Комета Енке

Комета Енке
Комета Енке
Відкриття
Першовідкривач:П'єр Франсуа Андре Мешен, Кароліна Гершель і Жан-Луї Понс
Дата відкриття:17 січня 1786[1]
Характеристики орбіти
Епоха:January 7, 2017d[1]
Афелій:4,093584549756 ± 1,2149E−8 астрономічна одиниця[1]
Перигелій:0,335901001649 ± 8,6393E−8 астрономічна одиниця[1]
Велика піввісь орбіти:2,21474278 ± 1,0E−8 астрономічна одиниця[1]
Ексцентриситет орбіти:0,84833408 ± 4,0E−8[1]
Період обертання:1203,880465 ± 5,0E−6 доба[1]
Нахил орбіти:11,778226 ± 7,0E−6 °[1]
Фізичні характеристики
Альбедо:0,046 ± 0,023[1]

Комета Енке[2] (2P/Encke) — короткоперіодична комета (період обертання 3,3 року). Названа на честь Йоганна Франца Енке, який, вивчивши орбіти кількох комет 1786 (2P / 1786 B1), 1795 (2P / 1795 V1), 1805 (2P / 1805 U1) і 1818 (2P / 1818 W1), прийшов висновку, що та сама періодична комета, і обчислив їїорбіту. В 1819 р. Енке опублікував свої висновки і передбачив чергову появу комети в 1822 р. Як і інші комети, комета Енке від проходжень поблизу Сонця поступово руйнується. Діаметр комети за даними космічного апарату «Deep Impact» складав 4,8 км[3]. За іншими даними, з моменту відкриття комета Енке втратила 85 % маси і зараз має діаметр 2 км[4]. 2006 року Георгій Бурба[ru] висунув припущення, що зближення із Сонцем в 2007 році буде останнім в історії комети Енке: запас летких речовин вичерпається, комета перестане випускати газовий хвіст і перетвориться на невеликий астероїд[4]. Подібні припущення висловлювали й раніше: в 1994[5], 2000 і 2004 роках[6]. Однак ці прогнози не підтвердилися. Комета рухається з прискоренням, викликаним реактивною силою викиду з ядра речовини[7][8]. Прискорення зменшується внаслідок виснаження запасів летких речовин в ядрі[7][8].

Існує гіпотеза, що Тунгуський метеорит був уламком комети Енке[9][4].

Астероїд 2004 TG10 може бути фрагментом комети Енке[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  2. ↑ ЕНКЕ КОМЕТА // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 151. — ISBN 966-613-263-X.
  3. ↑ 2P. Архів оригіналу за 9 Лютого 2017. Процитовано 23 Липня 2017.
  4. ↑ а б в Георгий Бурба (28 ноября 2006). Как сесть на хвост кометы?. журнал «Вокруг света». Архів оригіналу за 5 Травня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.(рос.)
  5. ↑ Книга рекордов Гиннесса. Пер. с англ. — 1993. — С. 10. — ISBN 5-87087-001-1.
  6. ↑ Комета Энке. Аванта+. Архів оригіналу за 31 Липня 2017. Процитовано 23 Липня 2017.
  7. ↑ а б Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  8. ↑ а б Кометы. Архів оригіналу за 31 Липня 2017. Процитовано 23 Липня 2017.
  9. ↑ Kresak, L'. (1978). The Tunguska object - A fragment of Comet Encke. Astronomical Institutes of Czechoslovakia. Astronomical Institutes of Czechoslovakia. 29: 129. Bibcode:1978BAICz..29..129K.
  10. ↑ Porubčan, V.; Kornoš; Williams; Kornoš; Williams (2006). The Taurid complex meteor showers and asteroids. Contributions of the Astronomical Observatory Skalnaté Pleso (англ.). 36: 103—117. arXiv:0905.1639. Bibcode:2006CoSka..36..103P.


Це незавершена стаття про комету.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комета_Енке&oldid=43822139