Глухота білих котів
Деякі білі кішки мають порушення слуху, викликане дегенерацією внутрішнього вуха[1]. Цей стан часто супроводжується блакитним кольором райдужної оболонки очей. Глухота може бути на обидва вуха або односторонньою. У білих кішок можуть бути блакитні, жовті, зелені або помаранчеві очі. Було встановлено, що у цілком білих кішок з очима різного кольору глухота буває зазвичай у вусі, розташованому з боку блакитного ока.
У дослідженні, проведеному в 1997 році, були обстежені кішки з різним ступенем порушень слуху. 72 % обстежених кішок виявилося глухими. Кортієв орган у таких кішок дегенерує повністю у перші кілька тижнів після народження. Але навіть протягом цих перших тижнів слухові подразники не викликають відповіді у мозковому стовбурі, і це значить, що у таких тварин ніколи не виникало звукових відчуттів. Через кілька місяців після дегенерації кортієвого органу починають дегенерувати нервові клітини равлика внутрішнього вуха[2].
Генетичні причини глухоти у білих кішок досить добре вивчені. Глухота у білих кішок викликана впливом домінантної алелі гена білого окрасу шкурки W-, який приводить в дію певні процеси, що відбуваються на ранніх стадіях розвитку ембріона, коли в районі нервової трубки виділяється група специфічних клітин, меланобластів. Призначення меланобластів — виробництво пігменту та транспортування його в шерсть кішки. Однак волосся росте не в районі нервової трубки, а на шкірі. Тому меланобласти, для стикування з волосяними фолікулами повинні здійснювати тривалі міграції в тілі ембріона від нервової трубки до шкіри та сітківки ока, які розташовані на значній відстані від нервового гребеня. Одні меланобласти долають цю відстань і прибувають до місця призначення точно в той момент, коли волосяні фолікули та сітківка вже розвинені.
Однак у процесі одомашнення кішки (як і інших тварин) виникла домінантна мутація, яка порушує здатність цих клітин до міграції, вищеназвана мутація домінантного білого забарвлення Dominant White (W-). Оскільки меланобласти у кішок гомо - і гетерозиготних по цій мутації не встигають досягти шкіри вчасно, вони не здатні передати пігмент у волосся, і шерсть виростає білою. Іноді їм вдається все-таки встигнути потрапити в волосяні фолікули, розташовані на голові кішки, і тоді там спостерігаються невеликі зафарбовані ділянки. Кількість меланобластів, які досягли сітківки, в різних носіїв цієї мутації може бути різною. Якщо їх багато, то очі мають нормальний жовтий колір, якщо дуже мало — блакитний. Буває і так, що одне око потрапило багато, а в інше мало. У такому разі виходить різноокий кіт: одне око у нього жовте, інше блакитне. Явище різноокості (повної гетерохромії очей (Heterochromia iridis), що зустрічається у деяких видів тварин, а також у людини, на сьогодні також досить добре вивчене[3].
Домінантний алель гена білого забарвлення порушує здатність до міграції не тільки меланобластів, але і деяких інших клітин, що диференціюються в районі нервової трубки ембріона. Як пише В. Шустрова у книзі «Основи загальної генетики»: «Довгий час існувало стійке переконання — один ген визначає одну ознаку. Чи це так? Спробуємо провести інший експеримент: схрестити білу блакитнооку і глуху кішку з кольоровим (хоча б тим же чорним) жовтооким котом з нормальним здоровим слухом . Схоже на тригібридне спадкування — ніби є три різних ознаки. Всі кошенята від цього схрещування будуть білими, а от у другому поколінні з'являються кольорові котенята. Але що цікаво, серед цих кошенят блакитноокі та глухі будуть зустрічатися тільки серед білих нащадків. Мало того, серед них можуть опинитися і блакитноокі на одне око (або глухі на одне вухо). І нічого подібного не виявиться серед кольорових кошенят. Виявляється, домінантний алель W гена білого забарвлення визначає не тільки забарвлення, але і глухоту, і колір очей. Це явище — вплив одного гена на кілька ознак — називається плейотропією[4].
Зв'язок між білим кольором шерсті, блакитним кольором очей і глухотою зазначав ще Дарвін. Хоча треба сказати, що такі плейотропні ефекти гена W, як блакитні очі і глухота, проявляються не у всіх її носіїв. Дані про частоту появи цих побічних ефектів гена W, згідно з результатами досліджень Центру здоров'я кішок при університеті Корнелл, такі: 17-22 % білих кішок з очима не блакитного кольору народжуються глухими, 40 % білих різнооких кішок народжуються глухими, і, нарешті, 65-85 % геть білих кішок, які мають обидва ока блакитного кольору, глухі від народження. При цьому, глухота у різнооких повністю білих кішок буває з боку блакитного ока[5].
Ці побічні ефекти, так само як і білий колір шерсті, не повинні істотно знижувати пристосованість носіїв гена W. Однак, і плодючість і життєздатність гомозигот WW дещо знижена. Мабуть, ця мутація має ще якісь невідомі впливи на розвиток життєво важливих функцій. Дуже схожі як за основною дією, так і за плейотропними ефектами мутації описані у лисиці, миші, норки та людини. При синдромі Ваарденбурга у людей виявляється біле пасмо волосся; 5% з них мають очі різного кольору і глухоту. Якщо мутація W призводить до практично повного придушення міграційної здатності меланобластів, то напівдомінантна мутація білої плямистості Piebald Spotting (символ S) помірно знижує швидкість міграції[3].
- ↑ Observations on the Histological Features, Development and Pathogenesis of the Inner Ear Degeneration of the Deaf White Cat. Архів оригіналу за 29 грудня 2015. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ A model for prelingual deafness, the congenitally deaf white cat -population statistics and degenerative changes. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ а б Корниш-рекс. Развитие и мутации. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ И. Шустрова. ОСНОВЫ ОБЩЕЙ ГЕНЕТИКИ. ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ АЛЛЕЛЕЙ (рос.). Питомник «Кэтрин». Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ Feline Health Center. Ask Elizabeth (англ.). Cornell University Feline Health Center. Архів оригіналу за 26 грудня 2008. Процитовано 22 жовтня 2010.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка)
