Лідер Данило Данилович

Лідер Данило Данилович
Народився	25 квітня (8 травня) 1917 Q30890964?, Росія
Помер	29 грудня 2002(2002-12-29) (85 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР  Україна
Національність	німець
Діяльність	режисер, сценограф, педагог
Alma mater	Ростовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1937) і Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури
Відомі учні	Бахіна Олександра Віталіївна, Кононенко Анастасія Григорівна, Баринова-Кулеба Віра Іванівна і Бражник Олена Владиславівна
Заклад	Челябінський державний академічний театр драми імені Наума Орловаd, Київський національний академічний театр оперети, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Київський державний художній інститут
Членство	СХ СРСР і Національна спілка художників України
У шлюбі з	Пітоєва-Лідер Кіра Миколаївна
Нагороди
IMDb	ID 8535602

Данило Данилович Лідер (25 квітня (8 травня) 1917(19170508), Вікторфельд — 29 грудня 2002, Київ) — український художник-сценограф, педагог. Дійсний член Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка.

Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в селі Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовська область). Німець. Від 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а по його закінченні в 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв.

З початком німецько-радянської війни, після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті — спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту «Еманжилинскуголь» в Челябінській області РРФСР.

Від 1946 року — головний художник Челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна.

У 1962 році переїхав до Києва. Від 1963 року працював у Київському театрі оперети. Від 1965 року займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Як художник співпрацював з іншими київськими театрами. Водночас у 1973–1980 роках викладав на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 1975–1980 роках — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 1979–1990 роках знову працював у Київському академічному українському драматичному театрі імені І. Франка.

Від 1990 року — викладач (водночас керівник майстерні), з 1994 року — професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів та художників, серед яких Андрій Александрович-Дочевський, Зінаїда Васіна, Володимир Карашевський^[1], Леся Левада, Марія Левитська, Сергій Маслобойщиков, Ігор Несміянов, Олег Луньов тощо.

Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.

Помер у 85-річному віці в Києві 29 грудня 2002 року. 2 січня 2003 року похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.20″ пн. ш. 30°30′4.15″ сх. д. / 50.41728° пн. ш. 30.50115° сх. д. / 50.41728; 30.50115). За бажанням самого Лідера, на могилі відсутній надгробок — тільки квадратна ділянка, засаджена травою^[2].

Данило Лідер оформив більше 150 вистав

• 1952 — Сталінська премія за оформлення вистави «Любов Ярова» Костянтина Треньова в Челябінському академічному драматичному ім. С. М. Цвіллінга)
• 1972 — Заслужений діяч мистецтв УРСР
• 1977 — Золота медаль 2-ї трієналлє у Вільнюсі за декорації до вистав «Макбет» В. Шекспіра та «Кар'єра Артуро Уї» Б. Брехта
• 1982 — Народний художник УРСР
• 1988 — Премії імені О. Корнійчука
• 1993 — Національна премія України імені Тараса Шевченка
• Медаль Празької квадрієнале
• Медаль «Ветеран праці»

• Даніїл Лідер. Театр для себе. /Упорядник О.Островерх/. — К.:Факт, 2004. — 104 с. : іл. — ІSBN 966-8408-34-9.
• Н. М. Томазова. Лідер Данило Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 207. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Клековкін О. Данило Лідер. Людина та її простір // Український театр. — К., 1995. — № 1-5 [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.].
• Клековкин А. Даниил Лидер: Человек и его пространство. Из воскресных бесед с Даниилом Данииловичем Лидером, записанных в Его Белой Мастерской в 1994—1999 годах Александром Клековкиным / ИПСМ НАИ Украины. — К.: «Арт Економі», 2012. — 88 с.
• Академія мистецтв України [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка [Архівовано 28 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю з Пітоєвою-Лідер Кірою Миколаївною (рос.) [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Лідер Данило Данилович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 152-153.