Йосиф (Мілян)
Йосиф (Мілян) | ||
| ||
---|---|---|
з 16 квітня 2009 року | ||
Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
| ||
з 16 квітня 2009 року | ||
Попередник: | єпископ Джузеппе Мерізі | |
Народження: | 6 липня 1956 (68 років) с.Добряни Городоцького району Львівської області | |
Прийняття священичого сану: | 30 грудня 1984 року | |
Прийняття монашества: | 8 березня 1983 (мала схима в монастирі Студійського уставу) | |
Єпископська хіротонія: | 18 червня 2009 року |
Йосиф Мілян (нар. 6 липня 1956, Добряни, Городоцький район, Львівська область) — єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ.
Народився в родині греко-католиків.
У 1963—1971 роках навчався у 8-річній школі с. Добряни.
1974 року здобув середню спеціальну освіту.
Впродовж 1974—1976 років перебував на військовій службі. Одразу по її закінченні почав глибше цікавитися Церквою та її наукою.
У той час підпільну громаду нелегально діючої тоді греко-католицької парафії Святого Івана Богослова в Добрянах Городоцьких обслуговував ієромонах Василь (Вороновський), від якого він довідався про чернецтво (зокрема студитське) та підпільну семінарію.
5 січня 1979 р. отримав благословення о. Юліяна (Вороновського) (тоді настоятеля Студіону) на початок кандидатури до монастиря.
8 березня 1983 р. зложив вічні обіти-схиму і прийняв ім'я Йосиф (світське ім'я Іван).
Під час підпільного монашого життя намагався спільно, наскільки можливо, провадити монаше життя. Студіював семінарійний курс і проходив священичу та монашу формацію під проводом о. Юліяна Вороновського, інших ієреїв Студіону та єпархіального духовенства. У 1980-х роках відбулися зустрічі з Митрополитом Володимиром (Стернюком), якому складав частину іспитів з теологічних предметів.
9 травня 1984 р. отримав дияконські, а 30 грудня 1984 р. — ієрейські свячення (святитель — владика Володимир (Стернюк)).
З 1984 р. і до часу виходу УГКЦ з підпілля працював на Львівському заводі «Біофізприлад».
Як священик в підпіллі працював з катехитичними групами дітей та молоді. Обслуговував вірних у різних парафіях Яворівського, Перемишлянського та інших районів Львівської області.
Після виходу Церкви з підпілля служив у парафії с. Унів та навколишніх сіл Золочівського району. Пізніше як перший греко-католицький священик після легалізації УГКЦ служив у Студитському монастирі Св. пророка Іллі у Яремчі та обслуговував парафію м. Яремча-Дора і с. Ямна Надвірнянського деканату Івано-Франківської єпархії.
Восени 1990 року, після повернення Собору Св. Юра, служив у ньому майже рік як сотрудник.
1992 року покликаний проводом монастиря до монашої обителі Св. Йосифа у Львові та призначений настоятелем.
1992 року розпочав студії в Інституті літургічно-пасторальної формації Люблінського католицького університету. У червні 1996 року захистив магістерську працю у ЛКУ і отримав ступінь магістра богослов'я.
12 червня 1997 року, згідно з успішно складеними ліценціатськими іспитами, здобув ступінь ліценціата та продовжив студії над докторською працею «Християнська формація мирян у світлі писань Митрополита Андрея Шептицького» (у ЛКУ).
У травні 1993 року Блаженніший Мирослав-Іван (Любачівський) призначив його духовним опікуном (провідником) християнських молодіжних організацій. У лютому 1997 року декретом єпископа-помічника Глави УГКЦ призначений головою Патріаршої комісії у справах молоді.
З березня 1997 року призначений настоятелем храму Пресвятої Євхаристії у Львові, Центру душпастирства молоді УГКЦ. 1998 року зініціював та організував проведення щорічного різдвяного фестивалю «Велика Коляда».
З травня 1998 року отримав благословення Глави УГКЦ на працю в Європейському комітеті академічного душпастирства, створеного Папською конгрегацією католицького виховання та Римським вікаріатом.
Декретом Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира від 1 листопада 2008 року призначений настоятелем церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового[1], та іншим декретом призначений головою Комісії культури Київської архиєпархії.
16 квітня 2009 року Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення ієромонаха Йосифа (Міляна) єпископом-помічником Київської архиєпархії. Новому єпископу уділено титулярний престол Друзиліана.
Архиєрейська хіротонія відбулася 18 червня 2009 року у Патріаршому соборі Воскресіння Христового (м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5). Головним святителем, у присутності Блаженнішого Любомира, був Високопреосвященний Владика Іван (Мартиняк), Митрополит Перемишльсько-Варшавський, а співсвятителями — Владика Юліан (Вороновський), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, і Владика Петро (Стасюк), Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії.
- ↑ Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому Соборі. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
- Короткий життєпис на сайті catholic-hierarchy.org [Архівовано 18 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Сайт Киїівської архиєпархії УГКЦ [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.]