Географія Таджикистану

Географія Таджикистан
Географічне положення Таджикистан
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Центральна Азія
Координати	39°00′ пн. ш. 71°00′ сх. д. / 39.000° пн. ш. 71.000° сх. д. / 39.000; 71.000
Територія
Площа	143 100 км² (96-те)
• суходіл	99 %
• води	1 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	4130 км
Рельєф
Тип	гірський
Найвища точка	пік Ісмаїла Самані (7495 м)
Найнижча точка	Сирдар'я (300 м)
Клімат
Тип	субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Сирдар'я ( км)
Найбільше озеро	озеро Каракуль (380 км² км²)
Інше
Природні ресурси	гідроенергія, вуглеводні, уранові руди, ртуть, буре вугілля, руди кольорових металів, срібло, золото
Стихійні лиха	землетруси, повіді
Екологічні проблеми	засолення ґрунтів, забруднення вод

Таджикистан — центральноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту, в передгір'ях Паміру й не має виходу до вод Світового океану . Загальна площа країни 143 100 км² (96-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 141 510 км², а на поверхню внутрішніх вод — 2 590 км²^[1]. Площа країни у 4 рази менша за площу України. Це найменша за площею країна регіону.

Офіційна назва — Республіка Таджикистан, Таджикистан (тадж. Ҷумҳурии Тоҷикистон, Тоҷикистон; перс. جمهوری تاجیکستان‎‎ — Чомхурі Тоджикистон)^[2]. Назва країни походить від етноніму таджиків і перського форманту «стан», що означає землю, край, країну, тобто означає Землю таджиків^[3]. Корінь етноніму таджиків, слово «тодж» походить від перс. تاج‎, що означає корона. Інше імовірне походження від тибетського екзоніму (тиб. Tag Dzig), так тибетці називають всіх персів. Водночас це слово тибетською означає також тигр, леопард. Предки таджиків називали свою країну Ар'янам Ваєджа, від авест. airyanam (середньоперською — Erān, тадж. Ерон), що перекладається як Країна аріїв.

Таджикистан — центральноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Киргизстаном (спільний кордон — 984 км), на заході й півночі — з Узбекистаном (1312 км), на півдні — з Афганістаном (1357 км), на сході — з Китаєм (477 км)^[1]. Загальна довжина державного кордону — 4130 км^[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану^[4][5].

Час у Таджикистані: UTC+5 (+3 години різниці часу з Києвом)^[6].

Надра Таджикистан багаті на ряд корисних копалин: нафту, уранові руди, ртуть, буре вугілля, свинець, цинк, сурма, вольфрам, срібло, золото^[7].

Середні висоти — 3186 м; найнижча точка — уріз води річки Сирдар'я (300 м); найвища точка — пік Ісмаїла Самані (7495 м). 93 % території країни займають хребти Тянь-Шаню і Паміру; близько 50 % поверхні знаходиться вище 3000 м. На півночі знаходиться західначастина Ферганської долини, обмежена з півночі гірськими хребтами висотою до 3769 м. У центральній частині країни розташовані хребти: Туркестанський (до 5509 м), Зеравшанський (до 5489 м) і Гіссарський (до 4491 м). Східну, найбільш високу частину країни, займають хребти Паміру з висотами понад 7000 м. Гори розчленовані міжгірними улоговинами і долинами, в яких зосереджені основна маса населення і господарська діяльність.

Територія Таджикистану лежить у субтропічному кліматичному поясі^[8]. Влітку переважають тропічні повітряні маси зі спекотною посушливою погодою, взимку — помірні, що приносять прохолоду^[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу^[9]. Високо у горах високогірний тип субтропічного клімату.

Таджикистан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 21,91 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 7420 км² зрошуваних земель^[1].

Річки країни належать безстічним областям Центральної Азії — басейни Амудар'ї та Сирдар'ї. Основні річки: Амудар'я і її притоки — Пяндж, Вахш, Кафірніган, Зеравшан, Сирдар'я. Загалом по території Таджикистану протікають близько 950 річок, що беруть початок загалом у горах Паміру або Гіссаро-Алаю, що належать переважно до басейну Амудар'ї (в тому числі повноводні Пяндж і Вахш). Деякі річки мають стік в Зеравшан і Сирдар'ю. Завдяки крутому падінню багатьох річок, особливо Пянджа і Вахша, Таджикистан займає друге місце в СНД (після Росії) по запасах гідроенергоресурсів.

Більшість озер розташована на Памірі і в Гіссаро-Алаї. Озера тектонічного походження. Найбільші озера — Каракуль, Сарезьке озеро, Іскандеркуль, для зрошування полів були створені водосховища — Кайраккумське водосховище, Нурекське водосховище (також для виробництва електроенергії), Мумінабадське водосховище та Сельбурунське водосховище.

Вічні сніги і льодовики займають близько 8000 км². У Таджикистані нараховується понад тисячу гірських льодовиків. Найбільші льодовики: Федченка — площа 650 км², довжина близько 70 км; Грумм-Гржимайло площею близько 140 км².

Земельні ресурси Таджикистану (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 34,7 %,
  • орні землі — 6,1 %,
  • багаторічні насадження — 0,9 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 27,7 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 2,9 %;
• інше — 62,4 %^[1].

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Нагірно-Азійської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області^[9].

Таджикистан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси; повіді^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• низький загальний рівень санітарії;
• засолення ґрунтів;
• забруднення від промислових підприємств;
• надлишкове використання пестицидів.

У фізико-географічному відношенні територію Таджикистану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

• Центральна Азія

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Таджикистан // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00315-1.
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Таджикистан // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Таджикистану

• Вікісховище : Атлас Таджикистану.
• Карти Таджикистану : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Tajikistan : [англ.] : [арх. 28 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 30 October. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Таджикистан : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Таджикистану.