Оля Іваніцкі

Оля Іваніцкі
Оља Ивањицки
Ім'я при народженні	рос. О́льга Васи́льевна Ивани́цкая
Народилася	10 травня 1931(1931-05-10) Панчево, Королівство Югославія
Померла	24 червня 2009(2009-06-24) (78 років) Белград, Сербія
Поховання	Новий цвинтар
Громадянство	Югославія →  Сербія
Діяльність	художник, скульптор, архітектор, поет, дизайнер
Галузь	поезія і малярство[1]
Alma mater	Academy of Fine Arts, Belgraded
Знання мов	сербська[1]
Напрямок	Поп-арт
Нагороди	Wolf Awardd Q15292044?
IMDb	ID 2403577

Оля Іваніцкі (серб. Оља Ивањицки; 10 травня 1931, Панчево — 24 червня 2009, Белград) — сербська художниця, скульптор, архітектор, поет та дизайнер.

Оля Іваніцкі (справжнє повне ім'я Ольга) народилась 10 травня 1931 року у родині Василя Василенко-Іваницького та Вероніки Михайлівни Петровської, які виїхали з Росії після Жовтневого перевороту. Спочатку жили у Крагуєваці до переїзду у Белград, де Оля навчалась на скульптора в академії. Хоча вона і вступила на навчання на скульптора, проте найбільше любила займатись живописом. У 1957 році закінчила академію у класі професора Сретена Стояновича. Після завершення аспірантури, у 1962 році отримала стипендію від фонду Форда, щоб продовжити навчання у США, а у 1978 році бере участь у програмі Фулбрайт «Artist in Residence — Rhode Island School of Design».

Один із засновників «Ніш Арт» у 2007 році створив фонд Олі Іваніцкі, кінцевою метою якого є створення музею Олі Іваніцкі.

Померла 24 червня 2009 року у Белграді після операції на серці.^[2] Похована на Алеї заслужених громадян на Новому кладовищі у Белграді.

Оля Іваніцкі мала 99 персональних виставок. Її роботи знаходяться в багатьох музеях та галереях по всьому світу. Мала нагороди на батьківщині та за кордоном. Зокрема, визнана найкращим художником XX століття на теренах Югославії.

• Протић, Б. Миодраг (1970). «Оља Ивањицки». Српско сликарство ХХ века, Том 2. — Библиотека Синтезе. YU-Београд: Нолит. стр. 533 страна. (серб.)
• Žarko Domljan, Likovna enciklopedija Jugoslavije, Volume 1, Jugoslavenski leksikografski zavod «Miroslav Krleža», Zagreb, (1984.) Str. 660. (серб.)

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.