Зорі спектрального класу F
Зоря головної послідовності класу F (FV) — це зоря головної послідовності, що синтезує водень, спектрального класу F і класу світності V. Ці зорі мають від 1,0 до 1,4 маси Сонця та температуру поверхні від 6000 до 7600 К[2].Таблиці VII і VIII. Цей температурний діапазон надає зорям класу F білуватий відтінок під час спостереження в атмосфері. Оскільки зорю головної послідовності називають карликовою зорею, цей клас зір також можна назвати жовто-білим карликом (не плутати з білими карликами, зорями-залишками, які є можливою завершальною стадією зіркової еволюції). Помітні приклади включають Проціон A, Гамма Діви A і B[3] та KIC 8462852[4].
| Спектральний клас | Маса (M☉) | Радіус (R☉) | Яскравість (L☉) | Ефективна температура (K) | Колірний індекс (B − V) |
|---|---|---|---|---|---|
| F0V | 1,61 | 1,728 | 7,24 | 7,220 | 0,30 |
| F1V | 1,50 | 1,679 | 6,17 | 7,020 | 0,33 |
| F2V | 1,46 | 1,622 | 5,13 | 6,820 | 0,37 |
| F3V | 1,44 | 1,578 | 4,68 | 6750 | 0,39 |
| F4V | 1,38 | 1,533 | 4,17 | 6670 | 0,41 |
| F5V | 1,33 | 1,473 | 3,63 | 6550 | 0,44 |
| F6V | 1,25 | 1,359 | 2,69 | 6350 | 0,49 |
| F7V | 1,21 | 1,324 | 2,45 | 6 280 | 0,50 |
| F8V | 1,18 | 1,221 | 1,95 | 6,180 | 0,53 |
| F9V | 1,13 | 1,167 | 1,66 | 6050 | 0,56 |
Переглянута система Атласу Йеркса (Johnson & Morgan 1953) містить щільну сітку стандартних карликових зір класу F; однак не всі вони збереглися до наших днів як стабільні стандарти[7].
Опорними точками системи спектральної класифікації MK серед карликових зір головної послідовності класу F, тобто тих стандартних зір, які залишалися незмінними протягом багатьох років і можуть бути використані для визначення системи, вважаються 78 Великої Ведмедиці (F2 V) і Пі3 Оріона (F6 V)[8]. Крім цих двох стандартів, Morgan & Keenan (1973) вважали такі зорі стандартами кинджала: HR 1279 (F3 V), HD 27524 (F5 V), HD 27808 (F8 V), HD 27383 (F9 V), і Бета Діви (F9 V)[9].
Інші первинні стандартні зорі MK включають HD 23585 (F0 V), HD 26015 (F3 V) і HD 27534 (F5 V)[10]. Зауважте, що обидва члени Гіад із майже ідентичними позначеннями (HD 27524 і HD 27534) вважаються сильними стандартними зорями класу F5 V, і вони дійсно мають майже однакові кольори та розміри.
Зорі класу F мають життєвий цикл, подібний до зір класу G. Вони синтезують гелій і згодом переростуть у червоного гіганта, який спалює гелій замість водню, коли їхній запас водню вичерпається. Коли гелій теж закінчується, вони починають спалювати вуглець. Коли і той закінчується, вони скидають свої зовнішні шари, створюючи планетарну туманність і залишаючи позаду, у центрі туманності, гарячий білий карлик. Ці зорі залишаються стабільними протягом приблизно 2–4 мільярдів років. Для порівняння, зорі класу G, як і Сонце, залишаються стабільними приблизно 10 мільярдів років[11].
Деякі з найближчих зір класу F, які, як відомо, містять планети, включають Іпсилон Андромеди, Тау Волопаса, HD 10647, HD 33564, HD 142, HD 60532 і KOI-3010.
Деякі дослідження показують, що існує ймовірність розвитку життя на планетах, які обертаються навколо зорі класу F[12]. Підраховано, що жила зона відносно гарячої зорі класу F0 сягатиме 2,0—3,7 а. о. і 1,1—2,2 а. о. для відносно холодної зорі класу F8[12]. Що ж до зорі класу G, головними проблемами для гіпотетичної форми життя в цьому конкретному сценарії будуть інтенсивніше світло та коротша тривалість життя рідної зорі[12].
- ↑ New Insights into Debris Discs. Процитовано 23 травня 2016.
- ↑ Habets, G. M. H. J.; Heintze, J. R. W. (November 1981). Empirical bolometric corrections for the main-sequence. Astronomy and Astrophysics Supplement. 46: 193—237. Bibcode:1981A&AS...46..193H.
- ↑ SIMBAD, entries on Gamma Virginis A, Gamma Virginis B, accessed June 19, 2007.
- ↑ The Curious Case of KIC 8462852. Sky & Telescope (амер.). 21 жовтня 2015. Процитовано 2 травня 2022.
- ↑ Pecaut, Mark J.; Mamajek, Eric E. (1 вересня 2013). Intrinsic Colors, Temperatures, and Bolometric Corrections of Pre-main-sequence Stars. The Astrophysical Journal Supplement Series. 208 (1): 9. arXiv:1307.2657. Bibcode:2013ApJS..208....9P. doi:10.1088/0067-0049/208/1/9. ISSN 0067-0049.
- ↑ Mamajek, Eric (2 березня 2021). A Modern Mean Dwarf Stellar Color and Effective Temperature Sequence. University of Rochester, Department of Physics and Astronomy. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Johnson, H. L.; Morgan, W. W. (1953). Fundamental stellar photometry for standards of spectral type on the revised system of the Yerkes spectral atlas. The Astrophysical Journal. 117: 313—352. Bibcode:1953ApJ...117..313J. doi:10.1086/145697.
- ↑ Robert F. Garrison. MK Anchor Points. Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 30 жовтня 2022.
- ↑ Morgan, W. W.; Keenan, P. C. (1973). Spectral Classification. Annual Review of Astronomy and Astrophysics. 11: 29. Bibcode:1973ARA&A..11...29M. doi:10.1146/annurev.aa.11.090173.000333.
- ↑ Morgan, W. W.; Abt, Helmut A.; Tapscott, J. W. (1978). Revised MK Spectral Atlas for stars earlier than the sun. Yerkes Observatory, University of Chicago. Bibcode:1978rmsa.book.....M.
- ↑ Guide, Universe (7 квітня 2019). F Type Star (Yellow/White). Universe Guide (англ.). Процитовано 3 травня 2022.
- ↑ а б в Hadhazy, Adam (1 травня 2014). Could Alien Life Cope with a Hotter, Brighter Star?. space.com. Space.com. Процитовано 31 березня 2018.
 | Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |