Дібрівка (Новоукраїнський район)
село Дібрівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Кіровоградська область |
Район | Новоукраїнський район |
Тер. громада | Новомиргородська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA35060130100093365 |
Облікова картка | Облікова картка |
Основні дані | |
Засноване | 1766 |
Населення | 169 [1] |
Поштовий індекс | 26021 |
Телефонний код | +380 5256 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°51′31″ пн. ш. 31°52′13″ сх. д. / 48.85861° пн. ш. 31.87028° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 182 м |
Водойми | р. Гнилий Ташлик |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Дібрі́вка (до 1946 року — Реймента́рівка) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 169 осіб.
Колишній центр Дібрівської сільської ради.
Стара назва села походить від польського рейментаря (полковника) Стемповського, який стояв тут з прикордонним загоном. В 1766 році полковник був змушений покинути це місце, після чого тут стали селитись мешканці з околиць. На місці, де стояв його намет, довгий час знаходили бронзові монети з німецькими написами.
Після смерті в 1791 році князя Потьомкіна, Рейментарівка дісталась генералу Льву Давидову. Той, у свою чергу, 1807 року продав село хорунжому Тремболевському.
Землями Дібрівки довгий час володів рід Красінських. Тепер в їх маєтку розташована Дібрівська ЗОШ I—II ступенів.
У 1843 році в селі був побудований цукровий завод (зараз не існує), для якого в Рейментарівці вирощувались буряки на 450 десятинах. Населення станом на 1864 рік становило 1360 чоловік.
В XIX столітті Рейментарівка належала до Кам'янської волості Чигиринського повіту Київської губернії.
7 березня 1946 року село Рейментарівку Златопільського району було перейменовану на Дібрівку, на честь партизана Діброви Іллі Даниловича.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 442 особи, з яких 179 чоловіків та 263 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 353 особи.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,43 % |
російська | 0,57 % |
В селі функціонує бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт.
В селі розташована братська могила радянських воїнів. Поховано 939 воїнів
У Дібрівці налічується 6 вулиць:[5]
- Діброви вул.
- Кірова вул.
- Лісова вул.
- Шевченка вул.
- Шкільна вул.
- Ярова вул.
Рейментарівка на військово- топографічній карті 1869 року |
- ↑ https://bobrynecka-gromada.gov.ua/structure/
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Вулиці Дібрівки на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
- Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и городах, что находятся в пределах губернии. — К.,1864.
- Історія Новомиргородського району / Автор-упорядник О. В. Мокрицький. — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. — 202 с. ISBN 9665831496
- Вікіпедія:Вікі любить пам'ятки/Кіровоградська область/Новомиргородський район
- Погода в селі Дібрівка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |