Еріх Лясота

Еріх Лясота фон Стеблау
Erich Lassota von Steblau
Народився	1550(1550) Стеблов (за іншими даними — Бляйшвіц (Блажейовіць)), Сілезія, Габсбурзька монархія, нині  Польща
Помер	1616(1616) м. Кошиці, Габсбурзька монархія, нині  Словаччина
Підданство	Священна Римська імперія
Діяльність	дипломат
Відомий завдяки	дипломат і військовик
Alma mater	Лейпцизький університет, Падуанський університет
Знання мов	німецька
Медіафайли у Вікісховищі

Е́ріх Лясо́та (нім. Erich Lassota von Steblau; (нар. близько 1550, Стеблов (за іншими даними — Бляйшвіц (Блажейовіць)^[1], Сілезія, нині Польща — пом. 1616, м. Кошиці, нині Словаччина) — австрійський дипломат і військовик; мемуарист.

Походив із давнього моравського роду Одровунів (Одровонжів), онімечений слов'янин^[2]. Еріх Лясота називає Запоріжців «хоробрими і підприємчивими людьми, котрі з ранніх років вправляються у військовому ділі і прекрасно вивчили ворога - турків і татар. Вони мають власні гармати і багато з них вміє поводитися з цією зброєю, так що при них зайвим наймати і утримувати окремих гарматчиків. «їх старшина задовольняється загальним пайком, не вимагаючи більшої платні». Е. Лясота робить наприкінці також цікаві висновки про роль і значіння Запоріжжя та українських козаків: «Через те, що внутрішні справи Польщі, як видно було, загрожували переворотом в недовгому часі, то я вважав справою незвичайної ваги запевнити собі приязнь цього товариства (Запорізьких козаків), котре не тільки користується величезними впливами на Україні (тобто на Волині і Поділлі), але на котре оглядається і ціла Польща».

Народився в Сілезії у шляхетській сім'ї. Навчався в Лейпцизькому й Падуанському університетах. У 1576—1584 роках перебував на військовій і дипломатичній службі в Іспанії, Португалії і Австрії. Від 1585 року служив при дворі імператора Священної Римської імперії Рудольфа II. В 1588—1590 — у шведському полоні.

В червні 1594 року за дорученням імператора виїхав до Запорозької Січі, щоб запросити запорізьких козаків на імператорську службу для участі у війні проти Османської імперії.

Його дорога на Запоріжжя пролягла через Тернопільщину: 21-22 квітня 1594 — м. Почаїв і містечко Вишнівець (нині смт Збаразького району), села Тараж (нині Старий Тараж Кременецького району), Дзвиняча (нині Збаразького району), Маневе та Снігурівка (нині обидва — Лановецького району), Токи (нині Підволочиського району); при поверненні 23-24 липня того ж року — містечкоко (нині смт) Підволочиськ, села Базаринці (нині Збаразького району), Горинка (нині Кременецького району), м. Кременець та інші населені пункти краю.

Помер у Кошицях (Словаччина).

Залишив щоденник своєї подорожі — цінне джерело з історії та географії України. Дав картину політичного життя і побуту Запорозької Січі, опис українських міст (Києва, Львова, Луцька, Прилуки, Кам'янця, Проскурова, Хмільника тощо).

Е. Лясота першим із авторів вжив термін «Січ»^[3] (нім. Feldläger^[4]). Лясота одним з перших відмітив суперечності між запорізькою старшиною і рядовим козацтвом.

Щоденник охоплює період 1573—1594 років. Видавався німецькою мовою в 1854 і 1866 роках у місті Галле під назвою «Щоденник Еріха Лясоти фон Стеблау». Переклади «Щоденника» українською мовою робили Дмитро Яворницький, Василь Доманицький, Михайло Грушевський і Володимир Січинський та інші.

У місті Дніпро перейменували провулок Дербентський на провулок Еріха Лясоти.

• Еріх Лясота зі Стеблева. Щоденник [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] / переклад Галини та Івана Сварників // Жовтень. – 1984. – № 10. – С. 97–110. (із сайту Ізборник)
• Сокульський А. Л. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.] (Переклад Л.В. Пащиної) // Запорозька старовина. Спеціальний випуск. – К., Запоріжжя, 2003. – С. 278 – 296.
• Щоденник 1594 року // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. / упоряд., передм. та прим. В. Шевчука. — Київ, 2001. — Т. 2, кн. І : (XVI ст.). — С. 346 — 359.
• Habsburgs and Zaporozhian Cossacks: The Diary of Erich Lassota von Steblau 1594, ed. Lubomyr R.Wynar, trans. Orest Subtelny (Littleton, Colorado: Ukrainian Academic Press for the Ukrainian HistoricalAssociation, 1975). 144 pp. (link)
• Eryka Lassoty i Wilhelma Beauplana opisy Ukrainy, tłum. Z. Stasiewska, S. Meller, red. Z. Wójcik, Warszawa 1972. (link)
• Diário de Erich Lassota de Steblovo, Polaco ao serviço de Philipe II, 1580-1584, Coimbra, 1913.

• Н. В. Кривець, І. М. Кулинич. Лясота (Ласота) фон Стеблау [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 405—406. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Бондарук Т. І. Щоденник Еріха Лясоти фон Стеблау // Юридична енциклопедія: В 6 т. / НАН України. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького; Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана; редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. – Т. 6: Т – Я. – 768 с. — С. 461 — 462.
• П. Гуцал, Б. Пиндус, В. Уніят. Ляссота фон Стеблау Еріх // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 419.
• Довідник з історії України [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.] / за ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
• Лясота (Ласота, фон Стеблау, Lassota fon Steblau) Еріх // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — С. 279—280.
• Ляссота Еріх // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 878-879. — 1000 екз.
• Лясота Еріх // Україна і українці очима світу. Бібліографічний покажчик / Міністерство культури України, Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко. — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 117. — 248 с.
• Куди совок нас закотив. Або чи знали ви, як відгукувались іноземці про Україну XVI-XVIII ст? — № 2.
• Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. [Архівовано 4 вересня 2021 у Wayback Machine.] — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — Отделъ ІІ. — С. 15.

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.