Козак Богдан Миколайович

Козак Богдан Миколайович
	Зображення
Народився	27 листопада 1940; Львів, Українська РСР, СРСР
Помер	28 травня 2024 (83 роки); Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	театральний режисер, актор театру, кіноактор, театральний педагог, театральний діяч
IMDb	nm10067098
	Нагороди та премії
	; ;
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козак.

Богда́н Микола́йович Коза́к (27 листопада 1940, м. Львів, УРСР, СРСР — 28 травня 2024, м. Львів, Україна^[1]) — радянський та український актор, театральний режисер та педагог, професор (1997). Академік АМУ (2004). Народний артист Української РСР (1988).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 листопада 1940 року у Львові.

Актор Львівського національного театру імені Марії Заньковецької. Академік Національної академії мистецтв України. Професор, декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка^[2]^[3].

Серед його учнів — народні артисти України Орест Гарда, Любов Боровська та Іван Довгалюк.

Помер 28 травня 2024 року у віці 83 років у Львові. Панахида відбулася в церкві Святої Трійці. Згодом відбулося прощання у Національному театрі імені Марії Заньковецької. ^[4] Поховали 29 травня на Личаківському цвинтарі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

1973 — «До останньої хвилини», Одеська кіностудія, актор
1973 — «Стара фортеця», Кіностудія імені Олександра Довженка, актор
1979 — «Хазяїн», фільм-спектакль, Укртелефільм, актор
1987 — «Державний кордон — За порогом перемоги», Беларусьфільм, актор
1988 — «Минуле Повернути», ТО «Екран», актор
1991 — «Павло Полуботок», Укртелефільм, актор
1993 — «…Час збирати каміння», Укртелефільм, актор
1995 — «Ісус, син Бога живого», Галичина-фільм, фільм про життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа, актор
2001 — «У.Б.Н. (Український буржуазний націоналіст)», вистава Львівського Національного українського драматичного театру ім . М.Заньковецької, актор
2009 — «Іван Франко. Львівські сторінки життя», ДТРК «Культура», диктор

Виконані ролі[ред. | ред. код]

