Кашин Олег Володимирович
| Олег Кашін | |
|---|---|
| рос. Олег Владимирович Кашин | |
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Олег Владимирович Кашин |
| Народився | 17 червня 1980[1] (43 роки) Калінінград, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |  Росія |
| Місце проживання | Москва |
| Діяльність | журналіст, письменник |
| Alma mater | Baltic Fishing Fleet State Academyd (2003) |
| Знання мов | російська і англійська |
| Заклад | Комсомольська правда |
| Членство | Координаційна рада російської опозиціїd |
| Військове звання | лейтенант військово-морського флоту РФ |
| Партія | Координаційна рада російської опозиціїd |
| Діти | Ніл Кашін |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 3427747 |
| Сайт | kashin.guru |
| |
Оле́г Володи́мирович Ка́шин (рос. Олег Владимирович Кашин) (нар. 17 червня 1980, Калінінград, РРФСР, СРСР) — російський політичний журналіст, письменник[2]. Ведучий авторської програми «Кашин. Гуру» на телеканалі «Дождь» з вересня 2015 року.
Рання біографія[ред. | ред. код]
У березні 2003 року закінчив Балтійську державну академію рибопромислового флоту за фахом «судноводіння на морських шляхах». Кашин двічі ходив у море на вітрильному судні «Крузенштерн», будучи палубним і штурманським практикантом. Учасник міжнародних вітрильних регат[3][4].
Журналістська діяльність[ред. | ред. код]
У 2001—2003 роках — спеціальний кореспондент « Комсомольської правди» в Калінінграді. У 2003 році переїхав до Москви. До 2005 року — кореспондент відділу товариства газети «Комерсант», в 2005 році — спеціальний кореспондент газети «Известия», в 2005—2007 роках — оглядач журналу «Експерт». Працював у виданні «Російський журнал», молодіжній газеті «Re: акція». Був автором рубрики в таблоїді «Твій день», ведучий (разом з Марією Гайдар) передачі «Чорне та біле» на телеканалі «О2ТВ», співпрацював з журналами «Ведмідь»[3],"Велике місто"[5].
Конфлікт з ФСО біля Білого дому (2004 рік)[ред. | ред. код]
1 червня 2004 року, під час роботи за завданням газети «Комерсант» з підготовки репортажу про акцію «Авангарду червоної молоді» у будинку уряду в Москві, Олег Кашин зазнав нападу співробітників Федеральної служби охорони, які, за даними «Комерсанта», завдали йому удари ногами по обличчю і ниркам, вимагаючи видати карту пам'яті фотоапарата, на яку фотокореспондент «Комерсанта» Юрій Мартьянов фіксував акцію[6]. Результатом нападу став струс головного мозку та забої. Прес-служба ФСО заявила, що «В групі порушників, можливо, були присутні журналісти, але своїх посвідчень або акредитаційних карток вони не пред'явили»[7]. Пізніше суди не знайшли провини в діях співробітників ФСО[5].
Кашин і Україна[ред. | ред. код]
 | А я, до речі, давно вважаю, і не передумав, що Бандера і Шухевич все робили правильно, і їхня боротьба була виправдана. Зрозуміло, це національні герої України, і шкода, що у росіян не було свого Бандери |  |
— написав Олег Кашин під час окупації Криму в березні 2014 року[8].
Сімейний стан[ред. | ред. код]
Одружений, виховує сина[2].
Документальні фільми[ред. | ред. код]
- 2011 — «Поцілунок Путіна»
- 2014 — «Термін»
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б Олег Кашин. tvrain.ru. Архів оригіналу за 16 Квітня 2016. Процитовано 14 березня 2016.
- ↑ а б Он не смог жить без «Крузенштерна». Комсомольская правда. Калининград. 24 липня 2009. Архів оригіналу за 6 Березня 2016. Процитовано 6 листопада 2010.
- ↑ Олег Кашин (24 квітня 2004). Каноническая автобиография (кратко) (рос.). LiveJournal. Архів оригіналу за 13 листопада 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
- ↑ а б Мария Сирош, Василий Бровко (15 лютого 2006). Олег Кашин: «Мне ударили сапогом по губам». Молодёжный сетевой журнал «Среда» (рос.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 6 листопада 2010.
- ↑ ФСО сохранила своё лицо. Коммерсантъ (рос.). 2 червня 2004. Процитовано 6 листопада 2010.
- ↑ Иван Тяжлов (3 червня 2004). ФСО избила журналиста, приняв его за простого человека. Коммерсантъ. Процитовано 6 листопада 2010.
- ↑ Олег Кашин (8 березня 2014). Вот даже скорее для себя (рос.). Эхо Москвы. Архів оригіналу за 1 Липня 2016. Процитовано 19 жовтня 2015.
|
