Жуан Гуларт

Жуан Гуларт
порт. João Belchior Marques Goulart
Народився	1 березня 1918(1918-03-01)[1][2][3] Сан-Боржа, Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія
Помер	6 грудня 1976(1976-12-06)[1][2][3] (58 років) Мерседес, Коррієнтес, Аргентина ·серцево-судинні захворювання
Поховання	Сан-Боржа[4]
Країна	Бразилія
Діяльність	адвокат, політик
Галузь	політика[5] і політична діяльність[5]
Alma mater	Федеральний університет Ріу-Гранді-ду-Сул і Anchieta Colleged
Знання мов	португальська[6][5]
Посада	президент Бразилії, віцепрезидент Бразилії, federal deputy of Rio Grande do Suld, Minister of Labour of Brazild, President of the Federal Senate of Brazild, віцепрезидент Бразилії і President of the Federal Senate of Brazild
Партія	Бразильська робітнича партія
У шлюбі з	Марія Тереза Гулартd
Діти	Жуан Вісенчі Гулартd
Автограф
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Жуан Бельшіор Маркес Гуларт (повне ім'я: порт. João Belchior Marques Goulart, відомий у народі як Жангу — Jango; 1 березня 1918 — 6 грудня 1976) — 27-й президент Бразилії (займав посаду в 1961—1965 роках).

Народився 1 березня 1918 року в родині поміщика в місті Сан-Боржа, штат Ріу-Гранді-ду-Сул. Юрист за фахом.

У 1946—1950 роках - депутат законодавчої асамблеї штату Ріу-Гранді-ду-Сул.

З 1950 року — депутат Національного конгресу Бразилії.

У 1953—1954 роках - міністр праці, промисловості та торгівлі Бразилії.

У 1955—1961 роках - віце-президент Бразилії.

У серпні 1961 року в Бразилії виникла політична криза, і тогочасний президент Жаніу Квадрус пішов у відставку. Президентом тимчасово став Раніері Маззіллі, оскільки Гуларт перебував з офіційним візитом у КНР.

7 вересня 1961 року Гуларт став президентом.

До нього з симпатією ставилися прості люди, давши йому прізвисько Жангу, що походить від злиття прізвища та імені. Проте він не мав підтримки серед військової та фінансової еліти після заміни Квадруса, і вони вирішили перед тим, як передати владу Гулартові, створити парламентську систему правління, розраховуючи, що через парламент реальна влада опиниться в їхніх руках, а сам Гуларт не матиме реальної влади. Проте головою конгресу став Танкреду Невіс, який раніше свівпрацював із Гулартом. У січні 1963 року на референдумі населення проголосувало за сильну президентську владу, і Гуларт отримав право проводити реформи. Він обмежив вивезення капіталу за кордон і націоналізував комунікаційні компанії, переглянув концесії на розробку й видобуток природних ресурсів.

Фінансові кола, впливова в Бразилії Католицька церква, а також США вирішили, що Гуларт симпатизує комуністам, хоча компартію Бразилії було заборонено. 19 березня в Сан-Паулу відбувся марш проти гулартівських реформ «За Родину, Бога і Свободу». 31 березня 1964 року почався антиурядовий заколот у штаті Мінас-Жерайс. Гуларт спробував чинити опір, але армія його не підтримала. Тому президент був змушений утекти зі столиці в Порту-Алегрі, звідки він емігрував в Уругвай.

Помер Гуларт 6 грудня 1976 в Аргентині у віці 59 років.