Олекса Бик

Олекса Бик
Бик Олексій Миколайович
Основна інформація
Дата народження4 грудня 1980(1980-12-04) (43 роки)
Місце народженнясмт Сосниця, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Професіябард, доброволець
Інструментигітара
Нагороди
орден «За мужність» III ступеня

Олексій Миколайович Бик (*4 грудня 1980 року, смт Сосниця, Чернігівської обл.) — український громадсько-політичний та культурний діяч, ветеран російсько-української війни, бард, поет. Автор пісні «Добровольці Божої чоти», що стала неофіційним гімном українського добровольчого руху завдяки однойменному документальному фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія про захисників Донецького аеропорту.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився та провів дитинство на Чернігівщині. Писати вірші розпочав ще у старших класах школи. Школу закінчив з золотою медаллю, до її закінчення вже був переможцем ряду філологічних та поетичних олімпіад та конкурсів. Після закінчення школи переїхав до Києва та вступив на філологічний факультет Національного педагогічного університету ім. Драгоманова[1].

До революційних подій 2013/2014 років працював журналістом «Главкому»[2]. Навесні 2014 року проводив репортажі з уже окупованого Криму[3].

На революційному майдані долучається до Правого Сектору, згодом певний час був партійним речником.

В липні 2014 року добровольцем пішов на фронт, де перебував до зими 2014/2015 років. Воював у складі Доброво́льчого Украї́нського Ко́рпусу «Пра́вий се́ктор», виконував обов'язки стрільця, стрільця-водія, командира медичної групи[3]. Деякий час перебував у Донецькому аеропорту, але «кіборгом» себе не вважає[1].

З зими 2014/2015 років брав участь у формуванні 13-го батальйону ДУК ПС, який готувався на випадок оборони столиці.

Один з ініціаторів проекту «Пісні війни»[4].

У грудні 2017 року став фігурантом скандалу у зв'язку з побиттям проросійського журналіста Руслана Коцаби, який закликав ухилятися від мобілізації[5].

Член політичної партії Національний Корпус, восени 2020 року був кандидатом у депутати Вишневої міської ради від Національного Корпусу[6][7]

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

У 2017 став за збірку «Вірші на руці» лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка у номінації «За кращу першу поетичну збірку».[8].

У 2020 році був співзасновником та членом журі літературного конкурсу імені А. Лупиноса[9]

Після повномаштабного вторгнення

[ред. | ред. код]

З лютого 2022 року військовослужбовець ЗСУ командир інженерно-саперної роти, 3-ої окремої штурмової бригади.[10][11][12]

В 2023 році був учасником боїв за Бахмут.[12]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня (27 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [13].
  • У 2017 році став лауреатом Премії імені Якова Гальчевського"[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Олексій Бик: "На війні твою долю вирішують дві речі - як ти поведешся, коли перша куля пролетить десь зовсім близько, та як ти вперше відреагуєш на кров". Цензор.нет. 4 жовтня 2020. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2022. (рос.)
  2. ↑ "ЗА ЧАЙ.COM": співець російсько-української війни Олекса Бик в ефірі "5 каналу". 5 канал. 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 9 жовтня 2021.
  3. ↑ а б Костюк, Богдана (17 липня 2016). Олекса Бик – музикант, стрілець, командир медичної групи. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2023.
  4. ↑ #ПісніВійни - Олекса Бик & Сергій Василюк - ЯНГОЛИ В КАМУФЛЯЖІ (ПРЕМ'ЄРА). YouTube. Пісні Війни. 21 серпня 2017. Процитовано 4 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 27 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 27 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2020. Процитовано 27 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Комісія визначила лауреатів Симоненківської премії. Прочерк. 6 грудня 2017. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.
  9. ↑ ВІДБУЛОСЯ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ НАЦІОНАЛЬНОГО КОНКУРСУ МАЛИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ФОРМ ІМ.А.ЛУПИНОСА. [1]. 10 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
  10. ↑ «Соледар, Бахмут - тут непросто. Воюємо в досить критичних умовах», - Олекса Бик (укр.), процитовано 3 травня 2023
  11. ↑ "Коли стався світовий махач, я поїхав брати в ньому участь": музикант Олекса Бик розповів про 9 років війни (відео). LB.ua. Процитовано 3 травня 2023.
  12. ↑ а б «Ворога треба знекровлювати». Голос українських добровольців Олекса Бик — про 9 років боротьби з рашистами. life.nv.ua (укр.). Процитовано 3 травня 2023.
  13. ↑ Указ Президента України від 27 травня 2022 року № 375/2022 «Про відзначення державними нагородами України »
  14. ↑ Названо цьогорічних лауреатів премії імені Якова Гальчевського. Архів оригіналу за 26 січня 2017. Процитовано 27 березня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олекса_Бик&oldid=42285264