Коваленко Віктор Володимирович
| Віктор Коваленко Віктор Володимирович Коваленко | |||
|---|---|---|---|
| Загальна інформація | |||
| Прізвиська | Кремінь, medal-maker (людина, яка робить медалі)[1] | ||
| Національність | українці | ||
| Громадянство |  СРСР→ Україна, .svg){kind=small} Австралія | ||
| Народження | 5 серпня 1950 (74 роки) Дніпропетровськ | ||
| Alma mater | Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського | ||
| Спорт | |||
| Вид спорту | вітрильний спорт | ||
| Тренери | Шелковников Олександр Сергійович | ||
| Тренує | Євген Браславець, Ігор Матвієнко, Натан Вілмот, Малкольм Пейдж, Ілайз Речічі, Тесса Паркінсон, Метью Белчер, Том Кінг, Майкл Тернбулл | ||
Нагороди
| |||
Віктор Володимирович Коваленко (нар. 5 серпня 1950, Дніпропетровськ) — український радянський яхтсмен та тренер, пізніше український та австралійський тренер із вітрильного спорту. На пострадянському просторі Віктора Коваленка називають «Кремінь», а в англомовних країнах — «medal-maker» (людина, яка робить медалі)[1], оскільки лише у складі збірної Австралії, за підрахунками Російської спілки вітрильного спорту, його вихованці здобули на Олімпійських іграх 12 комплектів нагород різного ґатунку.[2]
Віктор Коваленко народився 5 серпня 1950 року в Дніпропетровську. З 12 років він розпочав займатися вітрильним спортом, тренувався у Олександра Шелковникова. Від 1973 року Віктор Коваленко був членом збірної команди СРСР у класах яхт «Летючий голландець» і «Дракон». Разом із Валерієм Майданом у 1974 році Коваленко виграв чемпіонат СРСР у класі яхт «Летючий голландець». Проте вже в цьому році тимчасово припинив виступи у спорті, аби закінчити навчання у Миколаївському педагогічному інституті. Після завершення навчання Віктор Коваленко перейшов у клас яхт «470», в якому став чемпіоном СРСР разом із Михайлом Кудрявцевим. Проте пізніше збірна СРСР, в якій виступав Коваленко, була розформована через бойкот СРСР Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі, після чого Віктор Коваленко остаточно перейшов на тренерську роботу.
У 1983 році стало відомо, що на Олімпійських іграх 1988 року в програмі змагань з вітрильного спорту вперше будуть змагатися жінки у класі яхт «470». Тренувати жіночу команду доручили ще малодосвідченому тренеру Віктору Коваленку. Хоча в успіх новосформованої команди мало хто вірив, проте у 1988 році команда у складі Лариси Москаленко та Ірини Чуніховської здобула бронзову медаль Олімпійських ігор.
Після розпаду Радянського Союзу Віктор Коваленко став тренером чоловічої та жіночої збірної України з вітрильного спорту в класі яхт «470». Грошей на розвиток вітрильного спорту виділялось дуже мало, тому тренерський штаб збірної вирішив зробити ставку саме на клас «470», для чого в Німеччині закупили дві яхти вартістю по 15 тисяч доларів кожна, та проведено забезпечення підготовки спортсменів.[3] Результатом цілеспрямованої підготовки став виграш золотих медалей у цьому класі чоловічим екіпажем у складі Євгена Браславця та Ігоря Матвієнка, жіночий екіпаж у складі Руслани Таран і Олени Пахольчик здобув бронзові медалі. За цей успіх Віктору Коваленку присвоєно почесне звання Заслуженого тренера України.[4] У 1997 році Віктора Коваленка обрали віцепрезидентом Федерації вітрильного спорту України.[5]
Проте після 1997 року підтримка з боку держави вітрильного спорту значно зменшилась. У цей час Віктор Коваленко отримав пропозицію від федерації вітрильного спорту Австралії з пропозицією очолити збірну країни з вітрильного спорту. Тренер вирішив прийняти цю пропозицію, пізніше він також запросив на роботу до Австралії Євгена Браславця.[3] Незважаючи на переїзд до Австралії, Коваленко обирався віцепрезидентом Федерації вітрильного спорту України на період у 1998—2001 роках, та входив до тренерської ради Федерації вітрильного споту України.[6]
Як головний тренер австралійської збірної Віктор Коваленко дебютував на літніх Олімпійських іграх 2000 року, які проходили в австралійському Сіднеї. На домашніх змаганнях обидва австралійські екіпажі в класі «470» — чоловічий у складі Тома Кінга і Майкла Тернбулла, та жіночий у складі Дженні Армстронг і Белінди Стовелл — здобули золоті медалі. Щоправда, на наступних іграх у 2004 році австралійські вітрильники не зуміли здобути нагород. Але вже на Олімпійських іграх 2008 року знову як чоловічий екіпаж у складі Натана Вілмота і Малкольма Пейджа, так і жіночий екіпаж у складі Ілайз Речічі і Тесси Паркінсон, здобули золоті медалі. На Олімпійських іграх 2012 року золоті медалі здобув чоловічий екіпаж у складі Метью Белчера і Малкольма Пейджа.
