Дерк-Хартог
Дерк-Хартог | |
---|---|
Названий на честь | Дірк Гартогd |
Географія | |
25°48′ пд. ш. 113°3′ сх. д. / 25.800° пд. ш. 113.050° сх. д. | |
Акваторія | Шарк |
Площа | 630,4 км²[1] |
Довжина | 79,6 км |
Ширина | 11,3 км |
Найвища точка | 81 м |
Країна | |
Австралія[2] | |
Адм. одиниця | Shire of Shark Bayd |
Населення | 4 осіб (9 серпня 2016)[3], 9 осіб (10 серпня 2021)[4] |
Дерк-Хартог (англ. Dirk Hartog Island) — острів в Індійському океані недалеко від узбережжя Західної Австралії. Входить до складу об'єкту Світової спадщини — затоки Шарк-Бей.
Дерк-Хартог являє собою острів, розташований біля узбережжя регіону Гаскойн в Західній Австралії, будучи найбільшим і найзахіднішим островом цього штату. На південний схід від нього знаходиться мис Стіп-Пойнт, найзахідніша точка континентальної Австралії. Відстань до континентальної частини Австралії становить всього 2 км; до міста Перт, столиці Західної Австралії, — близько 850 км. Дерк-Хартог відділений протокою Натураліст від острова Дорр та затокою Денем від півострова Перон. Площа острова — 624,8 км ². Довжина берегової лінії — 192,9 км. [5] Довжина Дерк-Хартога становить близько 80 км, ширина варіюється від 3 до 15 км.
Ландшафт острова переважно представлений піщаними дюнами, покритими низькорослими чагарниками. В минулому на Дерк-Хартог розташовувалася вівчарська ферма, в якій було близько 20 тисяч овець, проте в наш час[коли?] популяція цих тварин на острові різко скоротилася.
На Дерк-Хартозі гніздиться велика кількість морських черепах. Мешкає ендемічний підвид розписного малюра (Malurus leucopterus).
- ↑ https://catalogue.data.wa.gov.au/dataset/localities/resource/55e1dae5-f9c4-418d-baf7-3b35c2d4533f
- ↑ http://quickstats.censusdata.abs.gov.au/census_services/getproduct/census/2016/quickstat/SSC50412
- ↑ http://www.censusdata.abs.gov.au/census_services/getproduct/census/2016/quickstat/SSC50412
- ↑ Dirk Hartog Island // QuickStats — Австралійське бюро статистики.
- ↑ Islands of Australia (англійською) . UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Архів оригіналу за 30 травня 2008. Процитовано 4 квітня 2009.