Надзвичайні і Повноважні Посли країн Африки в Україні

Надзвичайні і Повноважні Посли країн Африки в Києві (Україна). Інформація актуальна станом серпень 2019 року.

Алжир Алжир[ред. | ред. код]

  1. Бельрамуль Камерзерман (Belramoul Kamerzerman) (1992—1997)[1]
  2. Шихі Шериф (Шеріф Шихі; Cherif Chikhi) (1997—2004)[1]
  3. Мокаддем Бафдаль (Mokaddem Bafdal) (2004—2009)[1]
  4. Мохаммед Башир Маззуз (Mohammed Bachir Mazzouz) (2009—2015)[1]
  5. Хосін Буссуара (Hocine Boussouara) (2015—)[1][2]
  6. Джихед Еддін Белькас (9 грудня 2021 —)[3]

Ангола[ред. | ред. код]

  1. Монтейру Роберту Леал Рамуш (2000—2006)
  2. Самуель Тіто Армандо (2008—2012)[4]
  3. Жоакім Аугусто де Лемуш (Joaquim Augusto de Lemos) (2012—)[5]

Ботсвана[ред. | ред. код]

  1. Бернадет Себаге Ратеді (Bernadette Sebage Rathedi), з резиденцією в Стокгольмі.
  2. Ламек Нтекела (Lameck Nthekela) (2015)[2]

Буркіна-Фасо[ред. | ред. код]

  1. Ксав'є Ніодого (Xavier Niodogo) (2009—2011)[6]
  2. пані Марі Оділе Банкоунгоу-Баліма (Marie Odile Bonkoungou-Balima) (2013—2015)[7]

Бурунді[ред. | ред. код]

  1. Апполонія Сімбізі (Appolonie Simbizi) (1997—2001)
  2. Жермен Нкешімана (Germain Nkeshimana) (2001—2006)[8]
  3. Ренова Ндайірукіє (Renova Ndayirukiye) (2008—2009)[9]
  4. Ізідор Нібізі (Isidore Nibizi) (2009—2011)[10]
  5. Гійом Рузовійо (Guillaume Ruzoviyo) (2011—2014)[11][12]

Бенін[ред. | ред. код]

  1. Констант Бабатунде Кукуї (Constant Babatoundé Koukoui) (1993-)[13]
  2. Віссінто Аі д'Альмейда (Vissinto Ayi d'Almeida) (2006—2012)[14]
  3. Анісет Габріель Кочофа (Aniset Gabriel Kochofa) (2013—2016)[7]

Гана[ред. | ред. код]

  1. Едвард Апау Мантей (Edward Apau Mantey) (2006—2009)[15]
  2. Сет Корантенг (Seth Koranteng) (2011—)[16]

Габон[ред. | ред. код]

  1. Поль Біє-Ейене (Paul Bie-Eyene)[17].

Гвінея[ред. | ред. код]

  1. Мохамед Шеріф Діалло (Mohamed Cherif Diallo) (1993—1996)[18]
  2. Джиги Камара (Djigui Camara) (1996—2000)
  3. Амара Бангура (Amara Bangoura) (2001—2011)
  4. Мохамед Кейта (Mohamed Keita) (2012-2021)[19][2]
  5. Умар Канде (Oumar Kande) (2023-)[20][21][22]

Гвінея-Бісау[ред. | ред. код]

  1. Секо Інтчассо (Seko Intchasso) (2013—)[23][24][25]

Джибуті[ред. | ред. код]

  1. Абді Ібрагім Абсієх (Abdi Ibrahim Absieh) (2012-)[26][27]

Екваторіальна Гвінея[ред. | ред. код]

  1. Фаусто Абесо Фума (Fausto Abeso Fuma) (2005-)[28]
  2. Філіберто Нтутуму Нгема (Filiberto Ntutumu Ngema) (2013—)[29]

Еритрея[ред. | ред. код]

  1. Теклай Мінассіє Асгедом (Teklay Minassie Asgedom) (2004—2014)[30]

Ефіопія[ред. | ред. код]

  1. Текетель Форссідо (Teketel Forssido) (2006—2012)[31] з резиденцією в Москві
  2. Касахун Дендер Мелесе (Kasahun Dender Melese) (2012—2017)[32]
  3. Кума Демекса Токон (Kuma Demeksa) (2017-)[33] з резиденцією в Берліні[34][2].

