Глазунівка

село Глазунівка
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Ізюмський район
Громада	Донецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63040070030033923
Облікова картка	Глазунівка
Основні дані
Населення	137
Площа	1,026 км²
Густота населення	133,53 осіб/км²
Поштовий індекс	64252
Телефонний код	+380 5749
Географічні дані
Географічні координати	49°24′35″ пн. ш. 36°37′26″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 36.62389° сх. д.Координати: 49°24′35″ пн. ш. 36°37′26″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 36.62389° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	146 м
Водойми	р. Сіверський Донець
Місцева влада
Адреса ради	64250, Харківська область, Ізюмський район, селище Донець, вул. Центральна, 40
Карта
	Глазунівка
	Глазунівка
Мапа

Глазуні́вка — село в Україні, у Донецькій селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 137 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — П'ятигірська сільська рада.

Географія

Урочище Яружка ділить село на дві частини, поруч з селом тече річка Сіверський Донець.

Історія

За даними на 1864 рік у казеній слободі Шебелинської волості Зміївського повіту мешкало 693 особи (362 чоловічої статі та 331 — жіночої), налічувалось 102 дворових господарств, існувала православна церква^[1].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1 031 особи^[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Вербівці, Глазунівці та Лагерях — 219 осіб^[3].

До 12 червня 2020 року село перебувало у складі П'ятигірської сільської ради Балаклійського району, яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшла до складу Донецької селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, село увійшло до складу Ізюмського району^[4].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Відсоток
російська	79,56%
українська	20,44%

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Харківська область)

Примітки

↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1476)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 215—219 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 16 вересня 2015.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних