Горст

Го́рст (від нім. Horst — гніздо) — у фізичній географії та геології горст — тектонічна форма порушення залягання гірських порід, різко піднята над навколишньою місцевістю по вертикальних або крутопохилих тектонічних розломах (скидах) до декількох сотень і тисяч метрів у висоту, довжиною в тисячі кілометрів при ширині в десятки кілометрів з крутими схилами ділянка земної кори.

Слово Horst німецькою означає «маса» або «купа» і вперше термін використано в геологічному значенні в 1883 році австрійським геологом Едуардом Зюссом (1831–1914) у книзі «Обличчя Землі».^[1][2]

Горст є переважно видовженою, відносно піднятою ділянкою земної кори, яка обмежена опущеними по лініях скидами. Горст досягає в поперечнику десятків км. Амплітуда переміщення може скласти декілька тисяч м. Горст зазвичай утворюється внаслідок активного підняття^[3].

Така тектонічна форма трапляється також на поверхні супутників планет^[4].

Горсти зазвичай зустрічаються разом із грабенами. Поки горст піднімається або залишається нерухомим, грабени з обох боків опускаються.^[5] Це часто спричинено силами розтягування, які розривають кору. Горсти можуть обумовлювати утворення плато, гір або хребтів по обидві сторони долини.^[6][6].

Геоморфологічно горсти можуть мати як симетричні, так і асиметричні поперечні перерізи. Якщо звичайні розломи з обох боків мають подібну геометрію і рухаються з однаковою швидкістю, горст, ймовірно, буде симетричним і приблизно плоским зверху. Якщо розломи з обох сторін мають різні швидкості вертикального руху, вершина горста, швидше за все, буде нахилена, а весь профіль буде асиметричним. Ерозія також відіграє важливу роль у тому, наскільки симетричним горст виглядає в поперечному перерізі.

Горсти можуть утворювати структурні нафтові пастки.^[7] У багатьох рифтових басейнах по всьому світу переважна більшість виявлених вуглеводнів знаходиться в пастках, пов’язаних з горстами.

Виділяється кілька видів горстів за низкою ознак:

• За розташуванням щодо порід:
  • Поздовжній горст — простягання горста близьке до простягання гірських порід, що складають його, осі складчастої структури.
  • Поперечний горст — простягання горста приблизно перпендикулярне до простягання порід, осей складок.

• За поверхнею:
  • Похилий (косий, моноклінальний) горст — поверхню горста на всій своїй площі характеризує нахил в один бік.
  • Односторонній горст — похилий горст, обмежений скидами або скидами з одного боку.
  • Клиноподібний горст — звужується донизу.

• За границями:
  • Простий горст — обмежений з кожного боку одним скидом.
  • Складний (ступінчастий) горст — обмежений з однієї або обох сторін серією скидів і який ступінчасто знижується до суміжних опущених ділянок.

• За властивостями порід:
  • Столовий горст — складові породи не зім'яті в складки.
  • Складчастий горст — пласти горста зім'яті в складки.

• За розмірами — від мезо- до макроформ.

• Вогези — гірський хребет невисоких гір на північному сході Франції біля кордону з Німеччиною.
• Середньоконтинентальна рифтова система в Північній Америці відзначена низкою горстів, що простягаються від Верхнього озера до Канзасу.
• Гори Рувензорі в Східно-Африканському рифті — гірське пасмо у Східній та Центральній Африці, на кордоні Уганди і Демократичної Республіки Конго.
• В Україні — Ратнівський горст — геологічна структура на півн.-заході України.

• Брилові гори
• Грабен
• Ратнівський горст

• Горст // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.