Єгипет[ред. | ред. код]

  1. Гусейн Камаль-Елдін Шалаш (Hussein Kamal El Din Shalash) (1993—1997)
  2. Мохамед Омар Ель-Фарук Хасан (1997—2002)
  3. Мона Алі Хашаба (2002—2005)
  4. Юсеф Мустафа Зада (2005—2008)
  5. Ясір Мохамед Атеф Абдель Кадер (2008—2012)
  6. Усама Тауфік Бадр (2012—2016)[35]
  7. Хоссам Ельдін М. Алі (2016-2020)[36][37]
  8. Айман Елгаммал (2020-)

Замбія[ред. | ред. код]

  1. Нчимунья Джон Сікаулу (Nchimunya John Sikaulu) (1995—2001)
  2. Лайсон Потіфер Тембо (Lyson Potipher Tembo) (2002—2005)
  3. Пітер Лусака Чінтала (Peter Chintala) (2005—2010)[38]
  4. Патрік Найлобі Сіньінза (Patrick Nailobi Sinyinza) (2010—2012) Patrick Sinyinza[en]
  5. Фредерік Шумба Хапунда (Fredrick Shumba Hapunda) (2012-)[39]

Зімбабве[ред. | ред. код]

  1. Мішек Юліус Мпанде Сібанда (Mishek Julius Mpande Sibanda) (1993—1996)[40]
  2. Джевана Бен Масеко (Jevana Ben Maseko) (1996—2000)
  3. Агріппа Мутамбара (Agrippa Mutambara) (2000—2005)
  4. Фелекезела Мфоко (Phelekezela Mphoko) (2005—2010)
  5. Боніфас Гува Чідьяусіку (Boniface Guwa Chidyausiku) (2012—2015)[41]

Кабо-Верде[ред. | ред. код]

  1. Луїс де Матос Монтейру Да Фонсека (1993-)

Кенія[ред. | ред. код]

  1. Діксон Ірері Катамбана (Dickson Ireri Kathambaga) (1994—1998)[42][43][44]
  2. Мешак Джордж Ньямбаті (Meshack George Nyambati) (2000—2002)[45][46][47]
  3. Метью Катуріма М'ітірі (Matthew Kathurima M'Ithiri) (2004—2005)[30]
  4. Соспетер Мачаге (Sospeter Magota Machage) (2005—2010)
  5. Пауль Кібівотт Кургат (Paul Kibiwott Kurgat) (2011—2015)[16]

Кот-д'Івуар[ред. | ред. код]

  1. Дієудонне Ессієнне (Dieudonne Essienne) (1999—2000)[48]
  2. Жан-Клод Калу-Дже (Jean-Claude Kalou-Dje) (2002—2006)
  3. Гнаньо Філібер Фаніді (Hnano Filiber Fanidi) (2009—2013)
  4. Бернар Тано-Бучує (Bernard Tano-Buchue) (2013—)[7]

Лівія[ред. | ред. код]

  1. Мухамед Аль-Буейши (1999) т.п.[49]
  2. Седдіг Мухамед Аль-Шибані Аль-Гвері (Al-Seddig Mohammed Al-Shibani-Al-Gveri) (2002—2008)[50]
  3. Фейсал Атія Альшаарі (Feisal Atiya М. Alshaari) (2008—2012)[50]
  4. Салех Кадум (Saleh Kadoum) (2012—2013)[50][1]
  5. Алхаді І.А. Асбає (Alhadi I.A. Asbaie) (2013—2014)[1]
  6. Мохамед Салахеддін Нуреддін Шеллі (Mohamed Salaheddin Nureddin Shelli) (2014[51]-2017)
  7. Ахмед М.А. Табулі (Ahmed M. A. Tabuli) (2017—2018) т.п.[1]
  8. Абдуразак М.С. Граді (2018—2021) т.п.[2]
  9. Бенісса Адел О.А. (2021—2023) т.п.
  10. Осама Аблгасем (Osama Ablgasem) (2023—)[52][53][54]

