моих, длинные, взъерошенные… Маленький ростом, с заросшим лицом, он был не красив, если бы не глаза. Глаза блестят, как угли, и в беспрерывном движении. Я, разумеется, забыла картины, чтобы смотреть на него. И он, кажется, это заметил: несколько раз, взглядывая на меня, улыбался… Видно, на лице моем изображались мои восторженные чувства»[8]. Відомо, що Пушкін під час заслання бував у кишиневському та одеському будинках Фадеева[9].
Літературна діяльність письменниці не залишилась без уваги. На публікацію її творів відгукнулися багато видатних діячів того часу. Зокрема Тургенєв і Бєлінський.
…У цій жінці було <…> і гаряче російське серце, і досвід життя жіночого, і пристрасність переконань, — і не відмовила природа в тих «простих і солодких» звуках, в яких щасливо виражається внутрішнє життя…[10] Оригінальний текст (рос.)…В этой женщине было <…> и горячее русское сердце, и опыт жизни женской, и страстность убеждений, — и не отказала природа в тех «простых и сладких» звуках, в которых счастливо выражается внутренняя жизнь…
…Є письменники, які живуть окремим життям від своїх творінь; є письменники, особистість яких тісно пов'язана з їх творами. Читаючи перше, потішали божественним мистецтвом, не думаючи про художника; читаючи друге, потішали спогляданням прекрасної людської особистості, думаєш про неї, любиш її і бажаєш знати її саме і подробиці її життя. До цього другого розряду належить наша обдарована Зенеіда Р-ва (Олена Ган)…[11] Оригінальний текст (рос.)…Есть писатели, которые живут отдельною жизнью от своих творений; есть писатели, личность которых тесно связана с их произведениями. Читая первых, услаждаешься божественным искусством, не думая о художнике; читая вторых, услаждаешься созерцанием прекрасной человеческой личности, думаешь о ней, любишь её и желаешь знать её самое и подробности её жизни. К этому второму разряду принадлежит наша даровитая Зенеида Р-ва (Елена Ган)…
1838 — «Утбалла» и «Джеллаледдин»
1839 — «Медальон»
1840 — «Суд света»
1841 — «Теофания Аббиаджио»
1842 — «Напрасный дар», «Любонька», «Ложа в одесской опере»
- Чоловік — Петро Олексійович Ган — нащадок німецького аристократичного роду Ган-Ган фон Ротерган.
- Старша донька — Олена Петрівна Блаватська — (1831—1893) — філософ, засновниця Теософського товариства.
- Молодша донька — Віра Петрівна Желіховська — (1835—1896) — письменниця.
- Син — Леонід Петрович Ган — (1840 — ?)
По лінії своєї мами — Олени Павлівни Довгорукої, Олена Андріївна Ган була нащадком великого князя Київського Ярослава Мудрого.
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ган Олена Андріївна |
- ↑ метрична книга
- ↑ а б Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 2.
- ↑ Русский биографический словарь — Москва: 1914. — Т. 4.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Згідно з записом у метричній книзі. У Російському біографічному словнику — 11 січня (ст. ст.) 1814 року.
- ↑ Материалы по истории русской литературы и культуры. Русская женщина 30-х годов // Русская мысль. — 1911. — № 12. — С. 62.
- ↑ Ган Е. А. Полное собрание сочинений. — Санкт-Петербург, 1905. — С. 82 — 83.
- ↑ Желиховская В. П. // Русская старина. — 1887, март. — С. 744.
- ↑ Елена Блаватская в России // Утренняя звезда. — 1994—1997. — № 2, 3.
- ↑ Тургенев И. С. Полное собрание сочинений. — Москва—Ленинград, 1936. — Т. 5. — С. 370.
- ↑ Белинский В. Г. Полное собрание сочинений. — Москва, 1955. — Т. 7. — С. 659.
- Батуринский В. Ган, Елена Андреевна // Русский биографический словарь / Изд. под ред. Н. М. Чулкова. — Москва : тип. Г. Лисснера и Д. Совко, 1914. — Т. 4 : Гааг — Гербель. — С. 222–226. (рос. дореф.)
- Ган Олена Андріївна. Енциклопедія «Українці в світі». Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 23 листопада 2016.
- Ган, Олена Андріївна. SLOVAR.PP.UA. (за Енциклопедією Брогхауза). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2016.
- Ган Олена. Дніпродзержинська міська бібліотека ім. Т. Г. Шевченка. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 23 листопада 2016.
- Ган Олена Андріївна. Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)
- Ган Елена Андреевна. Путеводитель по Днепропетровщине — Знаменитые люди Днепропетровска и области. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)
- Фатов Н.Н. Библиографические материалы для изучения жизни и творчества Е. А. Ган. — Петроград : Типография Императорской Академии наук, 1914. — Т. XIX, Кн. 2. — 53 с. (в каталозі Російської національної бібліотеки)
- Ган Елена Андреевна: Собрание сочинений [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Воспоминания Андрея Михайловича Фадеева: В 2-х ч. — Одесса, 1897. — 231 , 256 с. [Архівовано 7 лютого 2018 у Wayback Machine.]
|
