Наркотик

Нарко́тик (від дав.-гр. ναρκῶ — призводити до заціпеніння; дав.-гр. ναρκωτικός — запаморочливий) — субстанція природних чи штучних речовин, які здатні викликати фізичну та психічну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму^[1]. Хімічні речовини рослинного чи синтетичного походження, що спричиняють зміну психічного стану людини, а за систематичного вживання — залежність від них. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати підняття настрою, надмірну сонливість, мають болезаспокійливу або збуджуючу дію, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.

Наркотик — хімічний агент, що викликає ступор, ко́му або нечутливість до болю. Термін зазвичай відноситься до опіатів або опіоїдів, які називають наркотичними анальгетиками^[2][3]

Офіційним визнанням речовини наркотичною в Україні є включення її до переліку наркотиків наказом міністра охорони здоров'я.

Термін «наркотична речовина» включає три критерії:

1. медичний;
2. соціальний;
3. юридичний;

Вони пов'язані між собою і в правовому аспекті — зобов'язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім трьом критеріям.

• Медичний критерій полягає в тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (заохочувальну, седативну, галюциногенну та інше), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.
• Під соціальним критерієм мається на увазі, що немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку.
• Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (6 січня 2019)

1) Опіати (опіоїди)
2) Депресанти
 — седативні
 — снодійні
 — транквілізатори
3) Стимулятори
 — кокаїн
 — амфетамін
 — кофеїн
 — кат — поширена в Азії рослина, що містить ефедриноподібну речовину, ;
4) Галюциногени
5) Інші речовини
 — канабіс
 — інгалянти
 — фенциклідин
 — кава і бетель — рослини поширені в Океанії.

Досить складною є чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, які віднесені до стимуляторів. Частина з них віднесена до наркотичних, а частина до психотропних засобів. Ці препарати знаходяться під міжнародним контролем.

Ряд речовин, переважно стимулятори, не віднесені до вищевказаних груп, стали предметом зловживання спортсменами з метою підвищення спортивних результатів. Такі препарати стали називати допінгами.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (6 січня 2019)

До наркотичних препаратів відносяться:

• найнебезпечніші: героїн, морфій, опіум і інші наркотики; амфетаміни типу метедріна та метамфетаміну, що вводяться як ін'єкційно; кодеїн.
• менш небезпечні наркотики: алкоголь, тютюн та стимулятори амфетамінового типу: бензедрин і барбітурати;
• найменш небезпечні: канабіс; ЛСД.

Синтезовані препарати, наприклад екстезі, зазвичай є модифікаціями молекули амфетаміну, змінюваної, щоб обійти закон, а також для отримання додаткових ефектів, і можуть бути в багато разів сильнішими і небезпечними. Наприклад, крек — форма кокаїну, був створений виробниками наркотиків на початку 1980-х.

Більшість сучасних наркотиків виготовляється хімічним способом, наприклад: кокаїн, героїн, ЛСД, амфетаміни.

Європейська цивілізація стала по-новому відкривати для себе ці речовини лише у XIX ст. (при цьому лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе здійснити прорив у терапії). Так, у 1845 році психіатр Жак Жозеф Моро заснував у Парижі клуб любителів гашишу. До речі, членами цього клубу були Олександр Дюма, Теофіл Ґотьє, Ежен Делакруа. У 1860 році німець Альберт Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зиґмунд Фрейд уже пропонував його своїм пацієнтам. Німець Генріх Дрезер 1898 року синтезував героїн, що діє в сто разів сильніше за опіум-сирець. Морфій був отриманий німцем Фрідріхом Сертюрмером ще в 1803 р., з опіуму.

Винахід у 1853 році Шарлем Габрієлем Провазом шприца для ін'єкцій започаткував новий етап вживання наркотиків. Дія речовин, що потрапляють прямо в кров, посилюється багаторазово.

Сьогодні вживання наркотиків пов'язують насамперед з ін'єкціями (хоча необхідно зважити на те, що їх вживають у різний спосіб: курять, їдять, п'ють, нюхають).

Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді склався нещодавно. Відома знаменита фірма вірменського ділка Закар'яна, яка виникла в Каїрі 1925 року, і у вигляді килимів поставляла до Європи героїн і морфій. Найзначнішою ж на Далекому Сході та у США аж до Другої світової війни вважалася фірма грека Епіопулоса.

У Європі спалах наркоманії припав на 1840 рік, коли в Англії було вжито заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав, виявився недоступним. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда, завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). Застосування морфію під час громадянської війни у США, для знеболювання при пораненнях, призвело до поширення морфінізму. У 70-х роках XIX століття емігранти з Китаю заразили Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками проти депресії. У США у 20—30 роки, коли діяв «сухий закон», багато людей перейняли у робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану

26 червня — Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом.

Окрему групу наркотиків складають опіати — речовини, які добувають з маку: морфін, кодеїн, героїн, метадон та ін. При їх вживанні виникає ейфорія, тіло стає начебто невагомим, зникають часові та просторові межі. Проте, ціна гострих відчуттів є дуже високою: людина швидко опиняється у фізичній та психологічній залежності від опіатів і набуває толерантності, що змушує її постійно підвищувати дозу. Передозування нерідко призводить до пригноблення діяльності дихального центру та смерті.

У 1970-х роках дослідники детально вивчили механізм дії наркотиків. За хімічним складом в опіумі багато спільного з ендорфінами — нейромедіаторами особливої групи, що входять до опіатної системи мозку. Зазначена система забезпечує нам знеболювання, покращує настрій, але «внутрішні наркотики» діють дуже м'яко і не завдають шкоди організму.

Навчившись виділяти нові похідні опіуму, хіміки і фармакологи, самі не бажаючи того, здійснили свій внесок у поширення наркоманії. Так, у 1803 р. в Німеччині з опіумного маку був отриманий морфін, який виявився у десять разів сильнішим за опіум. Наприкінці XIX століття німецький лікар Дрезер (він уперше застосував аспірин) синтезував на основі морфіну нову хімічну сполуку — кодеїн. Її використовували для знеболювання та як засіб від кашлю. Кодеїн є слабкішим за морфін, проте і він викликає фізичну залежність.

У десять разів сильніший за морфін інший опіат — героїн. Він викликає відчуття блаженства, яке незабаром змінюється на почуття задоволення, захищеності. Але виявилося, що фізична залежність від цього препарату в 91 % осіб, які почали його вживати, виникає менш ніж через три тижні. Героїн швидко руйнує мозок і нервову систему, людина швидко деградує.

Бензендрин був першим амфетаміном. Його застосовували в роки Другої світової війни для подолання втоми солдат. У 70-х роках цей препарат лікарі приписували для зниження апетиту і схуднення. Джоном Боулбі описано клінічний стан застосування бензендрину, згідно з яким людина, що приймає цей препарат, не відчуває провини за свої злочини.

Встановлено, що амфетаміни пригнічують апетит, збільшують частоту серцевих скорочень, підвищують кров'яний тиск і у великих дозах викликають почуття ейфорії. Вживання амфетамінів початково викликає відчуття фізичного задоволення, людина почувається у формі. Внутрішньовенна ін'єкція амфетаміну у великій дозі відразу ж викликає спалах гострої насолоди, що можна порівняти із сильним оргазмом. Потім наступає стан інтелектуальної збудженості, у людини з'являється непереборне бажання говорити, творити, а також ілюзорне відчуття переваги над оточенням.

Тривале вживання амфетамінів часто призводить до психологічних проявів параноїдального типу — людина може почуватися зацькованою і навіть незначні дії з боку іншої особи можуть сприйматися як загроза.

• Наркоманія
• Пияцтво
• Опійні наркотики
• Психотропна речовина
• Психоактивна речовина
• Психостимулятор
• Антидепресант
• Галюциноген
• Коноплі
• Снодійно-седативні засоби
• Наркоз
• Допінг
• Аддикція
• Теорія вхідних наркотиків
• Аудіонаркотики

• Наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Наркотичні засоби [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
• Наркотики [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Наркотик

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Наркотик

• Енциклопедія наркотичних засобів
• Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 61. — ISBN 978-617-7627-10-3.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (6 січня 2019)