Лесото[ред. | ред. код]

  1. Макасе Ньяпхісі (Makase Nyaphisi) (2006—2012), з резиденцією в Берліні, без вручення вірчих грамот
  2. Лінео Нтоане (Lineo Ntoane) (2013—2016)

Маврикій[ред. | ред. код]

  1. Махендр Досіа (Mahendr Dosia)[55]

Мавританія[ред. | ред. код]

  1. Камара Алі Геладіо (Kamara Aly Gueladio) (1993—1995)[56] з резиденцією в РФ
  2. Амаду Расин БА (Amadou Racine BA) (1996—2000)
  3. Мохамед Махмуд Ульд Мохамед Валль (Mohamed Mahmoud Ould Mohamed Wall) (2001—2003)[57][58]
  4. Мохамед Махмуд Ульд Дахі (Mohamed Mahmoud Ould Dahi) (2004—2008)[30][59]
  5. Були Ульд Могуеая (Boulah Ould Mogueye) (2008—2011) Boulah_Ould_Mogueye[en]
  6. Сіді Мохамед Ульд Талеб Амар (Sidi Mohamed Ould Taleb Amar) (2011—2015)[60]
  7. Мохамед Махмуд Брахім Хліл (Mohamed Mahmoud Ould Brahim Khlil) (2018-)[61][62] з резиденцією в Берліні.

Мадагаскар[ред. | ред. код]

  1. Елуа Альфонс Максим Дуву (Eloi Maxime Alphonse) (2004-)

Малаві[ред. | ред. код]

  1. Ісаак Ламба (Isaac Chikwekwere Lamba)[9][63]

Малі[ред. | ред. код]

  1. Брехіма Сіре Траоре (Bréhima Siré Traoré) (2005—2009)[64]
  2. Брахіма Кулібалі (Brahima Koulibaly) (2009—2012)[9]

Марокко Марокко[ред. | ред. код]

  1. Ахмед Бурзаім (1998-2000)[65]
  2. Мохамед Азхар (Mohamed Azhar) (2000 — 2004)[1]
  3. Абдельжаліль Саубрі (Abdeljalil Saubri) (2004-2013)[1]
  4. Міна Тунсі (Mme Mina Tounssi)[66] (2013—2018)[67]
  5. Фауз Ель Ашабі (Mme Faouz El Achabi) (2018-)[68]

Мозамбік[ред. | ред. код]

  1. Бернарду Марселіну Шерінда (Bernardo Marcelino Sherinda) (2004—2012)[30][69]
  2. Маріо Сараіва Нгвенья (Mario Saraiva Ngwenya) (2013—)[7]

Намібія[ред. | ред. код]

  1. Самуель Кавето Мбамбо (Samuel Kaveto Mbambo)[70]
  2. Ндалікуталах-Че Томас Каматі (Ndalikutalah-Che Thomas Kamati) (2011-)[71][72]

Нігерія Нігерія[ред. | ред. код]

  1. Нанна Альфред Джон (Nanna John) (2000—2004)[1]
  2. Ігнатіус Хекайре Аджуру (Ignatius Adzhuro) (2004—2008)[1]
  3. Ібрагім Пада Касай (Ibrahim Pada Kasai) (2008—2012)[73]
  4. Франк Нгозі Ісох (Frank Ngozi Isoh) (2012—2014)[74][75]
  5. Афолабі Джуліус Адефідіпе (Afolabi Julius Adefidipe; Afolabi Dzhulius Adefidipe) (2014—2016) т. п.[1]
  6. пані Естер Джоел Сансува (Mrs. Esther Joel Sunsuwa) (2016—2018) т.п.
  7. Мартін С.Адаму (Martin S.Adamy) (2018—2021) т.п.
  8. Шіна Фатай Алеге (Shina Fatai Alege) (2021—)

