Камілло Бенсо ді Кавур
| Камілло Бенсо ді Кавур | |||
|---|---|---|---|
| італ. Camillo Benso di Cavour | |||
 | |||
.svg){kind=small} 1-й голова Ради Міністрів Італії | |||
| 23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |||
| Монарх | Віктор Емануїл II | ||
| Попередник | посада заснована | ||
| Наступник | Беттіно Рікасолі | ||
_crowned.svg){kind=small} 1-й Міністр закордонних справ Італії | |||
| 23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |||
| Попередник | посада заснована | ||
| Наступник | Беттіно Рікасолі | ||
| 1-й міністр військово-морських сил Італії | |||
| 23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |||
| Попередник | посада заснована | ||
| Наступник | Федеріко Луїджі | ||
.svg){kind=small} 9-й Прем'єр-міністр Сардинії | |||
| 4 листопада 1852 — 19 липня 1859 | |||
| Монарх | Віктор Емануїл II | ||
| Попередник | Массімо д'Ацельо | ||
| Наступник | Альфонсо Ферреро Ламармора | ||
| 11-й Прем'єр-міністр Сардинії | |||
| 21 січня 1860 — 23 березня 1861 | |||
| Монарх | Віктор Емануїл II | ||
| Попередник | Альфонсо Ферреро Ламармора | ||
| Наступник | посада скасована | ||
| Народився | 10 серпня 1810[1][2][…] Турин, Pôd, Франція[4][2][5] | ||
| Помер | 6 червня 1861[1][2][…] (50 років) Турин, Італія[4][2][5] | ||
| Похований | Castle Cavour of Santenad | ||
| Відомий як | політик, дипломат, підприємець, письменник | ||
| Країна | Королівство Італія[2] і Сардинське королівство[2] | ||
| Національність | Італієць | ||
| Alma mater | Royal Academy of Turind[2] | ||
| Політична партія | Historical Rightd | ||
| Батько | Мікеле Бенсо ді Кавур | ||
| Мати | Adelaide Suzanne de Sellond[2] | ||
| Релігія | деїзм | ||
| Нагороди |
| ||
| Підпис |  | ||
 Висловлювання у Вікіцитатах | |||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
Камілло Бенсо ді Кавур повне ім'я Камілло Бенсо Джуліо Поль Філіп, граф Кавур, граф Целаренго та Ізолабелла (10 серпня 1810, Турин — 6 червня, 1861 Турин) — італійський політик та державний діяч, одна з ключових фігур Рісорджименто. Був міністром Сардинського королівства у 1850—1852, прем'єр-міністром у 1852—1859 та в 1860—1861. У тому ж 1861, з проголошенням Королівства Італії, став першим головою ради міністрів нової держави, але невдовзі помер.
Був лібералом та прогресистом, антиклерикалом та прихильником економічного розвитку. Уся його політика була витримана в цьому ключі, а головне, направлена на об'єднання Італії та звільнення її земель від австрійців та папства. В політиці був головою поміркованих правих у парламенті, йшов на співробітництво з помірними лівими.
Знаходився під впливом республіканських ідей Джузеппе Мадзіні, але до Гарібальді ставився з пересторогою побоюючись його революційності. Це щоправда не заважало Кавурові усіляко використовувати успіхи останнього для об'єднання країни навколо П'ємонту. Його головна ціль полягала у встановлені свого патрона короля Віктора Емануїла II на трон всієї об'єднаної Італії.[6]
У зовнішній політиці був умілим та гнучким дипломатом, підтримував добрі стосунки з Францією на яку успішно опирався у боротьбі з Австрією. Саме завдяки французькій підтримці вдалося приєднати до Сардинського королівства більшу частину Північної Італії та Тоскани. Анексія королівства Обох Сицилій призвела до утворення об'єднаного Італійського королівства.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и Ettore Passerin d'Entrèves Dizionario Biografico degli Italiani — 1979. — Vol. 23.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118668900 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. - С.323
- Р. Кривонос. Кавур Камілло Бенсо // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.306 ISBN 978-966-611-818-2