«І змовкли плахи»
«Замшевий піджак» С. Стратієва — Євгеній
«З коханням не жартують» П. Кальдерона — Дон Хуан
«Суд пам'яті» — Менитен (мол.)
«Дикий ангел» — маляр
«Б. Хмельницький» О. Корнійчука — Богун
«Ричард ІІІ» В. Шекспіра — Кларенс
«Прапороносці» за О. Гончарем — Брянський
«Украдене щастя» І. Франка — Микола Задорожний
«Суєта» І. Карпенка-Карого — Іван
«Німий лицар» Е. Хелтаї — Агарді
«Юрко Крук» П. Козланюка — Юрко
«Кафедра» В. Врублевської — Марунін
«Смерть Тарелкіна» І. Сухого-Кобиліна — Тарелкін
«Ніч на полонині» О. Олеся — Іван
«Правда» О. Поголіна — Ленін
«Човен хитається» Я. Галана — Дзюньо
«Під золотим орлом» Я. Галана — Беннілі
«Комуніст» Є. Габриловича — Ленін
«Сон князя Святослава» І. Франка — Гостомисл
«Маскарад» О. Пушкіна — Арбенін
«Декамерон» Д. Боккаччо — ведучий, Бернардо Фредріго
«Розгін» П. Загребельного — Карналь
«Моцарт і Сальєрі», «Драматичні сцени» О. Пушкіна — Моцарт
«Розорене гніздо» Я. Купали — невідомий
«Сюїта Журавського» — Журавський
«Хета Ніскавуорі» Х. Вуалійокі — Санбері
«Люди, яких я бачив» С. Смирнова — Крупін
«Безприданниця» О. Островського — Кнурав
«Олекса Довбуш» В. Босовича — Метач
«Кремлівські куранти» В. Погодіна — Ленін
«Отелло» В. Шекспіра — Яго
«Проводимо експеримент» В. Черних — Нертин
«Тартюф» Ж.-Б. Мольєра — Тартюф
«Так переможемо» В. Погодіна — Ленін
«В сім'ї вольній, новій» — художнє читання
«Діти Арбату» А. Рибакова — Сталін
«Спокуса Хоми Брута» А. Врублевської — від автора
«Маруся Чурай» Л. Костенко — Суддя
«Меланхолійний вальс» Б. Анткова за О. Кобилянською — Чорнай
«Чорна пантера» В. Винниченко — Мулен
«Павло Полуботок» К. Буревія — Петро І
«Наталка Полтавка» І. Котляревського — Возний
«Нірвана» О. Островського — Лісецький
«Мазепа», «Мотря», «Не вбивай» за творами Б. Лепкого — Петро І
«Макбет» В. Шекспіра — Макбет
«Гедда Габлер» Г. Ібсена — Йорген Тесман
«Вічний раб» В. Шевчука — Розенрох
«Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра — С. Капулетті
«Ой радуйся, земле» — читець
«Світла моя мука» — читець
«Ісус, син Бога живого» В. Босовича — Пилат
«Я камінь з Божої праці» О. Ольжича — Кандиба
«Літо в Ноані» Я. Івашкевича — Водзінський
«Хазяїн» І.Карпенка-Карого — Феноген
«В обіймах золотої мли» — Рильський (старший)
«Сейлемські відьми» А. Міллера — Ден Форт
«Шаріка» Я. Барнича — Мікльош
«А дощ все йде» — Сесіл
«Гамлет» В. Шекспіра — Полоній
«Гуцулка Ксеня» Я. Барнича — Майкл Деделюк
«Моральність пані Дульської» Г. Запольської — Дульський
«Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д. Скалаччі, Р. Тарабузі — Папагатто
«Погляд вічності» Р. Лубківського — художнє читання
1999, 14 грудня — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта; реж. Вадим Сікорський — Абель Знорко^[5]
«Талан» М. Старицького — Степан Безродний
«Андрей» В. Герасимчука — Енкаведист (генерал)
«У. Б. Н.» Г. Тельнюк — психіатр
«Маргаритка» Г. Салакру — невідомий
«Івона, принцеса бургунська» В. Гамбровича — Король Ігнатій
«Професіонал» Д. Ковачевича — Лука Лабан
«Державна зрада» Р. Лапіки — граф Орлов
«Нора» Г. Ібсена — ст. Гельмер
«Оргія» Лесі Українки — Меценат
«Романтики» Е. Ростана — Пергамен
«Візит літньої пані» Ф. Дюренматта — Бургомістр
«Сава Чалий» І. Карпенка-Карого — Потоцький
«Амадей» П. Шеффера — Антоніо Сальєрі
«Історія коня» за Л. Толстим — князь Серпуховський

Режисерські постановки[ред. | ред. код]

«Три сестри» А. Чехова (1982)
«Звичайна горшина» В. Данилевського та О. Костинського (1987)
«Я вибираю Березіль» (1987) та «В наймах у Мельпомени» (1989) Н.Бічуї
«Орфеєве чудо» (1991), власна інсценізація за Ю. Щербаком та Лесею Українкою
«Жабуся» Г. Запольської (1994)
«Французькі водевілі» Е. Лабіша (1997)
«Майор Кравашон» та «37 су пана Монтодуана» Е. Лабіша
«Натусь» В.Винниченка (1998)
«Нора» Г. Ібсена (2003)

Нагороди[ред. | ред. код]

Народний артист УРСР (1988);
Орден «За заслуги» I (2010)^[6], II (2006)^[7] та III (2000)^[8] ступенів;
Національна премія України імені Тараса Шевченка (2010) — за концертне виконання поетичних композицій «Євангеліє від Тараса» та «Думи» за творами Тараса Шевченка^[9];
Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[10];
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2015)^[11];
Нагорода імені Станіслава Іґнація Віткевича за визначні досягнення в поширенні та пропагуванні польської культури на світі (2017).