ПАР[ред. | ред. код]

  1. Діон ван Скуер (Deon van Schoor) (1993—1995), посол[76][77][78]
  2. Ілія дю Буіссон (Ilia du Buisson) (1995—1996) т.п.[1]
  3. Хуесен Пітер фан Рензбург (Peter Fan Renzburg Huesen) (1996—1998)[1]
  4. Девід де Вільє дю Буіссон (David de Villa du Buisson) (1998—1999) т.п.[1]
  5. Деларей Ван Тондер (Delarey Van Tonder) (1999—2004)[1]
  6. Ашраф Сентсо (Ashraf Sentso) (2004—2008)[1]
  7. Андріс Фентер (Andris Fenter) (2008—2012)[1]
  8. Чупу Стенлі Матабата (Chupu Stan Mathabatha) (2012—2013)[41]
  9. Тандо Даламба (Tando Dalamba) (2013—2014) т.п.[1]
  10. Христіан Альбертус Бассон (Christiaan Albertus Basson) (2014[51]-2018)
  11. Номонді Мджолі (2018—2019) т.п.[2]
  12. Андре Йоганнес Хруневалд (Andre Johannes Groenewald) (2019-2023)[79][80].
  13. Шуейб Касу (Shoayb Casoo) (2023-)[81]

Республіка Руанда[ред. | ред. код]

  1. Крістін Нкулікіїнка (Christine Nkulikiyinka) (2009—2015), з резиденцією у Берліні.
  2. Ігор Цезар (Igor Cesar) (2017-)[33]

Республіка Конго[ред. | ред. код]

  1. Жан-П'єр Луейбо (Jean-Pierre Louyebo) (2011—2012)[82]
  2. Еме Кловіс Гійон (Aime Clovis Guillond) (2013-)[83]

Демократична Республіка Конго[ред. | ред. код]

  • Моїз Кабаку Мучаїл (Moyiz Kabaku Muchayil) (2006—2010) [84]
  • Алі Рашиді Моїз (2010—2015)
  • Валентин Нкуман Тавун Матунгул (2015—2018)

Сенегал[ред. | ред. код]

  1. Амаду Дабо (Amadou Dabo) (2017—2019)[33][85]
  2. Папа Діоп (Papa Diop) (2021-)[3]

Судан Судан[ред. | ред. код]

  1. Ендрю Макур Тоу (Andrew Makur Thou) (1995), за сумісництвом[86]
  2. Ібрагім аль-Башір Осман аль-Кабаші (Ibragim Al-Bashir Osman Al-Kabashi) (2000—2003), за сумісництвом
  3. Чол Денг Алак (Chol Deng Alak) (2004—2008), за сумісництвом[30]
  4. Сіраджуддін Хамід Юсеф (Sirajuddin Hamid Yousuf) (2009—2010), за сумісництвом
  5. Мохамед Хуссейн Заруг (Mohamed Hussein Hassan Zaroug) (2010—2013), за сумісництвом
  6. Анас Елтаєб Елгаілані Мустафа (Anas Al-Tayeb Gailani; Anas Eltayeb Elgailani Mustafa) (2013—2017), з резиденцією в Києві[87][88]
  7. Осама Алі Саріх Рабіх (Osama Ali Sarih Rabih) (2017) т.п.[1]
  8. Мохамед Еіса Ісмаїл Дахаб (Mohammed Eisa Ismail Dahab) (2018-)[89][90][1].

