Кліть (архітектура)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кліть.
Кліть з села Юрове Олевського району Житомирської області в Національному музеї народної архітектури та побуту України в м. Пирогів, поблизу Києва

Кліть — прямокутний дерев'яний зруб, утворений покладеними один на одного вінцями з колод.[1] Це найпростіша споруда, яка у плані являє собою квадрат або близький до нього прямокутник, побудована в давнину із соснового кругляка[прим. 1] і напівкругляків, а пізніше з Бруса, зав'язаними по кутах вінцями зрубів за допомогою простого замка "в обло".[2] Вінці з'єднувалися між собою по всій довжині будівлі знизу доверху: у верхній частині деревини видовбували паз-жолобок, куди вставлялась зарубана нижня частина верхнього вінця.[2] Таке кріплення відоме ще з часів Київської Русі.[2] Широко застосовується у дерев'яній архітектурі.[1] Кліті, ці найпростіші зруби, були первісними елементами багатьох будівель, від дерев'яних жител до храмів.[2] Конструкції у вигляді дерев'яних клітей були виявлені під час розкопок "міста Ярослава" (складалася з дубових зрубів, що примикали один до одного), в оборонних валах й інших давньоруських міст.[3] Середньовіччя в період VI — XIII століття характеризувалося типовими городищами з земляними валами, побудованими з дерев'яними конструкціями (рубані кліті заповнені глиною).[4]

Кліттю також називають неопалювану частину хати.[1] Кліть — хата, хижа, кімната, комора.[5] Стебки були розміром приблизно як і кліті, але стіни та стеля були обмазані глиною і опалювалисч за допомогою жару, який вносили в спеціальній посудині; іноді в них були влаштовані печі.[2] У деяких місцевостях стебки видозмінились у хатні прибудови пукліт, покліт, теплу комору, прибік.[2]

Перекриття кліті поздовжньо-вінцеве. Поздовжні бруси або кругляки укладали симетрично з обох боків, наближаючи їх до осі плану. Такі елементи перекриття врубували в поперечні стіни, утворюючи фронтон. Покрівля складалася з драниць.[2]

Загалом, еволюційна історія житла та комори має багато спільного, хоча комора еволюціонувала від дупел в деревах та мисливських схованок, піднятих над землею, до наземних споруд.[2] До таких найпростіших споруд належить кліть, і вона є найпростішою зрубною конструкцією у давньоруському будівництві.[3]

Завдяки простоті конструкції і універсальності, практичності використання і доступності будівельних матеріалів, все це сприяло тому, що цей тип будівель виконував найрізноманітніші функції на території Київської Русі. У той час келія функціонувала як будинок, кімната, келія або комора. У давньоруській мові слово "кліть" використовувалось у значенні "кімната". У «Повісті минулих літ» кліть трактується як оселя.[6] Князь Володимир у Берестові під Києвом влітку мешкав у кліті. Кліть як спальня молодої пари часто згадується у литовських і латиських народних піснях. У Норвегії та Швеції у великих сім'ях було прийнято мати окрему кліть для кожної пари.[2] Кліті заповнені землею використовувалися при будівництві дерево-земляних укріплень староукраїнських городищ.[7]

  • Хата-кліть з села Блажове Рокитнівського району Рівненської області
    Хата-кліть з села Блажове Рокитнівського району Рівненської області
  • Кліть із с. Березового Рокитнівського р-ну Рівненської обл.
    Кліть із с. Березового Рокитнівського р-ну Рівненської обл.
  • Хата з села Серники та кліть з села Дроздин Рівненського району Рівненської області, (Київ, Пирогів)
    Хата з села Серники та кліть з села Дроздин Рівненського району Рівненської області, (Київ, Пирогів)

Пояснення[ред. | ред. код]

  1. ↑ колода, стовбур зрубаного дерева Кругляк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Деталізація джерел[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001205
  2. ↑ а б в г д е ж и к Архип Данилюк. Давня архітектура українського села: Етнографічний нарис. К.: Техніка, 2008. 256 с.; іл. (Народні джерела). Бібліогр.: с. 246-252. ISBN 978-966-575-063-5
  3. ↑ а б 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Джерело: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm
  4. ↑ В. Петров. Матеріяльна культура. Пережитки передісторичної матеріяльної культури. Скотарство (200). Хліборобство (200). Ремесло. Оброблення металю (201). Осадництво (201) // Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 1. — С. 200-228. Доступ
  5. ↑ КОРОТКИЙ СЛОВНИК історичної термінології, що вживається в «Повісті врем'яних літ». // Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с. Доступ
  6. ↑ Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця; Відп. ред. О.В.Мишанич. К.: Дніпро, 1989. XVI с. + 591 с.
  7. ↑ Липа К. Під захистом мурів. — К.: Наш час, 2007. — 184 с. — (Сер. «Невідома Україна») ISBN 978-966-8174-84-1 ISBN 966-8174-12-7 (серія) (стор.: 25-26)

Див. також[ред. | ред. код]


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кліть_(архітектура)&oldid=42615070