Неогеновий період
| Неогеновий період | |
| Хронологія | 23.03–2.588 млн років тому |
| Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду | бл. 21.5 %[1] (108 % від сучасного рівня) |
| Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду | бл. 280 ppm[2] (у 1 разів більше доіндустріального періоду) |
| Середня температура поверхні впродовж періоду | бл. 14 °C[3] (на 0 °C вище сучасного рівня) |
Неоге́новий пері́од, неоген — другий період кайнозойської ери історії Землі. Тривав від 23,03 до 2,588 млн років тому[4]. Як самостійний стратиграфічний підрозділ неоген був виділений австрійським геологом Моріцем Гьорнесом у 1856 році[5].
| Система/ Період | Відділ/ Епоха | Ярус/ Вік | Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Четвертинний, Q | Плейстоцен, Q1 | Гелазький | молодше | |
| Неоген, N | Пліоцен, N2 | П'яченцький, N2pla | 2,58 | 3,60 |
| Занклійський ярус, N2zan | 3,60 | 5,33 | ||
| Міоцен, N1 | Мессінський, N1mes | 5,33 | 7,25 | |
| Тортон, N1tor | 7,25 | 11,63 | ||
| Серравалійський, N1srv | 11,63 | 13,82 | ||
| Лангійський, N1lan | 13,82 | 15,97 | ||
| Бурдігальський, N1bur | 15,97 | 20,44 | ||
| Аквітанський, N1aqt | 20,44 | 23,03 | ||
| Палеоген, | Олігоцен, | Хаттський, | старіше | |
| Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[6]. | ||||
Неогенова система не має загальноприйнятих ярусів, тільки в Європі існують три самостійні стратиграфічні шкали неогену. Одна з них встановлена для Середземноморської провінції і користується найбільшим визнанням, а решта дві — для внутрішньоконтинентальної Європи, тобто для центральної і східної частин Паратетису.
Неоген складається з двох епох — ранньої, або міоцену (23,03–5,333 млн років тому), та пізньої, або пліоцену (5,333–2,588 млн років тому)[4].
Неоген загалом характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом з чіткою зональністю та кількома зледеніннями в північній та південній півкулях.
У неогені тривала альпійська складчастість, значні площі земної поверхні звільнилися від моря. Були поширені хвойні і тропічні ліси. Неогенові відклади поширені під покривом четвертинних на всіх континентах і на дні океанів. Неогенова система була одним з найбільш геократичних етапів у розвитку Землі, особливо його друга половина — пліоцен. До кінця пліоцену сформувалися основні елементи сучасного рельєфу і гідромережі, завершилося утворення численних гірських систем — Альп, Карпат, Балкан, Апеннін, Криму, Кавказу, Гімалаїв, Кордильєр тощо.
._%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B0.jpg)
З неогеновими відкладами пов'язані численні родовища корисних копалин. З осадових найважливіші родовища нафти і газу в прогинах Близького і Середнього Сходу, Каліфорнії, Аляски, Японії, Прикарпатському, Азово-Кубанському, Терсько-Каспійському; западинах — Закарпатській, Східно-Чорноморській, Південно-Каспійській та ін.; депресіях — Охотській, Анадирській, ін. Численними в неогенових відкладах є родовища бурого вугілля і лігнітів, рідше — кам'яного вугілля. Відмічені родовища сірки пов'язані головним чином з евапоритовими формаціями (Передкарпаття, Апенніни, Сицилія), а також поклади солей (Передкарпаття, Закарпаття, Закавказзя, Середня Азія та ін.). В неогеновій системі утворилися розсипні родовища титану, олова, ільменіту, рутилу, циркону та ін., численні бокситові родовища тропічного поясу (Ямайка, Гаяна, Суринам, Гана, Гвінея), родовища бентонітових і палигорськітових глин, алунітів, перлітів, каолінітів, галуазиту, а також вапняків, кварцових пісків, пісковиків, діатомітів, глин. З інтрузивними і ефузивними породами пов'язані численні і різноманітні родовища руд ртуті, олова, свинцю, цинку, стибію та ін., які створюють місцями рудні пояси (поліметалічний пояс Перу, золотоносний пояс Еквадору, оловоносний і мідноносні пояси Болівії, мідно-срібні родов. Центр. Америки та ін.). У океанічних областях піщано-глинисті шельфові відклади у багатьох районах нафтогазоносні: Мексиканська та Ґвінейська затоки, Карибське, Середземне, Червоне моря, шельфи Чилі, Перу, Еквадору, Каліфорнії.
- ↑ Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg
- ↑ Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png
- ↑ Image:All palaeotemps.png
- ↑ а б International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за серпень 2012)
- ↑ Hoernes Moriz Die fossilen Mollusken des Tertiärtbeckens von Wien, 1856
- ↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
| ← |
| |||||||