Сьєрра-Леоне[ред. | ред. код]

  1. Мелроуз Бейо Кай-Банья (Merlose Beyon Kai-Banya) (1999—2007)[91]
  2. Салью Мохамед Турей (Salieu Mohammed Turay) (2010—2011)[92]
  3. Джон Сар Френсіс Ямбасу (John Sahr Francis Yambasu) (2011—)[93]

Танзанія[ред. | ред. код]

  1. Єва Ліліан Нзаро (Eva Lilian Nzaro) (1998—2002)[94]
  2. Патрік Сєгєджа Чокала (Patrick Segeja Chokala) (2004—2008)[30][95]
  3. Джака Мгвабі Мвамбі (Jaka Mgwabi Mwambi) (2012—2018)[96]

Тоголезька Республіка[ред. | ред. код]

  1. Квамі Крістофа Дікену (2016-)[97]

Туніс[ред. | ред. код]

  1. Бензарті Ламін (1993—1996)
  2. Елаті Мохамед Мішель (1996—1998)
  3. Халіфа Ель Хафді (Khalifa El. Hafdhi) (1999—2002)[98]
  4. Мохамед Беллажі (Mohamed Bellagi) (2002—2007)[99][100]
  5. Хмаіс Джинауї (2008—2011)[31]
  6. Алі Гуталі (2012—2017)[101]
  7. Мухаммед Алі Шихі (Mohamed Ali Chihi)[102]

Уганда[ред. | ред. код]

  1. Мозес Ебук (Moses Ebuk) [103][104]

ЦАР[ред. | ред. код]

  1. Бондаренко Олександр Анатолійович

Чад[ред. | ред. код]

