Кейван Іван Миколайович

Іван Кейван
Народився16 вересня 1907(1907-09-16)
Австро-Угорська імперія Прутівка
Помер18 вересня 1992(1992-09-18) (85 років)
Канада Едмонтон
ПохованняЕдмонтон
ГромадянствоАвстро-Угорська імперія Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
 УНР
II Польська Республіка
СРСР СРСР
 Третій Рейх
Канада Канада
Діяльністьмистецтвознавець
Галузьлітература[1], мистецтвознавство[1], графіка[1] і малярство[1]
Alma materКраківська академія мистецтв, Варшавська академія мистецтв, Варшавський університет
Знання мовукраїнська[1]
ЧленствоУкраїнська спілка образотворчих мистців Канади
Конфесіяхристиянин
БатькоМикола Кейван
МатиКалина Ілащук
У шлюбі зКрупська Марія
ДітиОрест, Зоня
НагородиШевченківська медаль

Кейван Іван Миколайович (англ. Kayvan Ivan, 16(03) вересня 1909, Прутівка — 18 вересня 1992, Едмонтон) — графік, живописець, мистецтвознавець[2], історик мистецтва. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (дійсний член Секції історії України).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в с. Карлів (нині с. Прутівка Снятинського району Івано-Франківської області) у родині столяра Миколи Кейвана та музиканта Калини Ілащук[3].

Навчався у коломийській ґімназії, в художній студії О. Новаківського у м. Львові, Краківській академії мистецтв (1927—1928)[4] і з 1932 року на виставки надає свої твори[4]. Закінчив Варшавську академію мистецтв (1932—1937), вивчав теорію мистецтва й історію мистецтва у Варшавському університеті[5].

Від 1939 року викладав у м. Коломия. Його твори були на художніх виставках у Мюнхені, Реґенсбурзі, Мітенвальді, Ґарміш-Партенкірхені, у Парижі, в Амстердамі.

Одружився з Крупською Марією[5] у 1943 р.[6]. Від цього шлюбу мав сина Ореста та доньку Зоню[7].

На еміграції з 1944 року: спочатку в Німеччині, від 1949 — у Канаді (м. Едмонтон, провінція Альберта). За монографію «Тарас Шевченко — образотворчий мистець» видання Комітету українців Канади у 1964 р. нагороджений цим Комітетом Шевченківською медаллю[8]. Його твори були на виставках у в Едмонтоні, Саскатуні, Вінніпезі, Торонті, Монреалі, Нью-Йорку, Детройті.

Помер у м. Едмонтон, де і був похований[9].

Твори

[ред. | ред. код]

«Поет Тодось Осьмачка» (1952), «Мазепа» (1959), «Моя дружина» (1975), «Поет Вадим Лесич» (1976).

Автор праць з історії українського мистецтва, зокрема студій, присвячених українському образотворчому мистецтву, художній творчості Т. Шевченка, В. Січинського та Д. Антоновича, українських митців у діаспорі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. Сеник Я., «ВИСОКОПОВАЖАНИЙ МАЙСТРЕ!»: ЛИСТУВАННЯ ЯКОВА ГНІЗДОВСЬКОГО З РОМАНОМ ФЕРЕНЦЕВИЧЕМ. 1977—1985, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, 2019 — № 162 С.434. [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  3. Шейко Олександр, (17.05.2019). Від Львова до Едмонтона, або життєвий і творчий шлях Івана Кейвана. "Фотографії Старого Львова". Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
  4. а б «Кейван Іван [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]» // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т.3. — С.992-1000.
  5. а б Волошин Л. В. Кейван Іван Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X. // Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
  6. Шевелєва Мар'яна, Іван Кейван. Українські митці поза Батьківщиною [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.], 16.09.2020
  7. Коротка біографія «Іван Кейван». "Симон Харчун, Зоня Кейван та родина". 2011. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  8. Петриченко Катерина, «Іван Миколайович Кейван — графік, мистецтвознавець, історик мистецтва: до 110-річчя від дня народження [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]», 18.09.2019 // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
  9. «Іван Кейван». Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка. 2011. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]