Електропаливо

Електропаливо (англ. Electrofuel, e-fuel) — вид синтетичного палива, новий клас вуглецевонейтральних видів палива, які виробляють за допомогою електроенергії з відновлюваних джерел[1][2]. Воно є альтернативою авіаційному біопаливу[en][3]. Переважно це бутанол, біодизель і водневе паливо, а також спирти і вуглецевмісні гази, такі як метан і бутан.

Дослідження

[ред. | ред. код]

Основним джерелом фінансування досліджень щодо рідкого електропалива для транспорту була Програма з виробництва палива Енергетичного агентства перспективних дослідницьких проєктів (ARPA-E), очолюваного Еріком Туном[4]. ARPA-E, створена 2009 року під керівництвом міністра енергетики при президенті Обамі Стівена Чу, є спробою міністерства енергетики дублювати роботу Агентства перспективних оборонних дослідницьких проєктів (DARPA). Прикладами проєктів, фінансованих у рамках цієї програми, є біодизельне паливо OPX Biotechnologies під керівництвом Майкла Лінча[5] і робота Дерека Ловлі з мікробного електросинтезу в Массачусетському університеті в Емгерсті[6], який, як повідомляють, виробив перше рідке електропаливо з використанням CO2 як сировини. Опис усіх дослідницьких проєктів програми ARPA-E Electrofuels Program можна знайти на вебсайті програми.

Перша конференція з електропалива, за підтримки Американського інституту інженерів-хіміків, пройшла в Провіденсі, Род-Айленд, у листопаді 2011[7]. Згідно з доповідями на конференції, деякі дослідні групи знайшли принципове вирішення проблеми та працювали над виведенням технології на рівень рентабельності.

Електропаливо потенційно може стати руйнівним фактором в економіці, якщо воно буде дешевшим, ніж нафтове, а хімічна сировина, вироблена електросинтезом, дешевша, ніж отримана зі сирої нафти. Електропаливо також має значний потенціал для просування відновлюваних джерел, оскільки може стати зручним акумулятором виробленої ними електроенергії.

Станом на 2014 рік у зв'язку з розвитком технології гідророзриву пласта, ARPA-E змістила акцент із електричної сировини у бік природного газу[8].

Porsche та проєкт «Хару Оні»

[ред. | ред. код]

Наприкінці 2020 року компанія Porsche оголосила, що розглядає вуглецевонейтральні види палива як альтернативу наявним, включно з електрикою. Електропаливо зможе забезпечити екологічну чистоту автотранспорту та одночасно вирішити проблеми, характерні для електротранспорту[9].

Першим у рамках цієї програми став проєкт Haru Oni, запущений у Чилі спільно з енергетичними компаніями Siemens Energy, AME, ENAP[en] і Enel.

Синтетичне паливо — це рідке паливо, що отримується з вугілля, природного газу або сировини з біомаси, яке можна виробляти різними способами. У проєкті «Хару Оні» передбачається виробляти синтетичний метанол, який стане основою електричного дизельного палива, бензину чи гасу. Джерелом енергії будуть вітряні електростанції, частково саме тому місцем реалізації проєкту обрано Чилі. Сировиною буде CO2 з повітря та водень, одержуваний електролізом.

За словами представників Porsche, це перший у світі проєкт зі створення «інтегрованої комерційної промислової установки для виробництва синтетичного кліматичнонейтрального палива».

До 2022 буде вироблено 130 000 літрів електропалива, а до 2026 цей обсяг збільшиться до 550 млн літрів. Частина його піде Porsche, яка є основним «покупцем зеленого палива» і використовуватиме його для автомобілів, розроблених Porsche Motorsport, у центрах Porsche Experience і, зрештою, в серійних автомобілях[10].

Приклади

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Lovley, Derek (26 травня 2010). Microbial Electrosynthesis: Feeding Microbes Electricity To Convert Carbon Dioxide and Water to Multicarbon Extracellular Organic Compounds. mBio. 1: e00103-10. doi:10.1128/mBio.00103-10. PMID 20714445.
  2. ↑ Reece, Steven Y. (4 листопада 2011). Wireless Solar Water Splitting Using Silicon-Based Semiconductors and Earth-Abundant Catalysts. Science. 334: 645—648. doi:10.1126/science.1209816. PMID 21960528.
  3. ↑ 2021-03-25T14:13:00+00:00. How sustainable fuel will help power aviation’s green revolution. Flight Global. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  4. ↑ ELECTROFUELS: Microorganisms for Liquid Transportation Fuel. ARPA-E. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
  5. ↑ Novel Biological Conversion of Hydrogen and Carbon Dioxide Directly into Free Fatty Acids. ARPA-E. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
  6. ↑ Electrofuels Via Direct Electron Transfer from Electrodes to Microbes. ARPA-E. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
  7. ↑ SBE's Conference on Electrofuels Research. American Institute of Chemical Engineers. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
  8. ↑ Biello, David (20 березня 2014). Fracking Hammers Clean Energy Research. Scientific American. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2014. The cheap natural gas freed from shale by horizontal drilling and hydraulic fracturing (or fracking) has helped kill off bleeding-edge programs like Electrofuels, a bid to use microbes to turn cheap electricity into liquid fuels, and ushered in programs like REMOTE, a bid to use microbes to turn cheap natural gas into liquid fuels.
  9. ↑ A new hydrogen reality: Fuel from wind and water [Архівовано 25 серпня 2021 у Wayback Machine.]. Siemens Energy.
  10. ↑ Patrascu, Daniel (3 грудня 2020). Future Porsche Cars to Run on eFuels, Motorsport Machines Included. autoevolution (англ.). Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 30 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Електропаливо&oldid=43234283