Мирне (Сімферопольський район)
село Мирне | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
Район/міськрада | Сімферопольський район | ||||
Рада | Мирнівська сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA01160170010078411 | ||||
Облікова картка | Мирне | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 8 468 | ||||
Поштовий індекс | 97503, 97505[1] | ||||
Телефонний код | +380 652 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 44°59′0″ пн. ш. 34°3′27″ сх. д. / 44.98333° пн. ш. 34.05750° сх. д. | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 97503, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Білова, буд. 1 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Ми́рне (до 1945 — Сарайли-Кият, крим. Saraylı Qıyat) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
Є центром Мирнівської сільської ради, якій підпорядковуються також села Білоглинка та Грушеве.
Мирне знаходиться на річці Салгир (впадає в озеро Сиваш, басейн Азовського моря), прилягає до південно-зхахідних околиць Сімферополя. Залізнична станція Сімферополь розташована близько за 2 км.
Площа села 7,26 км², за переписом насел. 2001, проживали 8468 осіб: росіян — 82,06 %, кримських татар — 8,94 %, українців — 7,55 %; станом на 2014 — 9274 особи.
Нині у М. — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; Будинок культури; амбулаторія. Діють церква Воскресіння Господнього (зведена 1894; від 1991 належить громаді УПЦ МП) та мечеть Сарайли-Кият Джамісі.[2]
Поруч села на пагорбі відкрито давньоскіфське городище Кермен-Кир, археологічна пам'ятка місцевого значення і внесена до списку пам'яток місцевого і національного значення, розташованих на території Автономної Республіки Крим (стор. 340, обліковий № 1605).
Станом на 1784 тут існувало с. Сарайли-Кият (з кримськотатар. — палац). 1784–96 — у складі Таврій. обл.; 1796—1802 — Новорос., 1802—1921 — Таврій. губ.; 1784–96, 1802—1921 — Сімфероп., 1796—1802 — Акмечет. пов.; 1802–29 — Ескіордин., 1829–1880-і рр. — Сарабуз., 1890-і рр. –1923 — Підгородне-Петрів. волостей. 1805 було 48 дворів, проживали 273 особи (переважно крим. татари); 1864 — відповідно 20 і 89; 1887 — 40 і 236.
Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–54 — у складі РФ, відтоді — України; 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., від 1991 — АР Крим (1991–98 — Респ. Крим); 1921–23 — Сімфероп. округи; 1921–23 — Підгородне-Петрів., 1923–62 та від 1965 — Сімфероп., 1962–65 — Бахчисарай. р-нів. У селі більшовики націоналізували маєток караїм. поміщика А. Пастака, який мав у власності 1200 га с.-г. угідь. 1921 утвор. радгосп № 1 ГПУ (від 1925 — птахорадгосп «Червоний», від 1958 — племгосп, що, крім птахівництва, спеціалізувався на розведенні великої рогатої худоби червоної степ. породи). У довоєн. час вироблено 15 млн шт. яєць.
До 1940 при ньому функціонувала труд. колонія для безпритул. дівчат. 1926 мешкали 439 (286 крим. татар, 140 росіян, 3 українці та ін.), 1939—829 осіб. На тер. села діяв концтабір, що використовували комуніст. і нацист. влади для знищення людей. Від листопада 1941 до квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Згодом усіх крим. татар депортували, а сюди переселили багато колгоспників з Вінн. обл. 1945 Сарайли-Кият перейменували на Каховське, що у 1960-х рр. було об'єднане із с-щем М. (утвор. 1958 на базі радгосп. поселення).
За Всесоюз. переписом 1989, проживали 9344 особи. У березні 2014 М. у складі АР Крим. анексовано РФ.
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 31 серпня 2020.
- ↑ Шушківський, А. І. Мирне. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 19 липня 2024.