Мечислав Карлович
| Мечислав Карлович | |
|---|---|
| пол. Mieczysław Karłowicz | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 11 грудня 1876[1][2][…] |
| Місце народження | Višnievad, Свенцянський повіт, Віленська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 8 лютого 1909[1][2][…] (32 роки) |
| Місце смерті | Високі Татри |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Громадянство | Республіка Польща і Російська імперія |
| Професії | диригент, композитор, журналіст, фотограф, альпініст |
| Освіта | Варшавський університет і Музичний університет Фридерика Шопена |
| Жанри | класична музика |
| Батько | Ян Карлович |
| Мати | Irena Sulistrowskad |
 Файли у Вікісховищі | |
Мечислав Іванович Карловіч (пол. Mieczysław Karłowicz, 11 грудня 1876 року, с. Вишневе, Російська Імперія — 8 лютого 1909, Татри) — польський композитор і диригент. Пристрасний альпініст, художник-фотограф і публіцист.
Біографія[ред. | ред. код]
Мечислав Карловіч був сином Ірени Сулістровської та Яна Олександра Карловича, відомого білоруського етнолога та мовознавця. В 1882 році сім'я Карловича продала своє майно і переселилася в Гейдельберг, потім в Прагу і Дрезден, остаточно оселилася в 1887 році у Варшаві.
З дитинства він навчався грі на скрипці. У Варшаві вивчав гармонію і контрапункт, до цього періоду відносяться і перші проби пера як композитора (був учнем З. Носковського). Крім занять музикою, Мечислав вивчав у Варшавському університеті природничі науки, потім у Берліні філософію.
1903 року в рамках Варшавського музичного товариства імені Станіслава Монюшка створив струнний оркестр. Ряд його симфонічних творів, зокрема, «Одвічні пісні» та «Литовська рапсодія» спиралися на використання білоруських народних пісень.
Карлович у 1889 році вперше відвідав Татри. У 1892 році заснував перший туристичний маршрут у Західних Татрах біля Поляни на Столах. У 1907 році переселився на гірський курорт Закопане і став альпіністом. Був одним із піонерів лижного спорту. Трагічно загинув внаслідок сходження снігової лавини під час походу в гори. Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.
Твори[ред. | ред. код]
До основних творів Карловича належать:
- 25 пісень для голосу з фортепіано (1894—1898), 17 з них опубліковані як opp. 1 (1897), 3 (1898), 4 (1899),
- Серенада C-dur для струнного оркестру, op. 2 (1897),
- Симфонічна прелюдія та інтермеццо з музики до драми Ю. Новіньського «Біла голубка», op. 6 (1900),
- Симфонія e-moll «Відродження», op. 7 (1901—1902),
- Скрипковий концерт A-dur, op. 8 (1902),
- 6 симфонічних поем:
- «Повертаються хвилі», op. 9 (1903—1904),
- «Одвічні пісні», op. 10 (1904—1906; симфонічний триптих: Пісня про вічну тугу, Пісня про любов і смерть, Пісня про всебуття),
- «Литовська рапсодія», op. 11 (1906),
- «Станіслав та Ганна Осьвецими», op. 12 (1907),
- «Сумна повість (Прелюдії до вічності)», op. 13 (1908),
- «Епізод на маскараді», op. 14 (1908, закінчено Г. Г.). Фітельбергом).
Більшість автографів Карловича загинули під час другої світової війни.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Бэлза И. Ф. Мечислав Карлович. — М.-Л., 1951.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119406772 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
Посилання[ред. | ред. код]
- Twórczość fotograficzna Mieczysława Karłowicza [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.], culture.pl
- Artykuł o twórczości kompozytorskiej Mieczysława Karłowicza [Архівовано 5 травня 2011 у Wayback Machine.], culture.pl
- Strona poświęcona Mieczysławowi Karłowiczowi
- Zbiór dzieł Mieczysława Karłowicza [Архівовано 6 лютого 2022 у Wayback Machine.]
|
