Мірошніченко Микола Валентинович
| Меруж Мірошніченко | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 17 листопада 1984 селище Якимівка Якимівський район Запорізька область |
| Смерть | 12 серпня 2014 (29 років) Мандрикине |
| Псевдо | «Скіф» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Рід військ | Добровольчі військові формування України (з 2014) |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
| Командування | |
| ДУК | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Микола (Меруж) Валентинович Мірошніченко (псевдо: «Скіф»; нар. 17 листопада 1984, Якимівка Якимівський район Запорізька область, Українська РСР) — пом. 12 серпня 2014, під Донецьком) — український панкратіонер та військовик, вояк Добровольчого Українського Корпусу.
Загинув на блок-посту поблизу Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине.
Народився 1984 року у селищі Якимівка на Запоріжчині.
Проживав у м. Мелітополі. Займався єдиноборствами — був тренером із панкратіону, займався приватним підприємництвом.
Батьки назвали свого сина Миколою, але згодом він обрав та зафіксував у документах ім'я Меруж (дослівно «наша сила») — на честь слов'янського князя[1]. Одружився — познайомились під час навчання у коледжі.
З початком російсько-української війни воював у складі Добровольчого Українського Корпусу, отримав позивний «Скіф» — ніхто з родини цього не знав.
Вдень 12 серпня 2014 року, автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине[2][3]. Тоді померли Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович. Про смерть Меружа стало відомо тільки 26 серпня 2014 року.
Залишилася дружина Таїсія Леонтіївна Паршенко з двома синами — Меруж 2005 р.н. і 2014 р.н. Молодший син Спартак з'явився на світ через тиждень після смерті батька[4].
Похований на кладовищі у селищі Якимівка Запорізької області[5].
- Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].
- Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно, № відзн. 066. Наказ № 148/18 від 08 грудня 2018 року).
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 34.
- вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[7]
- ↑ Мірошніченко Меруж Валентинович. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- ↑ Під Донецьком розстріляли автобус із бійцями «Правого сектору» // «Лівий берег», 13 серпня 2014. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- ↑ В Днепропетровске хотят переименовать улицы в честь героев АТО // Сайт gorod.dp.ua, 23 вересня 2014 [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
У Дніпрі відкрили меморіальну дошку бійцю-добровольцю [Архівовано 24 серпня 2019 у Wayback Machine.] - ↑ Мірошніченко Меруж Валентинович. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
- ↑ Мірошниченко Меруж Валентинович («Скіф») - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Указ Президента України №97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня
- Мірошніченко Микола Валентинович [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Небесна Гвардія
- Спорт — не поза політикою. 35 спортсменів, які загинули на Майдані та на Донбасі