  1. Аль-Хаббо Махамат Салех (Al-Habbo Mahamat Saleh) (1993—1999)[105]
  2. Джібрін Абдул (Djibrine Abdoul) (2009—2012)
  3. Юссуф Абассалах (Youssouf Abassalah) (з 2015)[106]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Надзвичайні і Повноважні Посли іноземних держав в Україні. — 2018 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2021. Процитовано 30 травня 2020.
  2. ↑ а б в г д е Дипломатичні представництва іноземних держав та представництва міжнародних організацій в Україні data.gov.ua
  3. ↑ а б Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів низки держав. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  4. ↑ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПРИЙНЯВ ВІРЧІ ГРАМОТИ ВІД ПОСЛІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (ЗА СУМІСНИЦТВОМ) 3/03/2008. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 2 травня 2017.
  5. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав. 02.07.2012. Архів оригіналу за 27.10.2013. Процитовано 27.10.2013.
  6. ↑ Буркіна Фасо. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 2 травня 2017.
  7. ↑ а б в г В Україні розпочали роботу 19 нових послів
  8. ↑ Посольство Республики Бурунди в РФ. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  9. ↑ а б в Надзвичайні та Повноважні Посли в Україні, які посідають цю посаду за сумісництвом (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2020. Процитовано 29 червня 2022.
  10. ↑ Nkurunziza yerekanye ko abahutu badashoboye gutegeka, iyo akaba ari impamvu ishobora gutuma Kagame atera u Burundi (umuyobozi wa FNL)!
  11. ↑ ГИЙОМ РУЗОВИЙО. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 5 травня 2017.
  12. ↑ Guillaume Ruzoviyo. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 5 травня 2017.
  13. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Бенін Кукуі Бабатунде Констант в Україні вручив вірчі грамоти президенту України Леоніду Кравчуку. Київ. 1993 рік. Фото Анатолія Піддубного. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  14. ↑ Ющенко вручили ряд верительных грамот. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 3 травня 2017.
  15. ↑ Ющенко прийняв вірчі грамоти від іноземних послів 12.10.2006. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.
  16. ↑ а б Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав
  17. ↑ НАДЗВИЧАЙНИЙ I ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ ГАБОНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ В УКРАЇНІ (за сумісництвом) Й. В. Пан Поль Біє-Ейене. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  18. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Гвінейської Республіки в Україні Шеріф Діалло вручив вірчі грамоти президенту України Леоніду Кравчуку. Київ. 1993 рік. Фото Анатолія Піддубного. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
  19. ↑ Посольство Гвінейської Республіки в Україні[недоступне посилання]
  20. ↑ Максим Субх прийняв копії вірчих грамот у посла Республіки Гвінея в Україні за сумісництвом Умара Канде
  21. ↑ Глава держави прийняв вірчі грамоти від послів ПАР, Бангладеш і Гвінеї, які розпочали роботу в Україні
  22. ↑ Général de Brigade Oumar KANDE
  23. ↑ Далеко посол. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 5 травня 2017.
  24. ↑ Секо Інтчассо та Віктор Янукович
  25. ↑ Alexander Lukashenko receives credentials from foreign ambassadors. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 5 травня 2017.
  26. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від 10 послів[недоступне посилання з червня 2019]
  27. ↑ Ильхам Алиев принял верительные грамоты новоназначенного посла Джибути в Азербайджане. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 8 травня 2017.
  28. ↑ «Ми, гвінейці, теж хохли!» Так напівжартома висловився посол екваторіальної республіки в Україні Фаусто Абесо Фума, який попросив нашого мера Олександра Омельченка направити для розбудови їхньої столиці київських будівельників. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 3 травня 2017.
  29. ↑ Янукович прийняв вірчі грамоти від послів низки країн і розповів їм про успіх реформ в Україні. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 4 травня 2017.
  30. ↑ а б в г д е Кучма: Приоритеты Украины — интеграция в Европу и НАТО, отношения с Польшей и Россией. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 18 квітня 2017.
  31. ↑ а б Надзвичайні та Повноважні Посли в Україні, які посідають цю посаду за сумісництвом 12/2011
  32. ↑ Янукович прийняв вірчі грамоти від новопризначених Надзвичайних і Повноважних Послів
  33. ↑ а б в Президент прийняв вірчі грамоти у послів низки іноземних держав 6 червня 2017 року. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
  34. ↑ Ethiopia: Ambassador Kuma Demeksa Presents Credentials to the President of Germany. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 6 червня 2017.
  35. ↑ Заступник Міністра закордонних справ України Сергій Кислиця зустрівся з Надзвичайним і Повноважним Послом Арабської Республіки Єгипет Осамою Тауфік Бадром. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
  36. ↑ Посол Єгипту в Україні Хоссам Ельдін М. Алі вручив копії вірчих грамот Заступнику Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олені Зеркаль. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 28 серпня 2016.