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Помер народний артист України, актор театру Заньковецької Богдан Козак, УНН, 28.05.2024
↑ Тетяна КОЗИРЄВА (26 листопада 2020). Богдан Козак святкує ювілей. 27 листопада виповнюється 80 років провідному акторові і режисеру Львівського національного театру ім.Марії Заньковецької, академіку Національної академії мистецтв, професору, декану факультету культури і мистецтв Національного університету ім.Івана Франка (ua) . «День». Архів оригіналу за 9 Грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
↑ Сергій ОСТАПЧУК (27 листопада 2020). Богдан Козак – справжній лицар сцени чи сірий кардинал театру Заньковецької (ua) . «Дивись.info». Архів оригіналу за 6 Грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
↑ "Останні оплески для корифея": у Львові попрощалися з Богданом Козаком. 24 Канал (укр.). 29 травня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (17 вересня 2020). Ерік-Емманюель Шмітт. Український зріз 2020 (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 Листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
↑ Указ Президента України від 27 листопада 2010 року № 1054/2010 «Про нагородження Б. Козака орденом „За заслуги“»
↑ Указ Президента України від 29 вересня 2006 року № 793/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»
↑ Указ Президента України від 17 листопада 2000 року № 1246/2000 «Про нагородження діячів культури і мистецтва»
↑ Указ Президента України від 4 березня 2010 року № 285/2010 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 Квітня 2021. Процитовано 24 серпня 2020.
↑ Указ Президента України від 9 листопада 2015 року № 632/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»

Джерела[ред. | ред. код]

Козак Богдан, заньківчанин. — Львів, 2010. — 172 с. — ISBN 966-8955-29-7.
М. В. Гарбузюк Козак Богдан Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.

Посилання[ред. | ред. код]

Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 304—305.
Фільмограія Богдана Козака на сайті kino-teatr.ru [Архівовано 9 Січня 2018 у Wayback Machine.]
Богдан Козак на сайті театру ім. Марії Заньковецької
#PrivateBlog Богдан Козак / ПравдаТУТ Львів (грудень 2020)

[1] Помер народний артист України, актор театру Заньковецької Богдан Козак, УНН, 28.05.2024

[Ювілей_80_День-2] Тетяна КОЗИРЄВА (26 листопада 2020). Богдан Козак святкує ювілей. 27 листопада виповнюється 80 років провідному акторові і режисеру Львівського національного театру ім.Марії Заньковецької, академіку Національної академії мистецтв, професору, декану факультету культури і мистецтв Національного університету ім.Івана Франка (ua) . «День». Архів оригіналу за 9 Грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.

[Ювілей_80_Дивись-3] Сергій ОСТАПЧУК (27 листопада 2020). Богдан Козак – справжній лицар сцени чи сірий кардинал театру Заньковецької (ua) . «Дивись.info». Архів оригіналу за 6 Грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.

[4] "Останні оплески для корифея": у Львові попрощалися з Богданом Козаком. 24 Канал (укр.). 29 травня 2024. Процитовано 29 травня 2024.

[Загадкові_варіації_Риболовля-5] Сергій ВИННИЧЕНКО (17 вересня 2020). Ерік-Емманюель Шмітт. Український зріз 2020 (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 Листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2020.

[6] Указ Президента України від 27 листопада 2010 року № 1054/2010 «Про нагородження Б. Козака орденом „За заслуги“»

[7] Указ Президента України від 29 вересня 2006 року № 793/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»

[8] Указ Президента України від 17 листопада 2000 року № 1246/2000 «Про нагородження діячів культури і мистецтва»

[9] Указ Президента України від 4 березня 2010 року № 285/2010 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»

[10] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 Квітня 2021. Процитовано 24 серпня 2020.

[11] Указ Президента України від 9 листопада 2015 року № 632/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

Козак Богдан Миколайович
Зображення
Народився	27 листопада 1940(1940-11-27) Львів, Українська РСР, СРСР
Помер	28 травня 2024(2024-05-28) (83 роки) Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	театральний режисер, актор театру, кіноактор, театральний педагог, театральний діяч
IMDb	nm10067098

Нагороди та премії



Висловлювання у Вікіцитатах