Квідзин

Квідзин Kwidzyn
Герб Прапор
Основні дані
53°44′ пн. ш. 18°55′ сх. д. / 53.733° пн. ш. 18.917° сх. д. / 53.733; 18.917
Країна	Польща
Регіон	Поморське воєводство
Столиця для	Квідзинський повіт
Засновано	1233
Магдебурзьке право	1336
Площа	21,54 км²
Населення	38632 (2011)[1]
· густота	1762 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ	42  м
Міста-побратими	Целле (1993)[3], Бар, Улофстрем, Ґубін
Телефонний код	(48) 55
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	GKW
GeoNames	7532624
OSM	↑1551638 ·R (Квідзинський повіт)
SIMC	0932790
Поштові індекси	82-500 до 82-505
Міська влада
Вебсайт	kwidzyn.pl
Мапа
Квідзин у Вікісховищі

Кві́дзин (пол. Kwidzyn, каш. Kwidzëno, нім. Marienwerder) — місто в північній Польщі, на річці Ліва. Адміністративний центр Квідзинського повіту Поморського воєводства.

У XI-му столітті в Помезанії існувало укріплене поселення під назвою Кведіс (у літописах згадується також як Кведін, Кідіно, Кедзин (лат. Quedin, Quidino, Quedzyn), яке, ймовірно, було знищено під час боїв у цих районах. У 1233 році поселення було відновлено Тевтонським орденом магістром Германном фон Балком як вихідний пункт з прусської Помезанії. У 1285—1587 роках столиця Помезанської єпархії. У 1466 році місто опинилося у складі Західної Пруссії. з 1772 центр департаменту, з 1818 р., регентство в провінції Західна Пруссія.

З кінця XVIII-го ст. почалася інтенсивна германізація, яка призвела до закриття польської школи в 1836 році. У 1828 році було прокладено тверду дорогу з Квідзина до річкового порту в Корзенево, в 1860 році були відкриті гідротехнічні споруди і прокладено каналізацію. У 1873 році прусським істориком Максом Теппеном у монографії Stadt Marienwerder була описана історія Квідзина. У 1883 р. було прокладено залізничну лінію, яка сполучала Мальборку із Грудзадземом.

У 1900 році була розпочата газифікація міста, а в 1909 році було введено в експлуатацію залізничне сполучення з Прабутами. З 1907 року за ініціативою Союзу поляків заснована приватна польська гімназія.

У 1919 році Тадеуш Одровський очолив Польську народну раду. З 1920 року і до початку Другої світової війни в місті діяли польське консульство та польські культурні та освітні організації. Незважаючи на антипольські настрої, що зростали з 1933 року, у 1937 році була створена польська молодша школа.

30 січня 1945 р. місто окупували загони 2-й ударної армії 2-го Білоруського фронту. Під час окупації червоноармійців Квідзин перетворився на польовий шпиталь, у якому перебували близько 20 тис. поранених. Під час того як залишити місто, радянські війська спалили історичну частину міста разом з ратушею. 

Після того, як місто було передано польській адміністрації, цегла із згорілих будинків використовувалася для відбудови Варшави. Починаючи з 1950-х років у місті отримала розвиток харчова, керамічна та будівельна промисловість. На базі колишньої харчевні, створеної в 1934 році, було створено Вармінський плодоовочевий завод «Квідзин», створено Будинок молодіжної культури та обласний краєзнавчий музей. З середини 1960-х років почалася часткова відбудова площі Старого міста. У 1973 році розпочалося будівництво Квідзинського целюлозо-паперового заводу. 

Після адміністративної реформи 1998 року Квідзин став містом у складі Поморського воєводства.

У травні 2007 р. у склепах Квідзину були знайдені залишки 3 тіл тевтонських магістрів, яких вдалося іденфікувати: Вернер фон Орсельн, Людольф Кеніга фон Ваттцау та Генрік фон Плаен. 23 вересня 2007 року в Квідзині сталася пожежа в управлінні старост (мерії).

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

• Миколай Водка — польський лікар, астроном, званий також Абстеміус.^[5]
• Роберт Віттгефт-Емден (1886—1960) — німецький офіцер, віце-адмірал крігсмаріне.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Квідзин

• Kwidzyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 20. (пол.).— S. 20-30. (пол.)
• Квідзин // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 207. (пол.) (пол.)
• Joseph Bender: Begrenzung, Einteilung und Kirchen der ehemaligen Diözese Pomesanien. In: Zeitschrift für die Geschichte und Altertumskunde Ermlands, Band 2, Jahrgang 1861—1863, Mainz 1863, стор. 178—191(нім.)
• Georg Gerullis: Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin, Leipzig 1922, стор.130(нім.)
• v. Tettau: Volkssagen Ostpreußens, Litthauens und Westpreußens. Berlin 1837(нім.)
• Na Ziemi Ojców, Rocznik Ziem Zachodnich i Północnych, 1962, Towarzystwo Rozwoju Ziem Zachodnich, s. 205. (пол.)
• Słownik geograficzno-krajoznawczy Polski, Elżbieta Bajkiewicz-Grabowska (red.), Iwona Swenson (red.), Zofia Aleksandrowicz, Warszawa: PWN, 1998, s. 358, ISBN 83-01-12677-9, OCLC 830195866. (пол.)
• «Miasta polskie w Tysiącleciu», przewodn. kom. red. Stanisław Pazyra, Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wrocław — Warszawa — Kraków, 1965—1967 tom I s. 385—386 (пол.)
• Czesław Czubryt-Borkowski (oprac.), Zygmunt Czarnocki (oprac.), Warszawa: Sport i Turystyka, 1988, s. 180, ISBN 83-217-2709-3, OCLC 830085367(пол.)
• Piotr Skurzyński «Warmia, Mazury, Suwalszczyzna» Wyd. Sport i Turystyka — Muza S.A. Warszawa 2004 s. 44–45 ​ISBN 83-7200-631-8​(пол.)

• Oficjalna strona miasta [Архівовано 23 Жовтня 2021 у Wayback Machine.] (пол.)
• Ludność. Stan i struktura ludności oraz ruch naturalny w przekroju terytorialnym [Архівовано 12 Лютого 2019 у Wayback Machine.](пол.)

Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.