  37. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти у послів США, Румунії, Бразилії та Єгипту. Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
  38. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 6 червня 2019.
  39. ↑ Президент Виктор Янукович принял верительные грамоты от вновь назначенных чрезвычайных и полномочных послов 10 иностранных государств. Об этом сегодня сообщает пресс-служба главы государства. 06/12/2012. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 9 травня 2017.
  40. ↑ Sibanda, Misheck Julius Mpande Cabinet Secretary (successor to No 117 Charles Utete), born 3.5.1949
  41. ↑ а б Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав/ 02.07.2012. Архів оригіналу за 27.10.2013. Процитовано 27.10.2013.
  42. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Кенії в Україні /за сумісництвом/ Діксон Ірері Катамбана. Київ. 1994 рік. Фото Анатолія Піддубного. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
  43. ↑ Президент України Леонід Кравчук (праворуч) та Надзвичайний і Повноважний Посол Кенії в Україні /за сумісництвом/ Діксон Ірері Катамбана в Білій залі Маріїнського палацу під час вручення вірчих грамот. Київ. 1994 рік. Фото Анатолія Піддубного. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  44. ↑ Remembering Archbishop Barnabas Njeru Wambugu. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  45. ↑ Embassy of the Republic of Kenya in the Russian Federation Official website. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  46. ↑ Связи Кении с Россией. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 28 травня 2020.
  47. ↑ Леонид кучма: Украина и крым еще раз продемонстрировали всему миру преимущество диалога, а не противостояния. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 28 травня 2020.
  48. ↑ [December 6 — 7, 1999 Accreditation visit of the Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of the Republic of Cote d-Ivoire to the Republic of Latvia H.E. Mr. Dieudonne Essienne]
  49. ↑ Україна дипломатична / Г. М. Руденко. — К.: Генеральна дирекція по обслуговуванню іноземних представництв, 1999. — с. 101
  50. ↑ а б в Надзвичайні і Повноважні Посли іноземних держав в Україні. — 2012
  51. ↑ а б Порошенко прийняв вірчі грамоти від 13 послів. Архів оригіналу за 13 вересня 2014. Процитовано 4 січня 2015.
  52. ↑ Максим Субх прийняв копії вірчих грамот у новопризначеного посла Держави Лівія в Україні Осами Аблгасема
  53. ↑ Максим Субх прийняв копії вірчих грамот у новопризначеного посла Держави Лівія в Україні Осами Аблгасема
  54. ↑ Глава держави прийняв вірчі грамоти у послів Кіпру, Австрії, Фінляндії та Лівії
  55. ↑ МАХЕНДР ДОСИА. Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 5 травня 2017.
  56. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Ісламської Республіки Мавританія в Україні Камара Алі Геладіо вручив вірчі грамоти президенту України Леоніду Кравчуку. Київ. 1993 рік. Фото Анатолія Піддубного. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
  57. ↑ Посольство Исламской Республики Мавритания в Москве. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 21 травня 2020.
  58. ↑ Мохамед Валль: иностранный бизнес более активен в нефтегазовых проектах Мавритании
  59. ↑ Президент России принял верительные грамоты новых послов ряда иностранных государств 20 ноября 2003 года. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 21 травня 2020.
  60. ↑ Надзвичайні та Повноважні Посли в Україні, які посідають цю посаду за сумісництвом [Текст] // Україна дипломатична. — 2011. — Вип. 12. — С.348-349
  61. ↑ Президент України Петро Порошенко прийняв вірчі грамоти у послів Республіки Гватемала, Республіки Чилі та Ісламської Республіки Мавританія. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  62. ↑ В Україні почав діяльність новий посол Мавританії. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  63. ↑ H. E. Amb. Prof. Dr. Isaac Chikwekwere Lamba Ambassador of Malawi to Germany. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 9 травня 2017.
  64. ↑ Ющенко прийняв вірчі грамоти низки країн
  65. ↑ Надзвичайний і Повноважний посол Королівства Марокко в Україні Ахмед Бурзаім у Білій залі Маріїнського палацу вручив Вірчі грамоти Президенту України Леоніду Кучмі. Київ. 1998 рік. Фото Володимира Самохоцького. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  66. ↑ AMBASSADEUR: Mme Mina TOUNSI فنلندا — YouTube. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 21 липня 2018.
  67. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав
  68. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти Послів Люксембургу, Киргизстану та Марокко. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018.
  69. ↑ Список послов, вручивших верительные грамоты Президенту России. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  70. ↑ НАДЗВИЧАЙНИЙ I ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ НАМІБІЇ В УКРАЇНІ (за сумісництвом) Й. В. Пан Самуель Кавето Мбамбо. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  71. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від послів іноземних держав[недоступне посилання з липня 2019]
  72. ↑ Пан Ндалікуталах-Че Томас Каматі Надзвичайний і Повноважний Посол (за сумісництвом)[недоступне посилання]
  73. ↑ NTA TV News — Mr. Ibrahim Pada Kasai (Nigerian Ambassador to Ukraine) Speaks. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 27 травня 2019.
