Отеніт
| Отеніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Aut[2] |
| Хімічна формула | Ca(UO₂)₂(PO₄)₂·(10-12)H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 8.EB.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія[4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Отен[5] |
 Отеніт у Вікісховищі | |
Отеніт — мінерал класу фосфатів, водний уранілфосфат кальцію шаруватої будови.
Хімічна формула: Ca(UO2)2[PO4]2•nH2O. Домішки BaO, MgO, Fe2O3 і ін.
Склад у % (з родовища Отен, Франція): CaO — 5,24; UO3 — 61,34; P2O5 — 14,32; H2O — 19,66.
Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Спайність досконала по (001). Кристали тонкотаблитчасті, слюдоподібні, дрібні друзи, лускаті агрегати. Густина 3,1-3,2. Твердість 2-3. Колір зелений, жовтий. Блиск перламутровий. Прозорий до напівпрозорого. Сильно радіоактивний. Крихкий.
Отеніт — сировина для одержання урану. Осн. метод вилучення з руд — гідрометалургія. Застосовується також механічне збагачення: рудорозбірка, радіометрична сепарація та вибіркове дроблення. З бідних тонковкраплених руд О. вилучають флотацією.
Розповсюдження: Шнеєберг, Кірхберг, Шварценберг, Йоганнгеоргенштадт (Саксонія, ФРН), Лімож (Франція), Яхімов (Чехія), пров. Шаба (ДР Конго), район Моунт-Пойнт (шт. Півд. Австралія), Сабугала (Португалія), Спрус-Пайн (шт. Півн. Кароліна), Спокейн (штат Вашингтон) — США. Від назви м. Отен у Франції (A.J.Brooke, W.Miller, 1852).
Сингонія — отуніт, кальцій-фосфорураніт, калькураніт, метаотеніт, слюдка урано-кальцієва.
Розрізняють:
- отеніт баріїстий (ураноцирцит),
- отеніт водневий (водний кислий уранілфосфат Н2[UO2PO4]2•8H2O),
- отеніт каліїстий (різновид отеніту, який містить К2О),
- отеніт кальціїстий (зайва назва отеніту),
- отеніт кобальтистий (отеніт з домішками кобальту),
- отеніт магніїстий (різновид отеніту, який містить 4,4 % MgO),
- отеніт манґанистий (різновид отеніту, який містить 8,0 % MnO),
- отеніт мідний (різновид отеніту, який містить 5,0 % CuO),
- отеніт свинцевистий (різновид отеніту, який містить 19,0 % PbO).
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Отеніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Отеніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- H. J. Brooke, W. H. Miller: 351. Autunite. In: An Elementary Introduction to Mineralogy by the late William Phillips. Longman, Brown, Green, and Longmans, London, S. 519 (rruff.info).
- Yukio Takano: X-ray study of autunite. In: American Mineralogist. 46, Nr. 7–8, S. 812–822 (minsocam.org).
- Paul Ramdohr, Hugo Strunz: Klockmanns Lehrbuch der Mineralogie. 16. Auflage. Ferdinand Enke Verlag, Stuttgart 1978, ISBN 3-432-82986-8, S. 654-655.
- Hans Jürgen Rösler: Lehrbuch der Mineralogie. 4. durchgesehene und erweiterte Auflage. Deutscher Verlag für Grundstoffindustrie (VEB), Leipzig, ISBN 3-342-00288-3, S. 650.
