Китриш Михайло Єгорович

Китриш Михайло Єгорович
Народження21 жовтня 1936(1936-10-21) (88 років)
СРСР смт. Опішня, Опішнянський район, Харківська область, УРСР
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
Жанрдекоративно-ужиткове мистецтво
Навчаннязавод «Художній керамік»
Діяльністьхудожник
ПрацівникЗавод «Художній керамік»
ЗванняЗаслужений майстер народної творчості України
Нагороди
заслужений майстер народної творчості Української РСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Китри́ш Миха́йло Єго́рович (21 жовтня 1936, Опішня) — український гончар, скульптор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999)[1].

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився в Опішні в гончарській родині: батько Егор та дід Василь були мисковими майстрами.[2] Ліпленням захопився у 12-річному віці, коли тяжко захворів і був прикутим до ліжка. Почав ліпити свистунці, за роботою забував про хворобу[3]. Згодом гончарської справи навчався у Йосипа Степановича Марехи, де досконало опанував технологію виробництва, техніку ангобування, глазурування, мальовки.

З 1963 року почав працювати на заводі «Художній керамік» гончарем, майстром творчої лабораторії. Відтоді ж експонує роботи на обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках, а 1981 року мав першу персональну виставку в 140 робіт.[4] На заводі Михайло Єгорович зустрів і свою майбутню дружину Галину.

Михайло Китриш — співініціатор заснування в Опішні мистецьких навчальних закладів: дитячої студії «Сонячний круг» (разом з Галиною Редчук), Опішнянського філіалу Решетилівського художнього училища № 28, Державної спеціалізованої художньої школи-інтернат «Колегіум мистецтв у Опішному»[2].

2011 року в Опішні відбулася виставка, присвячена 75-річчю з дня народження відомого гончаря[5].

Гончарні твори Михайла Китриша на виставці, присвяченій 75-річчю з дня народження гончаря.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Михайло Китриш — різноплановий майстер. Створює керамічну малу скульптуру й фігурні посудини у вигляді фантастичних тварин, птахів, декоративний посуд. Серед них: «Леви», «Баран» (обидва — 1970 року), «Таріль» (1973 рік), «Ваза з барильцем», «Підсвічники» (обидва — 1978 рік)[3].

Твори Михайла Китриша експонувалися на виставках у Болгарії, Росії, Польщі, Канаді, США, Німеччині, ОАЕ, Норвегії та інших країнах[6].

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений великою кількістю похвальних грамот та медалями (остання з них — «Герой Полтавщини»). У 2011 році Указом Президента України призначено дворічну стипендію опішнянському митцю[7].

Михайло Китриш удостоєний таких нагород[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про присудження Державних премій України імені Тараса Шевченка 1999 року. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2012.
  2. а б Пругло С. // Великий маестро українського гончарства[недоступне посилання з квітня 2019]. — Українське слово — 2011 рік.
  3. а б в Китриш Михайло Єгорович [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Комітету з національної премії України імені Тераса Шевченка.
  4. Кохан В. // Михайло Китриш [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.]. — Народне мистецтво, — № 37-38 (1-2) — 2007 р., — с. 38.
  5. Щербань О. В.// Святкування 75-річчя Михайла Єгоровича Китриша [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.].
  6. Твори Михайла Китриша в колекції Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа [Архівовано 24 Вересня 2015 у Wayback Machine.] сайт Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Процитовано 25 травня 2012 року.
  7. Президент України призначив державні стипендії видатним діячам культури і мистецтва [Архівовано 3 Квітня 2015 у Wayback Machine.] Процитовано 25 травня 2011 року.