  74. ↑ Віктор Янукович і Франк Нгозі Ісох. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 27 травня 2019.
  75. ↑ В.о. Міністра закордонних справ України Андрій Дещиця прийняв Посла Федеративної Республіки Нігерія в Україні Франка Нгозі Ісоха. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
  76. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол ПАР в Україні Діон ван Скуер. Київ. 1995 рік. Фото Анатолія Бовта. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
  77. ↑ INTERNATIONAL BUSINESS; Business as Usual in Kiev: By Taunt and Bribe. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 27 травня 2019.
  78. ↑ Embassy of Georgia to the Republic of South Africa. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  79. ↑ Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів низки іноземних держав 24 липня 2019 року. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  80. ↑ Mini-dissertation submitted in partial fulfilment of the requirements for the degree Master of Public Administration at the North West University
  81. ↑ Максим Субх прийняв копії вірчих грамот у новопризначеного посла Південно-Африканської Республіки в Україні Шуейба Касу
  82. ↑ [Надзвичайні та Повноважні Посли в Україні, які посідають цю посаду за сумісництвом 12/2011]
  83. ↑ Янукович заверил иностранных послов, что Украина уже готова к ЕС. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 9 травня 2017.
  84. ↑ On November 10, 2010 H.E. Mr.Yevhen Mykytenko, Deputy Minister for Foreign Affairs of Ukraine, received H.E. Mr. Moise Kabaku Mutshail, Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of the Democratic Republic of the Congo to Ukraine (non-resident). Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  85. ↑ 27 листопада 2019 року заступник Міністра закордонних справ України Василь Боднар зустрівся з Послом Республіки Сенегал в Україні з резиденцією у Варшаві (Польща) паном Амаду Дабо з нагоди завершення його дипломатичної місії. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.
  86. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Судан в Україні /за сумісництвом / Ендрю Макур Тоу. Київ. 1995 рік. Фото Володимира Репіка. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
  87. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти від Послів іноземних держав. 13.09.2013
  88. ↑ Посол Судана в Украине: США отменили санкции при содействии арабских стран и консенсусе между Обамой и Трампом. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  89. ↑ Директор Департаменту державного протоколу Міністерства закордонних справ України Ольга Чубрикова прийняла копії Вірчих грамот від новопризначеного Посла Республіки Судан в Україні Мохамеда Еіса І.Дахаба. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  90. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти у послів низки іноземних держав. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  91. ↑ SIERRA LEONE NEWS April 1999. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
  92. ↑ Президент Украины Виктор Ющенко принял верительные грамоты послов иностранных государств. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
  93. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти від послів низки держав 14.06.2011[недоступне посилання з червня 2019]
  94. ↑ БЕЛАРУСЬ СТРЕМИТСЯ ВЕРНУТЬСЯ НА РЫНОК ТАНЗАНИИ. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 29 травня 2019.
  95. ↑ 11 December 2007 ALEXANDER LUKASHENKO: BELARUS OPEN FOR DIALOGUE. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 29 травня 2019.
  96. ↑ НАДЗВИЧАЙНИЙ I ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ ТАНЗАНІЇ В УКРАЇНІ (за сумісництвом) Ї. В. Пан Джака Мгвабі Мвамбі. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 9 травня 2017.
  97. ↑ Президент прийняв вірчі грамоти у послів низки іноземних держав. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  98. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 червня 2019. Процитовано 7 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  99. ↑ В Україні відкриється посольство Тунісу 05.05.2006. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  100. ↑ Посол Тунісу: На одного жителя країни — один турист. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  101. ↑ Заступник Міністра закордонних справ України Сергій Кислиця зустрівся з Послом Туніської Республіки в Україні Алі Гуталі. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 9 травня 2017.
  102. ↑ ШИХИ МОХАММЕД АЛИ Чрезвычайный и Полномочный Посол Республики Тунис в Российской Федерации. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  103. ↑ Пан Мозес Ебук Надзвичайний і Повноважний Посол (за сумісництвом). Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 9 травня 2017.
  104. ↑ Чрезвычайный и Полномочный Посол Республики Уганда в РФ д-р Мозес Эбук дал интервью Следопытам Всемирной Энциклопедии Путешествий. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.
  105. ↑ Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Чад в Україні /за сумісництвом / Аль-Хаббо Махамат Салех. Київ. 1995 рік. Фото Володимира Репіка. Із фондів Укрінформу. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
  106. ↑ ПОРОШЕНКО «ЗАБРОСАЛИ» ВЕРИТЕЛЬНЫМИ ГРАМОТАМИ. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надзвичайні_і_Повноважні_Посли_країн_Африки_в_Україні&oldid=41965241