Віктор Коваленко вирішив, що Олімпійські ігри 2016 року стануть для нього останніми в кар'єрі.[1] Його підопічні Метью Белчер та Вільям Раян здобули на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро срібні медалі. Таким чином, підопічні Коваленка здобули на Олімпійських іграх 6 золотих, 1 срібну та 2 бронзові нагороди. Після олімпіади 2016 Коваленко розпочав підготовку підопічних до олімпіади в Токіо-2020.
Наразі в різних кутках світу тривають зйомки фільму про Коваленка за однойменною біографічною книгою Роджера Во про нього «Той, що продукує медалі: життя Віктора Коваленка»[7][8][9].
- Заслужений тренер України.
- «Тренер 2008 року» за версією Австралійського інституту спорту[en]
- Орден Австралії (OAM, 2012).[10]
Віктор Коваленко одружений, із дружиною познайомився у 1978 році, за професією дружина Коваленка — шкільна вчителька. У подружжя є син, який працює в будівельній фірмі, внук та внучка.
В Австралії у 2017 році видана книга «The Medal Maker: A Biography of Victor Kovalenko», в якій описується біографія українського тренера, який працює в Австралії.
В Україні на 2018—2020 роки заплановано зняти документальний фільм про Віктора Коваленка «Кремінь» за участю кінематографістів Австралії, Китаю та Швейцарії.[11]
- ↑ а б в Парусный спорт Украины. Казнить нельзя помиловать. [Архівовано 2 Травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Шайдуко: у нас хороший потенциал среди юниоров [Архівовано 19 Січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Скільки футів під кілем в українського яхтингу?. Архів оригіналу за 20 Січня 2018. Процитовано 19 Січня 2018.
- ↑ Дніпропетровські спортсмени на ОІ. Архів оригіналу за 21 Січня 2018. Процитовано 20 Січня 2018.
- ↑ Протокол надзвичайного віча Української вітрильницької спілки. Архів оригіналу за 4 Лютого 2018. Процитовано 20 Січня 2018.
- ↑ Протокол засідання позачергової Ради Федерації вітрильного спорту України, м. Київ, 15 травня 1998 року. Архів оригіналу за 19 Листопада 2019. Процитовано 20 Січня 2018.
- ↑ Roger Vaughan. Архів оригіналу за 20 Липня 2019. Процитовано 20 Липня 2019.
- ↑ Launch of ‘The Medal Maker’ - The story of Victor Kovalenko
- ↑ FILM ABOUT VICTOR KOVALENKO - THE MEDAL MAKER. Архів оригіналу за 20 Липня 2019. Процитовано 20 Липня 2019.
- ↑ Victor Kovalenko Honoured With An Order Of Australia Medal. Архів оригіналу за 18 Вересня 2021. Процитовано 18 Вересня 2021.
- ↑ Кіно за бюджетні гроші: Анна Ярославна, Довбуш і Голодомор. Архів оригіналу за 5 Лютого 2018. Процитовано 20 Січня 2018.
- Roger Vaughan. The Medal Maker: A Biography of Victor Kovalenko. — Altamira Creation, 2017. — 294 с. — ISBN 978-3952217429. (англ.)
- 10 правил Виктора Коваленко. Yacht Russia. 05.08.2017 [Архівовано 6 Вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Інтерв'ю в програмі «Дніпро-футбол». 2017. 32 хвилини на YouTube- Тренер Виктор Коваленко: «Мировое сообщество не ошиблось в своем признании, вручив черный пояс по парусному спорту Мэтью Белчеру» (рос.)
- Золотые паруса летучего украинца [Архівовано 20 Січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Л. В. Журило. Коваленко Віктор Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.
- Наші видатні ветерани, на жаль, приносять славу не Україні
- Інтерв'ю в програмі «Пані та панове»
