Н
Літера Н | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Кирилиця | ||||||
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
Ю | Я | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ | Ӷ |
Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ | Ԭ |
Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ | Җ |
Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ | Ԑ̈ |
Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ | Қ |
Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ | Ӆ |
Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ | Ӊ |
Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ | О̆ |
О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ | Ҩ |
Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ |
Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ | Ӯ |
Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ | Х̑ |
Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ | Ꚕ |
Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | Ꚓ |
Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ | Ӹ |
Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ |
Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ | Я̈ |
Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
Застарілі літери | ||||||
Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
Ѿ | Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | Ѧ |
Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
Літери кирилиці |
Н, н («ен») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає ясенний носовий [n], ретрофлексний носовий [ɳ]. Присутня в усіх кириличних абетках. У сучасній українській мові — 18-а літера абетки, позначає ясенний носовий приголосний.
- [n] (н) — дзвінкий ясенний носовий
- [n̪] (твердий н) — дзвінкий зубний носовий приголосний
- [ɳ] (твердий н) — дзвінкий ретрофлексний носовий (шведська, норвезька, індійські мови)
За формою накреслення це видозмінена кирилична літера н («наш»), запозичена з греко-візантійського уставного письма (унціалу).
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалася в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Характером типи письма, представлені в найдавніших пам'ятках, поділяються на 3 групи: устав, півустав і скоропис. Найдавнішим є уставне письмо і воно було дуже регламентованим, його приписи вимагали наявності геометричних обрисів літер. Букви не піднімалися над рядком, деякі мали своєрідні форми[1].
Тому первинно літера Н у староукраїнській мові мала написання, як у сучасній латинській N (виникла із грецької "Ню"), і виглядала як (перекладинка цієї букви дотикала лівого стовпика досить далеко від горішнього кінця і йшла далі до правого стовпика, дотикаючи найчастійше до його нижнього кінця). Натомість символ Н () позначав сучасну українську И (вона мала перекладину в середині або часом і нижче від середини, як у грецької літери "Ета", від якої і виникла[2][1].
Діагоналі літери в українських кириличних друкарських шрифтах кінця XVI — початку XVII ст. постійно видозмінювалась, допоки не була досягнута абсолютна тотожність прописних гражданського «Н» і латинського «Н» [3].
Отже, староукраїнське И писалося як сучасна літера Н, а Н - як латинська літера N[1].
Вказаний факт часто використовувався графіками часів Визвольних змагань 1917—1921, особливо Георгієм Нарбутом, а в ХХІ ст. - українськими націоналістами (див., зокрема, Ідея нації, яка є монограмою літер «І» та «N»). Таке написання Н українські націоналісти використовують для акцентів, наприклад, "Nаш", "Nація" тощо) [4].
- Остромирове Євангеліє, перший вірш Євангелія від Івана (Новий Заповіт), де яскраво видно написання слова "ИСКОНИ" (Спочатку) як "HCKONH": "Искони бѣ Слово. И Слово бѣ от Бога. И Бог бѣ Слово.», тобто "На початку було Слово, і Слово було від Бога, і Слово було Бог".
- Літера Н в написанні N у слові "ПОСТАNОВЛЕNѦ" (постановлення) на титулці Конституції Пилипа Орлика.
- Проект печатки Української Держави, авторства Г.Нарбута.
- Проект 250 карбованців Г.Нарбута.
- Літера Н в написанні N у слові "NA" із девізу "ІДУ НА ВИ" на емблемі ССО ЗСУ.
В сучасній українській мові цією літерою позначають сонорний носовий передньоязиковий приголосний звук — твердий (дзвін, нитка) або м'який (ніж, тінь).
Н буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У давньоруській та староукраїнській писемностях мало числове значення «п'ятдесят». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «вісімнадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференц. ознака, коли ряд предметів має такий самий Номер: Шифр № 7-Н і т. д.
Кодування | Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
---|---|---|---|---|---|
Юнікод | Велика | 1053 | 041D | 002035 | 00000100 00011101 |
Мала | 1085 | 043D | 002075 | 00000100 00111101 | |
ISO 8859-5 | Велика | 189 | BD | 275 | 10111101 |
Мала | 221 | DD | 335 | 11011101 | |
KOI 8 | Велика | 238 | EE | 356 | 11101110 |
Мала | 206 | CE | 316 | 11001110 | |
Windows 1251 | Велика | 205 | CD | 315 | 11001101 |
Мала | 237 | ED | 355 | 11101101 |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Півторак Г. П. Н // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
- Н // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Павленко Л. П. До джерел словесних скарбів : навч. посіб. з історії української мови / Лариса Петрівна Павленко. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – С. 37. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/3115/1/pavlenko_3.pdf
- ↑ Колесса О. Південно-Волинське городище і городиські рукописні памятники ХІІ-XVI В. Прага : Наклад Українського університету в Празі. Державна друкарня в Празі, 1923. С. 29. URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/20191/file.pdf
- ↑ Дудник І.М. Дисертація: ГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО КИРИЛИЧНОГО ДРУКАРСЬКОГО ШРИФТУ (остання чверть XVI — перша половина XVIІ століть). Харків, 2019. С. 201. URL:https://www.ksada.org/doc/diss-dudnik.pdf
- ↑ Рейнс, Олексій. Історія забороненого символу Ідея Nації. – Київ: Рейнсхаус, 2023. – 162 с.